Вчора Львів мав чергову, маловідому, проте, пам’ятну річницю. Рівно 101 рік тому, 28 червня 1914 року, у місті Лева відбулась грандіозна подія – Шевченківський здвиг – демонстрація масовості, організованості, сили та прагнень українців Галичини. Напередодні I Світової війни український національний рух перебував у апогеї свого розвитку не лише на теренах Австро-Угорщини, а й у Російській імперії. Приурочені роковинам смерті Тараса Шевченка заходи пробудили українців обидвох монархій…
Мабуть, найцікавішими свідченнями тих подій є не історичний аналіз та факти, а спогади очевидців, учасників того дійства сторічної давнини.
“…Львів дрожав від гомону і окликів. Жіноцтво сипало цвіти на дорогу січовикам, пластунам і стрільцям. Товпи народу зібралися по обох боках вулиць, куди проходили колони молоді… В поході взяло участь коло 23 тисяч осіб, між ними було 210 кінноти і 29 оркестрів…” (Остап Грицай)
“…Грають сокільські оркестри, лопотять прапори. Радість і захоплення глядачів викликають колони гуцулів з Жаб’я та Ворохти, в яких перші чвірки йшли з довгими трембітами. Бурею оплесків і окликами “Слава” вітали глядачі відділи січей з Поділля в блискучих чорних чоботях, з Покуття в чудових вишиваних строях… Оркестра грає “Гей там на горі січ іде”… Ідуть пластуни, всі в одностроях, капелюхи з широкими крисами, в руках довгі палиці… Похід перейшов вулицями міста протягом двох годин і всі відділи вмаршерували на площу “Сокола-Батька”, де почалась програма вправ.
На підвищенні стояло погруддя Тараса Шевченка серед смерічок і квітів. Вправи виконували справно, рівно і весело вільноруч, топірцями, списами, а дівчата хустинами, лентами і вінками. Велике враження зробили на глядачів вправи з крісами стрільців, що розсипалися по майдані, підбігали роявими лініями і виконували напад на противника… Сет наше будуче військо…” (Е. Жарський)
“Сей здвиг скликали до Львова на день 28 червня 1914 року обі центральні організації: Сокіл-Батько та Українській Січовий Союз, що поставили собі високу мету: вироблювати в народі фізичну справність і організаційну карність як силу народу. Сей здвиг уладжували головно: професор Іван Боберський, Омелян Гузар і Йосиф Доманик у Львові. Отсе була найвизначніша масова маніфестація українська в ряді ювілейних Шевченківських свят. Здвигове свято зачало ся 27 червня 1914 року великим концертом, який привітав сим разом промовою генеральний отаман Січей доктор Кирило Трильовський.
відбув ся празничний похід українських Соколів і Січей з цілого краю, в числі понад дванайцять тисяч людей. В історичній столиці краю – наші сокільські і січові організації відбули перегляд своїх сил, щоби в столітнім ювилею Шевченка заложити й від себе поклін безсмертній памяті генія України. Величавий похід з прапорами перейшов ціле місто у взірцевім ладі і бодрій поставі, а безліч народу витала його грімкими окликами “славно”… В сім поході виступали також наші січові стрільці як військова організація, що повстала останними часами з огляду на міжнародні події…” (Кость Левицький).
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела :
