Співробітники НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України у червні провели попередні археологічні дослідження (шурфування території) у внутрішньому подвір’ї колишнього монастиря домініканців ХV-ХVІІІ ст. в смт. Підкамінь Бродівського району, який є пам’яткою архітектури національного значення.
Під час робіт науковці знайшли різночасові археологічні матеріали, починаючи з колекції кременевих артефактів пізнього палеоліту та завершуючи предметами ХХ ст. Головним результатом стало виявлення кладовища у східній частині подвір’я, в межах внутрішніх оборонних мурів монастиря. Було розкрито надмогильні плити та рештки 28 поховань, частина з них – дитячі. За висновками археологів, кладовище функціонувало з початку ХVІІ ст.
За результатами шурфування підготовлено рекомендації щодо коригування окремих проектних рішень, зокрема з вимогою збереження в непорушеному вигляді існуючих на кладовищі поховань. Вони були враховані під час обговорення на нараді в департаменті архітектури та розвитку містобудування ЛОДА. Після завершення реконструкції планують відновити частину території кладовища та заекспонувати виявлені надмогильні плити.
Нині науковці здійснюють нагляд за земляними роботами на подвір’ї монастиря. Замовником робіт є Львівська ОДА. Дослідження виконують в рамках великого міжнародного проекту “Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні”, що реалізується за фінансової підтримки Європейського союзу в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020.
Нагадаємо, монастирський храм у селі Підкамінь є пам’яткою архітектури національного значення XV-XVIII ст. з охоронним номером – 407.
Перша згадка про монастир датована 1464 роком. Він діяв до 1946 року, у 1940-50-их роках там була тюрма НКВС. У другій половині 1950-их років замість в’язниці функціонував психоневрологічний інтернат закритого типу. У храмі зробили конюшню, а згодом – гараж для сільськогосподарської техніки. З 1997 року монастир відновлено. Тепер він належить монахам студитам УГКЦ і має назву Монастир походження дерева Хреста Господнього.
