Дерев’яні виставкові павільйони з претензією на “високу” архітектуру і з обов’язковими атрибутами — портретами Леніна-Сталіна й комуністичними гаслами поставали на території одного з рівненських парків. Так на початку 1950-х років охоча до усілякої “показухи” радянська влада пропагувала так звані переваги соціалістичного ладу.
Ще в 1935 році нарком землеробства СРСР Михайло Чернов під час всесоюзного з’їзду ударників колгоспної праці запропонував влаштувати Всесоюзну сільськогосподарську виставку в Москві. Як відомо, згодом вона стала постійнодіючою і отримала назву Виставка досягнень народного господарства СРСР (ВДНГ СРСР). Невдовзі такі ж виставки з’явилися й в інших республіках. Київська республіканська з’явилася в 1949 році. Наслідуючи вище партійне керівництво, в областях також почали створювати місцеві “ВДНГ”. У Рівному перша така виставка відбулася в жовтні 1940 року під назвою “Рік радянської влади в Ровенській області” на території націоналізованого парку фільварку князів Любомирських на Гірці (тепер парк імені Шевченка). Цікаво, що досягнення першого року радянської влади демонстрували в павільйонах, зведених ще польською владою міста для 10-х ювілейних Великих Торгів Волинських, які мали відбутися у вересні 1939-го року, але не відбулися через відомі події. Характерними для тих часів були записи, зроблені в книзі відгуків, яка зберігається в Держархіві рівненської області. Ось що писали учні 9-го класу школи №3 Рівного: “Виставка дійсно показала, що зробила за рік радянська влада в Ровенській області. Спасибі Партії, Урядові за велику увагу до населення колишньої Західної України”.
А ось відгук учасників обласних курсів голів сільрад: ”Нас вразив господарський ріст колгоспів Ровенської області. За короткий період свого існування колгоспи досягли високих урожаїв. Таких зернових і городніх культур, які зібрали колгоспи, ми ніколи не бачили на своєму одноосібному господарстві”.
У повоєнні роки влада на повну узялася за пропаганду радянського способу життя на територіях новоприєднаних областей. Оскільки парк імені Шевченка в перші повоєнні роки переживав складні часи через значні руйнування, та й місця там виявилося замало, то масштабну виставку вирішили розгорнути в парку на Грабнику, який тоді носив ім’я Сталіна. Звітувати про “значні успіхи” заходилися вже в 1950-у році. Причому, розгорнули виставки й у районах області. Але наймасштабніша була в Рівному.
“ВДНГ” у старому парку
Десь у паралельному світі тривали репресії проти українських патріотів, місто зачищали від опонентів нової влади, селян примушували вступати в колгоспи, знищуючи індивідуальні господарства… А партфункціонери вже поспішали рапортувати про небачені досягнення промислового і сільського виробництва, які відбулися, звісно ж, під керівництвом мудрого і великого “вождя всіх народів” Сталіна. Для цього в усіх обласних центрах СРСР влаштовували виставки досягнень промисловості й сільського господарства. У Рівному перша така повоєнна виставка відкрилася 21 жовтня 1950 року на території парку імені Сталіна (раніше — міський парк імені польського президента Мостицького, в подальшому — імені Хрущова).
Для цього в парку набудували павільйонів чудернацької архітектури. Їхній стиль, претендуючи на помпезний так званий сталінський ампір і монументальність, водночас свідчив про тимчасовість цих споруд, бо були вони дерев’яними. Деякі павільйони нагадували зменшені копії павільйонів московської ВДНГ СРСР, кремлівських башт тощо.
Обов’язковим “оздобленням” кожного павільйону були прапори, агітплакати, гасла й цитати партійних вождів і портрети цих самих вождів. Практично жодного павільйону не було, щоб там не видному місці не висіли портрети Сталіна, Леніна, місцевих парткерманичів. Сучасні рівняни можуть з іронією поставитися до цього, але в повоєнні роки ще неподоланої розрухи такі виставки були неабиякою подією в житті нашого обласного центру.
Рівняни ходили подивитися на досягнення і поодинці, і з товаришами, і організованими групами з підприємств, приїжджали із найвіддаленіших куточків області. Побувати на виставці мусили всі.
Ось як писала про виставку 1950 року місцева партійна газета “Червоний прапор”: “Суцільна колективізація вивела багатотисячні одноосібні господарства на колгоспний соціалістичний шлях – на шлях, накреслений партією Леніна-Сталіна, шлях, по якому веде радянський народ вождь трудящих усього світу товариш Сталін. Колективізація дала можливість колишнім одноосібникам домогтися значних успіхів у сільському господарстві”.
Територію парку заставили гіпсовими скульптурними композиціями на тематику щасливого радянського буття. Про виставку 1950-го року можемо дізнатися зі світлин невідомого автора, які зберігаються у фондах Рівненського краєзнавчого музею і Держархіву Рівненської області. Роздивлятися ці фото сьогодні дуже цікаво.
Ось що розповідає про виставки начальник відділу використання інформації документів ДАРО Людмила Леонова: “Метою цих виставок було продемонструвати “успіхи” радянського повоєнного будівництва й підготувати суспільство до нового масштабного завдання — наздогнати і випередити капіталістичні держави за всіма показниками економічного розвитку. Водночас ці виставка були визначною подією в житті мешканців Рівненщини. Вони пропагували радянський спосіб життя, тому писали про них багато. Зокрема інформацію про виставки досягнень народного господарства можна віднайти в газеті “Червоний прапор” повоєнних років, примірники якої зберігаються в Держархіві Рівненської області. Принаймні є інформація про виставки, які відбувалися щорічно до 1955 року включно. Зазвичай таку інформацію подавали дуже розлого, часто на першій шпальті. У фондах архіву також зберігаються листівки і плакати, спеціально випущені до виставок, в яких прославляли героїв соцпраці і описували їхню звитягу в боротьбі за високі урожаї. Такі плакати, зокрема про передовиків 1951 року, наприклад, про героя соцпраці Анастасію Васильчук, зберігаються у фондах архіву”.
Згодом такі виставки втратили свою актуальність. Павільйони розібрали, а парк імені Хрущова, який пізніше перейменували на Жовтневий, став просто міським парком відпочинку. Утім, на жаль, невдовзі й сам парк занедбали. Наразі подальша доля цього колись мальовничого і затишного міського зеленого куточка невідома.
Світлана КАЛЬКО
Джерела фото: фонди РОКМ, фотокопії газетних сторінок, плакати надані Людмилою Леоновою
