23 вересня в Католицькій, а 24 вересня у Православній церкві вшановують пам’ять ранньохристиянської рівноапостольної святої Теклі Іконійської. Мешканці та гості міста Львова мають можливість побачити чудові образи XVIII‒ХІХ століть святої Теклі з житійними сценами на виставці «Вогонь віри» у Львівському музеї історії релігії.
Про святу Теклю розповідають апокрифічні «Діяння Павла і Теклі», які датуються ІІ століттям, і анонімне «Житіє і чуда святої Теклі» з V століття. Вона жила в І ст. н.е. в малоазіатському місті Іконії (суч. тур. Конья) в родині багатих язичників, і була заручена із знатним юнаком. В той час у місто прийшов з проповіддю апостол Павло. Одного дня, сидячи при вікні, дівчина почула, як апостол проповідував у сусідньому домі. На Теклю дуже сильно вплинули його слова, вона навіть відмовилась від заручин. Наречений звинуватив у всьому Павла й оскаржив його перед владою. Павла кинули до в’язниці. Вночі Текля підкупила сторожу аби поговорити з апостолом. Коли це виявилося, вони обоє постали перед судом: Павлові було наказано покинути місто, а Теклю засудили на спалення. Але сталося чудо: з неба зійшов дощ і Теклі вдалося втекти до Павла, який чекав за містом.
Після цього вони вирушили до Антіохії, де їх перестрів один зі знатних мужів, Олександр, який вельми сподобав Теклю і всіляко її домагався. Боронячись, дівчина роздерла на ньому хітон, за що знову опинилася перед судом. Її засудили на розшматування звірами на Антіохійській арені. Коли Теклю вивели на арену, звірі на неї не напали, а навпаки, левиця зализувала їй рани. Ще Теклю кидали в яму з гаддям, прив’язували до биків, щоб її розірвати, але й це не вдалося. Врешті Теклю відпустили, вона покинула Антіохію і відшукала Павла у Мирах. З благословення Павла Текля проповідувала Євангеліє. Повернувшись в Іконію, вона довідується, що її наречений помер. Згодом проповідниця навертає свою матір у віру в Христа. Після цього Текля вирушає до Селевкії, де проповідує слово Боже до глибокої старості.
Ірина БОЦЬКО
завідувачка експозиційного відділу Львівського музею історії релігії
