Сьогодні хочемо познайомити читачів Фотографій Старого Львова із публікацією про ще одну сферу творчої діяльності художниці Олени Кульчицької – створення екслібрисів. Дана стаття була поміщена у журналі “Нова хата” (ч. 5 за травень 1927 р.) під назвою “EX LIBRIS’и Олени Кульчицької” та підписана криптонімом “П.М.К.”. Традиційно подаємо публікацію та ілюстрації до неї оригінальними.
EX LIBRIS’и Олени Кульчицької
Мистець Олена Кульчицька все йшла і іде в передових рядах українського мистецтва. Належить вона до універсальних мистців, що працюють майже у всіх ділянках мистецтва. Є це рідка прикмета і для мужчин мистців, бо мистецька праця, уявіть собі, Читачко потребує просто здорової і сильної не тільки волі, а й фізичної сили, фізичного витримання та напруження. Ось чому ми, та взагалі всі нації, мають так мало жінок мистців, здавалось би, так вдячного поля для нашого попису.
Я зараз хочу говорити про книжкові знаки Олени Кульчицької, чи про ex-libris-и, як популярно ті знаки називають в цілім світі.
Еx-libris, з латинської «з книг», називається ґрафічний охоронний знак книжки певної особи. Є це композиція, рисунок, чи просто декоративний напис, що приліплюється на обгортці книги з лівого боку, як знак власника книги і як її удекорування. Як вже сказано знак той може бути або суто декоративний, чи орнаментальний напис, чи, як є переважно, композитивний в необмежених границях творчости, чи і геральдичний, хто має той герб, або хто хоче якийсь такий знак утворити для себе індивідуально. Оці останні є тепер найпопулярнішими бо культурна людина не раз має просто потребу в якімсь особистім графічнім знакові. Це є вже діло витонченого смаку, правдивої культурности й інтелігенції.
Еx-libris-и мають свій почин ще з ХV-ХVІ столітті, і вперше з’явилися в Німеччині, як культурної нації, що плекала як саму книжку, друковану, чи рукописну, так і бібліотеки. Любов до книжки і породила книжкові знаки, які наліплювалися на книжки, аби їх не тільки не нищити написами, а й прикрасити. Пізніше ex-libris перекинувся до Франції і Англії, та до инших західно-европейських країв.
В західно-европейських країнах культурну вартість ex-libris-у оцінено вже давно, там є цілі великі і солідні т-ва, які опікуються схороненням і культурою ex-libris-у та попиранням його розвою. Вистарчить вказати на більші такі організації з науковим відтінком, як «Deutscher Verein für Exlibriskunst und angewandte Grafik» в Німеччині, «Société francaise des collectionneurs d’exlibris» у Франції , та «Exlibris Society» в Англії. Це головніші в тих країнах, та є ще багато менших і молодших товариств і організацій. Взагалі немає держави або нації, що не мала-би відділів ex libris-ів при великих музеях.
Приміром, Бритійський Музей, один з найбільших музеїв світа, має відділ ex-libris-у в 150,000 нумерів. Німецький музей в Нюрнберґу те-ж посідає один з найславніших в світі відділів ex-libris-у.
Великі малярі оддавали свою працю і книжному знакові. Це й надало їм високої мистецької варстости. Вистарчить назвати такі імена як Дюрер, Кранах, Гольбайн, Гільдебранд, Деплєр, Гуппа, Затлєр, Барлєзіуса, Отто, Клінґер і багато иньших в Німеччині, щоби уявити собі мистецьку вартість книжного знаку. Знову в Франції працювали коло книжкного знаку Буше, Гравело, Гаварні, Бракемон, Буте-де-Монвель, Анрі Андрі і ин. та в Анґлії Гогарт, Шернборн, Гаррісон, Грінвей, Калькот, Крег, Бераслей, Макдональд, Еннінґ-Белль, Креґ, Нікольсон, Вудров, Шо, Осповат і т.д. В Італії Вольнато, Батальоці, Стелла, Сарторіо, в Еспанії Ренар, де Рікер, Муноца, Оліва Тріадо, Байрос і инші.
Словом, всюди ex-libris-и приковували увагу не тільки збирачів бібліотек, але й великих мистців. Тепер навіть не можна уявити собі серйозної бібліотеки без ex libris, та загалом, в наші часи зацікавлення ex-libris-ом є дуже велике. При чім, що так само важне, в більших книжкових збірках, кожний спеціяльний відділ має свій окремий знак, незалежно від загального ex-libris-у, та ще й додається superexlibris, себ-то витиснена емблєма на переплеті, що ще більше додає цілости збіркам.
Еx-libris-и Олени Кульчицької стоять на високім мистецькім рівні. Вони, як характеристичні праці в творчости Кульчицької є цілком европейські, та що більше, багато її книжкових знаків ще й перевищують їх. На спеціяльні мистецькі відносини в Галичині і на свій час се було мистецьке відкриття. При чім з притиском піднесемо тут національний зміст і сюжет їх. Кульчицька використовувала всі можливости в цім відношенні.
Як тема її ex-libris-ів, так і виконання є дуже багаті в ріжнородности. Тут і графіка, і рисунок пером і дереворит і штих. Все багацтво темів ex-libris-у. Тут і геральдичний ex-libris і символічний, і легендарний. Від всіх їх віє інтимним настроєм і мистецькою цілістю. Виконала їх Кульчицька щось по-над 30 знаків і тому Кульчицьку треба уважати окрім її загальних мистецьких заслуг, ще мистцем ex-libris-у.
П.М.К.
