Перший львівській трамвай почав регулярний рух вулицями 3 травня 1880 року. Ця подія могла відбутися на десять років раніше, адже дві англійські фірми просили у мерії дозвіл на будівництво та експлуатацію кінного трамваю, але міська рада відхилила прохання, оскільки потреби міста забезпечували кінні омнібуси, які працювали з 1835 року і мали три маршрути.
У результаті дискусій та обговорень на засіданнях міської ради у січні 1879 р. перевагу було надано вітчизняному підприємству, тобто Трієстинському товариству. У зв’язку з цим у Львові було створено філію цього товариства “Львівський трамвай” (Societa Triestina Tramway, Filiale: Lemberger Tramway).
Закладення колії почалося спочатку по вул. Бема, в середині серпня 1879 р. Рейки тоді були дерев’яні, оббиті металевою бляхою. У серпні місто отримало перші кінні трамваї, що були замовлені товариством на фабриці в Граці. Вони мали темновишневий колір та білі написи з червоною облямівкою – “Tramwaj Lwowski ” (Трамвай львівській).
Усі роботи із будівництва головної лінії було завершено у листопаді 1879 р. 25 листопада від Митної площі розпочалась пробна їзда кінки. З депо виїхало три вагони: один літній відкритий, другий – з одним салоном, третій – пасажирський, поділений на два класи. Випробовування пройшли доволі гладко. 3 травня 1880 р. проїзд був безкоштовним. А з 5 травня почали брати оплату за проїзд. На початку червня дирекція трамваю за проханням магістрату заборонила куріння у вагонах. В середини цього ж місяця завершилися роботи з закладання міського каналу по вул. Городоцькій, і 1 липня 1880 р. розпочався регулярний рух по всій головній лінії, від Митної площі до вокзалу залізниці ім. Карла Людвіга.
Після відкриття Жовківської лінії довжина шляхів кінки становила 5874 м. (лінії в основному були двоколійними). Рух вагонів, як і у всій Австро-Угорщині, був лівостороннім. Кожний вагон поділявся на два класи – перший та другий і проїзд відповідно коштував 20 і 15 центів за секцію. Обидві лінії були розбиті на 4 секції, вартість проїзду призначалася відповідно з урахуванням класу і відстані проїзду (одна, дві, три або чотири секції). На Городоцькому та Жовківському підйомах екіпаж очікував форейтор (часто підліток), який підпрягав 1-2 пари коней і допомагав подолати складний підйом. А пасажири змушені були платити у подвійному розмірі, за додаткових коней. Вагони рухались із середньою швидкістю 6 км/год.
Доля кінного трамваю була вирішена в 1906 р. У зв’язку з планом розширення мережі ліній електротрамваю обидві лінії кінки повинні були бути електрифіковані в 1907 р.
15 січня 1909 р. на кінному базарі відбувся розпродаж 60 трамвайних коней, а всього в січні було продано 77 коней по ціні від 35 до 315 крон за кожного. Вагони почали використовуватись як причепні до моторних вагонів електричного трамваю. На цьому закінчилась історія львівської кінки.
Олександр АРІСТАРХОВ
науковий працівник Львівського історично музею , відділу науки і техніки
Не коментар, а запитання: на останньому фото (біля політехніки) поворот на вулицю Професорську є на рівні вулиці Бандери. Фото датоване 1894 роком. Коли і чому виник значний підйом, який є там зараз?
Цей поворот праворуч не звосім там, де зараз є поворот (з підйомом) на вул. Професорську. На світлині видно, що бічна вулиця має відгалуження від вулиці Леона Сапеґи (тепер С. Бандери) значно ближче (десь на 50-60 м) до головного корпусу Львівської політехніки.