Район вулиці Шевченка 1960 року в об’єктиві Юліана Дороша

Сьогодні продовжуємо фотопрогулянку Львовом 1960 року у товаристві Юліана Дороша і його сина Андрія. Підозрюю, що Іван Крип’якевич теж десь поряд,  але в кадр цього разу не потрапив. Минулого тижня ми ще блукали закапелками Личакова, а сьогодні розпочнемо мандрівку з протилежного кінця Львова – вулиці Шевченка та її околиць.

Розпочинаємо з кінця вулиці, з сучасної кінцевої зупинки трамваю №7. Так, власне тут пролягала межа міста в 60-тих роках минулого століття. Окрім трамвайної зупинки, тут ще була кінцева міських автобусних маршрутів. Власне звідси розпочали свою мандрівку трійко львів’ян приблизно о 10.35, якщо вірити станційному годиннику.

За останні шістдесят років вулиця подекуди змінилася дуже сильно, а подекуди залишилася без змін. На верхньому фото праворуч видно міст над залізничною колією, який зовсім не змінився, хоча останні двадцять років його періодично визнають аварійним.

Традиційно у подача світлин зберігається хронологічною. Тобто вони публікуються у тому порядку, як були свого часу  сфотографовані на плівку. Тому справжні знавці Львова зможуть легше провести локалізацію місць, де були зроблені знимки.

Мабуть передбачаючи перебудову міста, в своїх світлинах Юліан Дорош велику увагу приділяв одноповерховим будиночкам.  Подекуди на фото ще видно акуратні парканчики, за якими влітку традиційно росло багато квітів.

Цього будинку я не можу впізнати. Підозрюю, що його вже знесли або перебудували до невпізнаваності.

Ця вілла, по вулиці Шевченка під номером 41, хоч і втратила свій первісний вигляд, але все ще тримає позиції у боротьбі з сучасними урбаністами. Шкода буде, як доберуться до неї.

Такий собі львівський дворик. Цікаво, що у навіть скромних помешканнях львів’ян, відчувається смак і присутні стильні елементи. Тут  сходи до будинку просто фантастичні.

Цей одноповерховий будинок вражає своїми колонами.  Еклектична дерев’яна різьба портика навіть дуже логічно вписується в загальну архітектуру будинку.

На фасаді будинку таблиця. На жаль не вдалося прочитати яка установа там знаходилася у 1960 році. Було б цікаво дізнатися.

Скажу чесно, я зачарований архітектурою цієї вулиці. Шкода, що до нашого часу більшість будинків не збереглася. А чим далі, тим менше справжнього Львова залишиться незайманим. Але, дякуючи Юліану Дорошу, наступного тижня ми продовжимо прогулянку вулицею Шевченка у Львові.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ