Вчора, 7 квітня 2016 року, в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20) відкрився цікавий проект під назвою «Іларіон Свєнціцький і Національний музей: проекція в майбутнє».
Адже, власне 7 квітня 2016 року виповнилося 140 років від дня народження Іларіона Свєнціцького (1876-1956) видатного українського науковця-славіста, мистецтвознавця, музеолога, історика, першого директора (1905-1952) та організатора збірок Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (НМЛ).
Проект «Іларіон Свєнціцький і Національний музей: проекція в майбутнє» продовжує традицію ювілейних виставок на пошану першого директора музею, вірного послідовника митрополита Андрея Шептицького у справі творення всеукраїнської музейної інституції.
Експозицію виставки формують два великі розділи, які об’єднують меморіальний матеріал і експонати, що представляють І. Свєнціцького як музейника, науковця та творця зібрання новітнього українською мистецтва.
«Це свято не тільки для працівників Національного музею, але й для всіх музейників України і установ культури. Адже вклад Іларіона Семеновича Свєнціцького напевно є неоціненним навіть на нинішній день. В тих сферах, де він працював, напевно ні один з музейників України не зробив того, що зробив він. І пам’ять про нього має зберігатися навіки, бо те, що ми маємо сьогодні ми завдячуємо і продовжуємо розвивати завдяки двом особам – засновнику Митрополиту Андрею Шептицькому, 150-ліття якого ми відзначали минулого року та Іларіону Свєнціцькому і всім працівникам, які працювали з ним і пізніше передали цю естафету до сучасних нині працюючих музейників», – зазначив генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан відкриваючи експозицію проекту.
Меморіальна частина експозиції відтворює фрагмент інтер’єру родинного будинку Свєнціцьких, розташованого поруч будівель Національного музею, що на вул. М. Мохнацького (нині вул. М. Драгоманова, 42). Основу першої частини виставки становлять особисті речі та документи Іларіона Свєнціцького, портрети його і членів родини: батька Семена, дружини Анісії, доньки Віри, – а також сімейні світлини, меблі та мистецькі твори з родинного будинку.
Затишна вітальня в помешканні Свєнціцьких чи – як її називали «велика кімната» зустрічала гостей портретами членів родини роботи відомих українських художників: Ф. Красицького. В. Сельського. М. Федюка. Я. Музики. натюрмортами та пейзажами К. Звіринського, М. Глущенка, Г. Смольського, О. Кульчицької. Крізь прочинені двері на стінах сусідньої кімнати можна було побачити твори М. Андрієнка-Нечитайла. І. Труша. М. Сосенка, О. Новаківського, І. Северина. Навпроти вхідних дверей незмінно висів портрет Ольги Мокрицької нареченої Іларіона Свєнціцького, життя якої обірвала передчасна смерть.
Анісія Свєнціцька, донька московського антиквара Матвія Вострякова, у посагу привезла до Львова невелику збірку російських ікон, кіот-наріжник і давнє російське шитво, які доповнювали мистецький інтер’єр помешкання Свєнціцьких. Керамічні вироби фабрики Івана Левинського, твори народного мистецтва, предмети ужиткового призначення з родинної збірки повсякчас дарувала музеєві Віра Свєнціцька.
Улюбленою справою всієї родини було фотографування. Свідчення цього – численні світлини зі сімейних альбомів, де зафіксовані різні періоди життя Іларіона Свєнціцького та його найближчого оточення.
З особистих речей І. Свєнціцького на виставці представлено костюм, капелюх, гаманець, паличку, окуляри, а також німецьку фотокамеру початку XX ст., з якою Іларіон і Віра Свєнціцька довгі роки здійснювали музейні експедиційні мандрівки краєм.
«Іларіон Свєнціцький належав до унікального покоління людей, які були носіями справді універсального знання. Можна говорити про нього як про знавця давньої української ікони, або видатного українського палеографа, видатного візантиніста і в багатьох інших галузях, напрямках, які ми відроджуємо сьогодні, ми бачимо відбиток його творчості, його досліджень та праці», – сказав директора Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка Василь Кметь на відкритті виставки.
Другий експозиційний блок широко репрезентує діяльність І. Свєнціцького як директора, організатора та дослідника збірок Національного музею у Львові, представляє його працю задля розвою українського мистецького середовища Західної України в першій половині XX ст . Сьогодні загальновідомо, що поряд із митрополитом Андреєм Шептицьким І. Свєнціцький підтримував українських митців і докладав чимало зусиль для розвитку музейної збірки українського новітнього мистецтва.
«Такі ювілеї завжди повертають нас до тих великих імен, до тих постатей, які у певний час, у певну добу тут у Львові формували духовний простір. І до таких людей належав Іларіон Свєнціцький. Його життя було наповнено світлими, добрими, радісними і одночасно дуже драматичними сторінками. Він пережив складні ідеологічні лабіринти того часу з яких гідно виходив, заклав потужний фундамент нашого музеєзнавства, мистецтвознавства і саме тому ми так шануємо його пам’ять, його ім’я. І сьогодні кажемо, що Свєнціцький – це не історія, а перспектива нашого поступу в ділянці мистецтвознавства, музеєзнавства і приклад для вчених самопожертви для науки та мистецтва та рідного народу і національної культури», – прокоментував відкриття експозиції директор Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Василь Откович.
Вагому роль у творенні національного культурного середовища Галичини в першій половині XX ст. відіграла співпраця Іларіона Свенціцького з українськими митцями представниками так званої паризької групи: В. Перебийносом, О Архипенком, О. Грищенком. М. Глущенком. М. Андрієнком-Нечитайлом, В. Хмелюком та ін. У стінах Національного музею ці художники репрезентували свої роботи па збірних виставках АНУМ (1931-1939). на «Виставці образів паризької групи українських мистців» (1933), на «Ретроспективній виставі українського мистецтва за останніх XXX літ» (1935). У цей період стараннями директора НМЛ фондова збірка збагатилася творами українських «парижан». Па жаль, більшість робіт було вилучено до спецфонду та знищено «через націоналістичне спрямування» (1952).
Основу цього виставкового розділу становлять твори українських митців паризької групи. Ці мистецькі роботи надійшли до НМЛ за ініціативи І. Свенціцького та завдяки його зусиллям. Експозиція містить також твори художників, котрі на різних етапах своєї творчої діяльності були пов’язані з Національним музеєм у Львові. Представлені світлини, фрагменти листування та вибрані цитати з листів розкривають сторінки співпраці митів із музеєм, ілюструють шлях їхніх творів до музейних збірок і є цінним матеріалом для вивчення малознаних епізодів взаємин І. Свенціцького та видатних особистостей в історії української художньої культури першої половини XX століття.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
