Своїми початками курорт сягає 1814 року і належить до найстарших лікувальних закладів цього типу. Збудував його у своєму маєтку граф Ігнацій Гілярій Мошинський. Немирівські Бані складалися на початку з одного будинку з банями й дерев’яними ваннами.
У чергових роках прибули наступні будівлі. У літньому сезоні у ваннах відпочивав граф Мошинський. Під час його перебування оживало культурне життя, виступали придворні музиканти й актори.
На початку 1830-х років перевагами оздоровниці користалися близько 200 пацієнтів. Діючих було декілька джерел, з них два до купання і одне для пиття. Тодішні науковці підтвердили виняткові властивості немирівської сірководневої води.
Перший, сприятливий період в історії оздоровниці, закінчився разом з великою пожежею Немирова в 1834 році. Після періоду занепаду бані знову почалися розвиватися.
У ІІ половині XIX століття діяло вже декілька санаторіїв, в цьому великий дім для євреїв, існував також зал для забав і театр. Повне відродження купального підприємства настало за часів чергових власників немирівських маєтків — Крузенштернів.
Великий вклад у розквіт здравниці на переломі XIX і XX століть, а також в роках між війнами зробив граф Карл Крузенштерн, шанувальник бальнеології. Згідно з Мечиславом Орловичем, в 1906 році функціонували тут три джерела: «Марія», «Ганна» і «Броніслава».
Дослідження складу немирівської води провів у той час д-р Броніслав Радзішевський, професор хімії Львівського університету. Біля відремонтованих старих вілл збудовано нову, з високим, як на ті часи, стандартом — з водопроводами, каналізацією, рестораном і читальнею, віллу «Девайтис».
Разом заклад мав 10 вілл «добре обладнаних (.), розкиданих по парку і лісі». Будова в 1907 році нового купального закладу на 21 ванн, значно збільшила відвідуваність, яке оцінювано тоді на 700 осіб в сезоні. Курортникам пропоновано купання у гарячій сірководневій воді або лікувальній грязі, інгаляції, масажі.
Для розваги гостей в курортному саду влаштовано модний тоді тенісний корт, кегельбан, поле для крикету, поставлено гімнастичні знаряддя. На ставі у сусідній Руді організовували поїздки човнами.
В курортному будинку був бальний зал, хоча були теж нарікання на брак власного оркестру. Немирівські Бані рекламовано, як такі, що належать до найкращих, і водночас найдешевших, в тодішній Галичині.
З початку 30 років XX століття здравницею управляла, покликана до цієї мети, спілка. Центральним об’єктом здравниці була будівля лікувальних грязьових і сірководневих ванн з характерною оглядовою вежею. Провадило до неї місце для прогулянок з концертною альтанкою.
Прибуло багато мурованих і дерев’яних будівель з цікавою здравницькою архітектурою: вілла «Варшав’янка», пансіонат «Лобзов’янка», будівля театру і ресторану. Деякі вілли проектував інж. Владислав Ройбенбауер, здібний будівельник з Любачева.
Наталка СТУДНЯ
