Минулого тижня, 3 серпня 2019 року, на шпальтах інтернет-видання zaxid.net з’явилася стаття Андрія Дрозда під назвою «Наїхало українське бидло і не хоче нічого зберігати». Журналіст взяв заголовком цитату з виступу доктора історичних наук, професора кафедри класичних, візантійських і середньовічних студій пані Мар’яни Долинської з виступу на відкритому обговоренні проекту руйнування будинку по вулиці Сахарова, 52 в п’ятницю, 2 серпня 2019 року .
Викладач кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв, член Львівського обласного товариства охорони пам’яток історії та культури Богдан Зятик, який був присутній на обговоренні, був здивований вільною формою трактування слів професорки у цій статті і попросив її пояснити ситуацію.
– Хотів попросити Вас прокоментувати інформацію, яка з’явилася на інформаційному ресурсі Захід.нет з Вашою цитатою, щодо вілли Терлецького на Сахарова, 52 . Назва цієї статті звучить так, що цитують Ваші слова начебто «наїхало українське бидло і не хоче нічого зберігати»«. Очевидно, що фраза вирвана з контексту і трохи перекручена, тож просив би Вас детальніше прокоментувати, що Ви мали на увазі говорячи про це та яка Ваша реакція на те, що зробив Захід.нет.
– Реакція така, що п. Андрій Дрозда ще трішки і міг би похвалитися тим, що він мене до другого інфаркту довів. Правда, це не тільки Захід.нет, а ще й Твоє місто мені вклало подібні слова в уста і я не знаю чи настільки журналісти не слухали, настільки не розуміли, чи перекрутили це свідомо. Якщо перекрутили свідомо – це зовсім негарно про них свідчить.
Слова я говорила, але що я мала на увазі дозволю собі ще раз повторити. Мене дуже болить,що останнім часом, і не тільки останнім, в деяких інтернет ресурсах і навіть у розмовах розганяється така фраза, що у Львові до 1939 року жили інтелігенті поляки, після того приїхали, наголошую, не менш інтелігентні освободітєлі, в чому я дуже вельми сумніваюся. І далі, ці люди, які хочуть применшити роль українців, роль української інтелігенції говорять ту фразу, яку п. Дрозда вклав у мої вуста: «наїхало українське бидло і хоче все нищити чи не хоче рятувати».
Тобто, я критикувала таку поставу і говорила це тому, що хотіла показати, що історія родини Терлецького, його робота мецената, його спілкування з багатьма представниками, можна сказати з усією сметанкою львівської української інтелігенції, є свідченням, що не тільки понаїхали. І треба ще задуматися хто понаїхав. І мене абсолютно не влаштовує інтерпретація історії ХХ ст. у Львові, що українці до Львова понаїхали. Я критикувала це, а не звинувачувала українців в знищенні сучасного Львова.
– Мене ще цікавить такий момент. Ми з’ясували, що Ви маєте родинне відношення до родини Терлецьких.
– Це, як говорилося до війни – далекі кревні. Власне, чомусь слово кревні передбачає, що по крові немає ніякого зв’язку. Мого батька сестра вийшла заміж за рідного брата Михайла Терлецького. Це звучить не зовсім далеко, але оскільки всі ті люди не жили у Львові після війни, вже коли я народилася, то я себе безпосередньою родиною не знаю. І моя родина була вивезена, говорили дуже мало про різні такі речі і я лише якісь уривки пам’ятаю, що колись давно басейн Свитязь і цей будиночок на розі належав братові мого вуйка, тобто тітчиного брата. На жаль більшої інформації я не маю.
– Щодо самої вілли Терлецького, яке Ваше бачення, цінність цієї споруди і як її можна зберегти, щоб там мало бути, якщо її не зруйнують.
– п. Леся Крип’якевич написала одному з коментарів,мені це страшенного заімпонувало, що вона бачить там,наприклад, музей Івана Крип’якевича. А можна було б зробити музей гуртка Івана Крип’якевича, де вивчали Львів, музей спацерів по Львову кінець кінців. Я вважаю, що цей будинок повинен бути збережений, повинен бути внесений, поки як пропонована пам’ятка архітектури, він має ті підстави. Він є в ареалі, в так званому Великому Заповіднику,який був визначений в 90-х роках , який охоплює забудову збудовану до 1939 р. , він має місце утворююче значення як наріжний будинок і те,що я пробувала говорити як «дух міста». Але «дух міста» хтось відчуває, хтось не відчуває і мені дуже складно пояснити, що це є, але, повірте, на тому подвір’ї тоді я відчула цей «дух місця»
– Цей будинок дійсно формує той дух, якщо довкола вже якась радянська забудова, то все ж таки, напевно, це чи не єдине, що в цій частині вулиці залишилось такого автентичного.
– Та ні, там не тільки радянська забудова. Там є ріг, навпроти вулиці Кастелівка. До речі, Кастелівка – це не Костилівка як дуже багато хто думає. Це від прізвища Кастелі – львівського мешканця, громадянина ХVІІ-ХVІІІ ст.здається. З історичних документах я знайшла тільки назву «Млин в тилах маєтку Кастелі в ХVІІІ ст.» А назва з так званих других похідних історичних, бо коли в 1877 р. називали вулицю, то називали Кастелівка, бо знали, що там жив Кастелі. Але, оцей ріг Кастелівки і Горбачевського забудований конструктивіськими будинками 1930-х рр.., які так само напевно давно варто брати. Далі вище по вул. Горбчевського є декілька вілл і я знаю, що там громадськість не дала знести одну віллу в якій є дитячий садочок. Вся вул. Котляревського теж забудована будинками перелому, властиво вже ХХ т., які всі мають історичне значення, але як мінімум цінна забудова. І це все, це територія, яку забудовував великий підприємець , крім того, що великий архітектор, Іван Левинський. І те, що Ви говорили, це очевидно будинок його проекту.
– Ви згадали за юридичний момент, що коли є подання на внесення до реєстру, то жодним чином забудовник не має права…….
– Теоретично – так. Тобто,будинок з моменту прийняття його як пропонованої пам’ятки знаходиться під охороною держави. Але це теоретично.
– Ще була одна пропозиція, що Коледж Труша потребує нових приміщень, оскільки він розширюється, відкривають нові відділи реставрації монументального малярства і поруч на вул. Метрологічній знаходиться один з їхніх корпусів . Вони теж хотіли, але необхідна підтримка громадськості, бо Терлецький допомагав художникам.
– Це було б дуже гарне рішення . А ще, до речі, додати один з аргументів прихильників нищення, який мене дуже розвеселив . Говорилося, що це дуже недалеко від Політехніки, де готують спеціалістів ІТ і коли вони закінчать Політехніку, то їм буде дуже близько ходити до місця роботи. Якось це дуже смішно, бо коли вже вони не будуть вчитися, то яка різниця,де вони будуть працювати. А пропозиція з Коледжу Труша, звичайно, дуже цікава. Тут воля депутатів, воля міської ради.
Розмовляв Богдан ЗЯТИК
Не знаходиться, а перебуває під охороною…