У самому серці стародавнього Самбора, на затишній площі, де кожен камінь дихає історією, височіє величний храм Різдва Пресвятої Богородиці. Його адреса — місто Самбір, площа Церковна, 5 — сьогодні відома далеко за межами України [1]. Саме тут, у тиші намолених стін, спочиває реліквія, яка впродовж століть перетворює це місто на осередок романтики та глибокої духовної віри. Мова йде про мощі святого мученика Валентина, чиє ім’я стало символом найвищого почуття.
Попри те, що сучасний світ сприймає День закоханих як комерційне свято, для Самбора — це глибока історична традиція, задокументована у папських архівах. Автентичність мощів, що зберігаються в храмі, підтверджена офіційною грамотою з Ватикану від 5 січня 1759 року [2]. Це не легенда, яку переповідають екскурсоводи, а сухий історичний факт: фрагменти черепа та декілька кісток святого було вилучено з кладовища святої Прісцилли в Римі, де він був похований у III столітті [3].
Шлях із Вічного міста до галицької провінції
Як же так сталося, що покровитель усіх закоханих «оселився» саме тут? У XVIII столітті реліквії святих мали не лише сакральне, а й високе соціальне значення. Самбір на той час був значним адміністративним та релігійним центром Перемишльсько-Самбірської єпархії. Святий Валентин офіційно вважався покровителем цього краю [1: ст. 45].
Завдяки наполегливим клопотанням місцевого духовенства та підтримці впливової шляхти, Папа Римський дозволив передати частину мощів до Самбора. У 1759 році реліквію урочисто привезли до міста. Це була подія епохального масштабу: процесія за участю сотень вершників, церковних ієрархів та містян зустрічала скляну капсулу з останками святого біля міської брами [4: ст. 102].
Романтичний символ у бароковій оправі
Сьогодні мощі зберігаються у невеликій скляній капсулі, вміщеній у майстерно виготовлений релікварій. Цей артефакт — шедевр сакрального мистецтва середини XVIII століття, виготовлений зі срібла та кришталю [4]. Найцікавішим є те, що капсула запечатана двома автентичними сургучними печатками Ватикану, які не відкривалися з моменту їхнього накладання у 1759 році [2: ст. 12].
Для закоханих пар, що приїжджають до Самбора, існує особливий ритуал. Вважається, що молитва біля мощів святого у храмі на площі Церковній, 5 допомагає знайти справжнє кохання або зберегти вже існуючі почуття. Проте історики нагадують: у XVIII столітті до Валентина зверталися не лише за романтичною допомогою, а й просили зцілення від важких хвороб, зокрема епілепсії [1: ст. 67].
Цікаві факти, підтверджені архівами:
-
Сургучні печатки: На релікварії чітко видно відбитки печаток тогочасного префекта папських церемоній, що є вищим ступенем верифікації в католицькому світі [2].
-
Архітектурний контекст: Храм, де зберігаються мощі, був перебудований у камені у 1728 році за проектом Еразма Стрітенського. Це одна з небагатьох пам’яток українського бароко, що збереглася майже в первозданному вигляді [5].
-
Виняткова доля: У радянські часи, коли багато церковних цінностей вилучалося або знищувалося, громаді Самбора вдалося вберегти мощі від конфіскації, переховуючи їх у приватних будинках вірян [1: ст. 89].
-
Спільне вшанування: Поруч із реліквією Валентина у храмі знаходиться чудотворна ікона Самбірської Божої Матері. Така концентрація святинь в одному місці (на площі Церковній, 5) робить Самбір унікальним паломницьким центром [5: ст. 25].
Чому це важливо сьогодні?
Історія мощів святого Валентина в Самборі — це приклад того, як глобальна історія християнства переплітається з локальною історією Галичини. Це не просто релігійний об’єкт, а частина культурного коду міста. Щороку 13 та 14 лютого релікварій виставляють у центрі храму для загального вшанування, і в ці дні Самбір справді стає столицею любові [4].
Аристарх БАНДРУК
Список використаних джерел:
-
Тиміш Л. Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі: історія та архітектура. — Львів: Свічадо, 2012. — С. 42-95. (Фундаментальне дослідження історії парафії).
-
Архів Перемишльсько-Самбірської єпархії. Декрет про автентичність реліквій св. Валентина (Самбір), 1759 р. (Оригінальний документ, що підтверджує походження мощів).
-
Офіційний портал УГКЦ. Стаття про реліквії святого Валентина. (Перевірено 09.02.2024).
-
Смуток І. Самбірська шляхта та церковне життя XVIII ст. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — 2015. — Вип. 18. — С. 101-115. (Аналіз соціального контексту передачі мощів).
-
Вуйцик В. Пам’ятки архітектури Самбора. — К.: Будівельник, 1986. — С. 24-28. (Опис архітектурного ансамблю площі Церковної).
-
Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najświętszej Panny Marii w Samborze. — Kraków, 2001. — T. 9. (Польське наукове видання про пам’ятки руського воєводства).
