Письменницькі курйози, або цирк на дроті у кав’ярні Райха

1097
Площа Ринок (1906р) (джерело фото Polona.pl)
Площа Ринок (1906р)

Вже традиційно ми розпочинаємо недільний ранок з ароматом запашної кави який вже багато років всім дарує наш партнер Торгова Марка Кава старого Львова. Сьогодні помандруємо до кав’ярні Самуїла Райха, на жаль тільки віртуально.

Чого тільки не бачила й не знала стара добра кав’ярня Самуїла Райха, що була на площі Ринок, 5. Відомий письменник Василь Стефаник, приїжджаючи до Львова, завжди заходив туди і писав на серветці записку: «Сиджу в Райха, приходьте». З нею він посилав хлопця до редакції «Літературно-наукового вісника». Ті одразу розуміли: Стефаник привіз нове оповідання і чекає авансу.

Василь Стефаник
”Вацлав Морачевський – моя дорога у світ”, – вказує Василь Стефаник у нарисі-посвяті ”Серце”, написаному 1927 року. Тут же згадує дружину товариша та їхнього сина: ”Софія Морачевська, пані, що навчила мене любити русів і правду в собі”, ”Юрко Морачевський віддав би мені свою молодість, аби сховати мене в ній від бруду світа”

Проте іноді Стефаник прохав авансу за ще не написаний твір, а деколи навіть після платні міг його недописати. Тож Стефаникові делікатно нагадували, але він виправдовувався тим, що жити в борг для письменника нормально.

У Райха любив посидіти й письменник-молодомузівець Михайло Яцків. Він працював у редакції Наукового товариства імені Шевченка під керівництвом Івана Франка. Частенько він навідувався до кнайпи, але тільки тоді, коли Франко був відсутній.

Іван Франко. 1896 рік.
Іван Франко. 1896 рік.

Одного разу Франко повернувся непередбачено раніше, і Яцків хутенько сховався до шафи. Увійшовши, Франко відразу вловив запах перегару і спитав у канцеляриста: «Де Михайло?» Той кивнув на шафу, й Іван Якович рвучко шарпнув дверцята, та й так, що Яцків вивалився на підлогу.

На цьому пригоди Михайла Яцківа не закінчувалися. Коли до Львова приїхала Леся Українка, він вирішив, що закохався і має її сповістити про це. Купив квіти й вирушив до «Жоржа», де зупинилася поетеса. Втім, дорогою вирішив зазирнути до кнайпи Райха: там уже сиділо кілька молодомузівців, які, довідавшись про шляхетні наміри, порадили йому для хоробрості випити рому.

На одному келишку не обмежилося, тож незабаром Яцків мав уже настільки бойовий настрій, що, не гаючись, рушив до «Жоржа». Коли вручав букет Лесі, то хоч-не-хоч мусив видихнути збагачене трунками повітря. Леся зауважила, що квіти мають підозрілий запах і… букет не взяла.

Тому не все у львівських кнайпах закінчувалося щасливо-літературно, але тому про каву й кажуть: напій з гірчинкою.

Андріана БІЛА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.