У розпалі сезон зимових видів спорту та відпочинку. Серед них напевно найвідоміший – лижний, зрештою як і сто років тому. Нагадаємо, що у 1924 р. було засновано український Карпатський лещетарський клуб, а 15 лютого 1929 р. у Львові, на Погулянці відбулися перші змагання його членів. Тож бачимо, що лещетарство було популярним зимовим видом спорту і звісно вимагало відповідного екіпірування.
І сьогодні пропонуємо прочитати поради новачкам щодо вибору жіночого вбрання та інвентарю для занять лещетарством, які були актуальними у 1930-х рр. (опубліковані Лещатаркою у часописі “Нова хата” ч. 1, січень 1934 р.). Порівняємо із сучасними?
Лещатарське вбрання
Воно здержує неодну з нас від цього роскішного зимового спорту. Зразу здається великим видатком: лещата, штани, черевики… Кожне з цих предметів стає непереможною перешкодою, особливо, коли зіставити Їх докупи. Але поодиноко?
Попробуймо справляти собі лещатарський одяг постепенно. Першого року лещата, (це найважніше), пізніша черевики (покищо їх можна позичити), а вкінці штани (між тим можемо вдягати спортові братові або чоловіка). Всі дальші приналежности це дрібнички. Шапка,рукавиці, вітрівка, це вже видаток невеликий для того, що сам уміє плести, чи переробляти зі старого.
Найважніше, – це лещата. Коли купуємо, чи замовляємо їх, найкраще порадитися тут із досвідченим уже лещатарем. Оцінка дощок та вязання вимагає вже лещатарської рутини. Загальною вказівкою може послужити те, що слої дерева мають рівно бігти до краю лещат. В противному випадку могли би краї лещат відломлюватися. Довжину лещат міримо висотою постаті з випрямленою в верх рукою. Лещата повинні сягати до горішнього краю долоні. Коли думаємо вживати лещат на плоскому терені, вибираємо довші й вужчі. На гірські прогульки беремо ширші дошки, себто лещата туристичні. Особам легким і худим вистачають лещата коротші, важким постатям потрібні довші, тому що короткі легко западались би.
Вязання лещат таке ріжнороднє, що не можна тут подавати якихнебудь вказівок. Треба тільки вважати, щоби не було за тяжке і скомпліковане. Кийки можуть бути бамбукові або ліщинові.
Лещатарські черевики мають особливий вигляд. Купуємо їх у спортових крамницях або замовляємо у шевців-спеціялістів. Пересічна ціна черевиків не повинна, тепер переступати 40 зол., а в деяких спортових складах можна дістати черевики вже за 25 зол. Черевики повинні бути з подвійної шкіри й окуті. Їх треба законсервувати. Вони щоправда стратять полиск, але стають непромокальними. Смари ладимо собі в такий спосіб: 100 ґр. вазеліни, 60 ґр. парафіни розпустимо в горшку, вложеному до горячої води і вимішаємо потім із 200 ґр. терпентини. Горячим розчином треба, намазати черевики зверху і внутрі (далеко від огню). Одначе, коли кому залежить на елєґантности лещатарського вбрання, може черевиків не смарувати. Для короткого бігу і для вправ треба їх тільки намазати якимсь товщем. Вони зберігають тоді гарний полиск.
Шкарпитки повинні бути вовняні, грубі. Найкраще вбрати дві пари: одні тонші під спід, а другі грубші зверху.
На грубші скарпитки годяться знаменито гуцульські капчурі, викінчені барвистим, своєрідним узором. Вони освіжують прекрасно одноманітність лещатарського одягу. Взагалі лещатарське вбрання, як не можна краще, надається для таких своєрідних модифікацій. Воно є звичайним убранням гірських мешканців і подібне своїм кроєм до чоловічого гуцульського одягу. Тут годяться капчурі, баранячий плетений пояс і колірова шапочка-клепаня. Також можна прикрасити всі шви штанів і кабата коліровою обміткою з ріжнобарвних волічок.
Варто би примінити гуцульські взори при плетенні на дротах. Наші гуцулки роблять це майстерно при капчурах. Прекрасно повинна виглядати така шапочка, або шалик із «олениками» або «пташками» на тлі білого мерехтячого снігу. Саме в лещатарському спорті, який любується в розмаху та ярких красках, повинні знайти своє примінення соковиті гуцульські взори.
Але вертаймо до шкарпиток. Панчіх найкраще не вживати зовсім, тому що вони вимагають підвязок, а нам треба без них обійтися. Під лещатарські штани найкраще годяться довгі трикотові підштанки.
Штани повинні бути з грубого й гладкого матеріялу. До волохатого легко чіпляється сніг. Можуть бути темносиньої або брунатної краски.
Светра не варто носити зверху. До нього легко прилипає сніг. Найкраще вживати флянелевих або диветинових блюзок, а на них вбирати вітрівки або кабатики з того самого сукна, що й штани. Найновіші моделі показують вузькі камізельки, або сукняні
блюзки, замикані американським замком. Тут уже найлекше обійтися тим, що є старого дома. Одначе перестерігаю перед надто яскравими блюзками, тому що початкуюча лещатарка звичайно незугарна й пестрим одягом, тільки звертає на себе зайву увагу.
Шапка повинна добре заходити на вуха. Шалик не конче потрібний, але як предмет декоративний має своє оправдання. Рукавички грубі вовняні з одним палюхом. Зверху можна ще натягнути брезентові.
Коли візьмемо під увагу, що черевики можуть придатися нам у літі при гірських проходах, то властивим зимовим видатком є тільки лещата й штати, отже в сумі яких 40 зол. разом.
Знаю, що дехто зітхне, прочитавши оці поради й відложить їх на кращі часи. Але… Це тільки тому, що лещатарське вбрання – новий незвичний видаток. Ніхто не завагається видати далеко більшу суму на вечірну сукню, яку вдягнемо два-три рази в зимовому сезоні. Отже тут треба вибирати: паркет задимленої салі чи мерехтячу сніжну площу.
Лещатарка.
