(Продовження. Початок тут)
Практично кожен із підрозділів, що входили до Рівненського гарнізону в різні часи, залишив слід у житті нашого міста. Радянська історія усіляко обходила цю сторінку з нашої минувшини, на багато років позбавивши сучасних рівнян можливості відкрити для себе справжнє і цікаве минуле Рівного.
Присутність військових у будь-якому місті завжди урізноманітнювала його життя. Не було винятком і Рівне. Розбудова військового містечка сприяла й розбудові Рівного. У міжвоєнний період місцевий гарнізон був одним із найбільших у Польщі.
Доля багатьох військовиків, які немало зробили і для краю, і для Рівного зокрема, була трагічною. Одні загинули у вересневій кампанії 1939-го і подальшій війні, долі інших понівечила радянська репресивна машина. Комусь пощастило вижити, й завдяки їхнім спогадам ми сьогодні можемо дізнатися чимало цікавого.
Військові — для Рівного, і про Рівне
Військові, що квартирували в місті, ніколи не стояли осторонь його життя. У Держархіві нашої області можна знайти документи, які це підтверджують. Наприклад, про відзначення 26 серпня 1912 року 100-річчя Бородинської битви, до якого активно долучалися військовики Рівненського гарнізону. Як відомо, тоді він складався з підрозділів російської імператорської армії. Військові брали участь у літургії та панахиді за імператором Олександром І у Свято-Воскресенському соборі й загальноміському молебні під відкритим небом. Затим мешканці побачили парад військових Рівненського гарнізону. Військове відомство дозволило містянам бути присутніми на казарменному плацу під час урочистостей і показових виступів. Міська дума, отримавши дозвіл власника міста князя Любомирського, влаштувала народне гуляння в його парку на Грабнику. Публіку там розважали військові оркестри 127-го піхотного Путивльського та 125-го піхотного Курського полків. Увечері військові організували там фейєрверк з різнокольорових ракет, “римских свечей, огненных фигур и бенгальских огней”.
Чимало відомостей про Рівне кінця ХІХ століття ми отримали також завдяки військовим. Зокрема офіцери 11-ї артилерійської бригади, розташованої у Рівному, видали в 1882 році брошурку з назвою “Ровно”. Її свого часу виявив у бібліотеці в Москві відомий рівненський краєзнавець Гурій Бухало. Автори розповіли не лише про історичне минуле міста, а й описали його тогочасне життя — від управління і складу населення до санітарного стану і кліматичних умов. Тут слід згадати й уже відомий краєзнавцям план поручика Каверіна.
44-й полк стрільців прикордоння
Якщо про перебування армійських підрозділів царської армії Росії в Рівному відомо мало, то про польський період можна знайти чимало інформації у польських історичних й інформаційних джерелах, адже Рівненський гарнізон був одним із найбільших у Польщі.
Часто згадується 44-й піхотний полк стрільців кресових (прикордоння), який прибув до Рівного у листопаді 1920 року. У 1939 році його перейменували на 44-й полк стрільців американського легіону — на знак вшанування походження полку з армії генерала Галлєра.
Щороку 22 квітня в полку традиційно відзначають день полку.
Зазвичай у цей день, окрім урочистостей, на які на територію казарм запрошували й місцевих жителів, військові влаштовували дефіляди вулицями міста, організовували благодійні обіди для дітей бідноти, сиротинців і будинків для старців. Не миналося й без застілля для особового складу.
У тижневику “Волинь” можна прочитати про те, як напередодні нового 1933 року вояки зібрали 680 злотих і передали їх для безробітних, гарнізонного костелу, римо-католицькому благочинному товариству і дітям з найбіднішого району міста — Цегельні. Мав 44-й полк і власний оркестр, який керівництво міста запрошувало на різноманітні міські урочистості.
Зокрема оркестр 44-го полку брав участь у хресній ході й освяченні води в Усті на Водохреще 1934-го року. Бажаними були військові музиканти й на різноманітних міських вечірках. У місцевих газетах початку 1930-х років можна прочитати про те, що для пропаганди музичної культури духовий оркестр 44-го полку під керуванням капельмейстера Антона Шкулі організовував недільні післясеансові чи передсеансові міні-концерти в кінотеатрі “Емпіре” (“Партизан”). Командування усіляко заохочувало військових і цивільних містян до спільного дозвілля.
Напередодні початку Другої світової війни 44-й полк стрільців американського легіону потягом відбув до польського міста Бидгощ, де згодом брав участь у боях з гітлерівцями. Нам залишилися старі світлини, з яких на нас дивляться вояки, доля яких колись давно закинула до нашого міста.
Полковник Пругар-Кетлінг і 45-й полк
Прізвище Броніслава Пругар-Кетлінга — шанованого в Польщі військового діяча — частково пов’язана й з нашим містом. Уперше він потрапив на Волинь під час Першої світової, коли воював у лавах австро-угорської армії. Під час так званого Брусиловського прориву потрапив до російського полону. У 1919-у воював за Рівне з більшовицькими військами вже на боці польської армії.
Упродовж п’яти років (1929-1935) він не лише командував 45-м піхотним полком стрільців прикордоння, який квартирував у Рівному, а й брав активну участь у громадському житті міста. Мешкав з дружиною і сином Зигмунтом, який у зрілому віці опублікував спогади про батька і про Рівне в польському часописі “Волинь бліжей”. Полковник Пругар-Кетлінг енергійно доводив, що військові — це не лише стрілянина і муштра.
Зокрема, чималий його особистий вклад у розвиток спорту в Рівному. За сприяння Броніслава Пругар-Кетлінга в місті на початку 1930-х років з’явилися відкриті плавальні басейни, а у військовому містечку — спортивні майданчики, тенісні корти, стадіон для кінних змагань. Пан полковник був вправним вершником, дуже любив коней і кінний спорт.
За його наполяганням спортивні дисципліни стали обов’язковими не лише в його 45-у полку, а й у цілому гарнізоні. Регулярними були різноманітні спортивні змагання, які заохочували солдат до занять фізичною культурою.
Рівненський гарнізон мав свій Військовий спортивний клуб (ВКС), який утримував футбольну і хокейну дружини, успішну боксерську команду. А сам Пругар-Кетлінг у 1932-1933 роках навіть побував президентом Волинської спілки футболу. А рівненські військові хокеїсти саме стараннями пана полковника мали належну амуніцію.
У 45-у полку стрільців прикордоння були в традиції організація змістовного солдатського дозвілля — солдатські хори, музичні ансамблі. Мав полк і власний духовий оркестр, який, як й інші військові оркестри, був постійним учасником загальноміських урочистостей, супроводжував танцювальні вечірки, новорічні бали і маскаради, грав для публіки в міських парках і садах.
Та й самі військові були бажаними гостями на різноманітних вечірках, бо вважалися завидними женихами. Військові 45-го полку підтримували традиції благочинності, які були в пошані у військових Рівненського гарнізону. Долучалася до благодійних акцій і дружина полковника Пругар-Кетлінга пані Марія, яка, зокрема, збирала кошти для влаштування ялинки для дітей незаможних містян.
Тисячі рівнян збирали на вулицях міста військові паради, які, за задумом польської влади, мали сприяти взаєморозумінню між військовими і цивільними, пропагували польські військові традиції і формували лояльне ставлення населення до влади.
Коли місто потрапляло в скрутні ситуації — повінь, пожежа — завжди на допомогу приходили військові. Наприклад, під час повені 1932 року, коли затопило частину міста і виникла загроза прориву греблі в Басовому Куті, саме завдяки вправним діям вояків Рівненського гарнізону під керівництвом полковника Пругар-Кетлінга вдалося запобігти лихові.
Полковник Броніслав Пругар-Кетлінг виїхав Рівного в 1935 році і продовжив свою військову біографію, прославившись під час так званої вересневої кампанії 1939 року в боях з німецькими військами. Він удостоєний двох найвищих військових нагород Польщі, які дають за бойові заслуги — золотого і срібного хрестів Віртуті Мілітарі.
З наближенням трагічних подій вересня 1939-го, значну частину польських військових формувань, що розташовувалися на Волині, було передислоковано. Серед перших 15 серпня 1939 року з Рівного до Торуня вирушив і 45-й полк, згодом перекинутий у напрямку німецько-польського кордону в район міста Томашув-Мазовецький. І вже 8-го вересня 1939 року полк було розгромлено частинами вермахту. Щоправда, більшості вояків вдалося врятуватися, і частина з них повернулася до Рівного. Доля багатьох з них була трагічною, бо, потрапивши до рук більшовиків, одні зазнали репресій, але вижили, інших було страчено… Так завершилася рівненська історія 45-го полку стрільців прикордоння. Нині про них нагадують лише колишні казарми у військовому містечку.
(Далі буде)
Джерела фото: NAC, allegro.pl, wolyn.freehost.pl, odkrywca.pl, dobroni.pl та інші відкриті джерела
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм
