Сьогодні хочемо познайомити читачів із публікацією про відбудову церкви в Щирці (Львівська обл.), що була надрукована у газеті “Діло” (№ 231 від 31.08.1934) з назвою “Відбудова старовинної церкві у Щирці к. Львова” та за підписом “Архитект”.
У статті подається детальний опис та архітектурні особливості храму Різдва Пресвятої Богородиці, що розташований на схід від центру Щирця на Золотій горі (зараз адміністративно належить до села Піски), а також розповідається, про перебудову та плани відбудови церкви. Текст публікації подаємо оригінальним.
Відбудова старовинної церкві у Щирці к. Львова
Воєнна пожежа, що шаліла над нашим Краєм, обернула тисячі загород і десятки церков у згарища, з яких найбільшої архитектонічної та мистецької вартости були і є деревляні церковці, видимі знаки твору селянської душі. Ці церкви, які залишились після того знищення, розпадаються з браку консервації й опіки над ними. Держава вправді строго наказує берегти їх від занепаду, але не дає рівночасно матеріальної допомоги, полишаючі ці памятки опіці місцевого громадянства, яке по більшій части або байдуже приймає цей мандат, або стягаючи всі свої засоби на будову більшої церкви, не має можности консервувати памяток.
Війна у свому знищенні з одної сторони спричинила не заступлену втрату шляхетних мистецьких творів, а з другої сторони стала добродійною, усуваючи з лиця землі численні будівлі, шабльоново ставлені, даючи тим самим змогу до нових розвязок церковного мурованого будівництва.
Одною з таких церков, яку маю намір тут описати – є старовинна церква у Щирці, перед 40 роками основно перебудована пок. Василем Нагірним. Їдучи залізницею в напрямі Стрия, перед містечком Щирцем у віддаленні двох кільометрів від двірця, по лівім боці тору бачимо на горі серед дерев окружену оборонним муром і баштами церкву. Мов замок лицарський стоїть на горі, з якої розгортається гарний вид на сусідні села.
Площа гори обширна, займає подвіря, сад і город приходства, а посередині просторе церковне подвіря, окружене муром. Мур у формі нефоремного чотирокутникя будований з каменя цикльоповою технікою. Значні його виміри, скріплені в наріжниках відпорними філярами і стрілецькими отворами, доказують, що було це оборонне місце в старині. В західній частині тієї огорожі стоїть сильно змурована з каменя дзвіниця немов башта з двома вїздовими отворами, скріплена на зовні сильно вистаючими філярами. На мурах дзвіниці положена деревляна вежова дво-поверхова конструкція у виді чотирокутника, прикрита обріжковим дашком гостро закінченим. Стіни деревляної конструкції прикриті на повно дошками без знаних голосниць, які бувають прикрасою конструкційної частини будови з доцільним призначенням. Лівобіч дзвіниці стоїть мурована хата, давніше призначена для дяків. Дзвіниця і хата є звязані оборонним муром, який формуючись у видовжений чотирокутник в напрямі входу кінчиться в полудневім наріжнику мурованою півокруглою баштою. На церковній площі, окруженій муром і деревиною, ближче північного боку, звернена до сходу стоїть мурована церква в заложенні легко виступаючого хреста. Поземий рис складається з квадратового бабинця, головної нави, неумірованого квадрату і пресбітерії та півокруглого святилища. Ці частини належать до давної старовинної будови, натомісць захристія і передсінок бабианя прибудовані пізніше.
Прибулівка бабинця, тобто обширний його передсінок, збудовані з тесаного каменя чисто пересклеплена бочково, у причілковій стіні за кінчена над дашком аттикою з фігуральними різьбами, без мистецької вартости.
Мури церкви з каменя цикльопової техніки є значних вимірів. Вони мусіли в початках свого істнування носити на собі склепіння. Перед основною перебудовою в 1899 р. люди пямятають плоскі деревляні стелі. Мури від нутра не виказують від склепок горою ніяких конструктивно архітектурних виступів. Натомісць на зовні наріжники мурів бабинця і головної нави є скріплені і прикрашені широкими сильно виступаючими пілястрами, бази і головниці (капітелі) яких закінчені примітивним профілем. Мури церкви до висоти віконних ґуртів змуровані з каменя цикльопово – залишилися як документ будови з тринацятого століття. Від ґуртів у гору начинається перебудова. Мури з цегли, а так само склепіння, ґзимси і фризові прикраси. До давної перебудови церкви належить піднесення центрального граняка, який переходить у восьмирковий тамбур назовні, задержуючи внутрі форму вальця. Основна перебудова церкви, перево жена у 1899. р. пок. В. Нагірним змінила давніший гарний вигляд старовинної церкви, яка, як описують старі міщани, мала три ріжні копули. Коли собі уявимо як на чотирокутних граняках спочивали копулясті розсілі дахи, кожний іншої форми з нерівними кривими лініями, закінчені ліхтарнями, то признаємо, що це мусіла бути гарно згрупована святиня, що незвичайно вражала красою бань. У часах тієї перебудови не обовязувала так поважно як тепер консервація памятників. Архитект при перебудові рахувався і мусів рахуватися більше з вимогами місцевих громадян, ніж й вимогами мистецтва. У даному випадку перебудував він церкву в імпозантній формі, пристосовуючись до пануючої тоді моди. Переводячи цю роботу остаточно розвязав центр головної бані, яка сильно виступила над головним корпусом і як копуляста восьмирка давала церкві добре уґрупування гори гармонійно звязане з підставою.
У давній перебудові появилися неестетичні фризові прикраси зі сильно модельованими зазубленнями, частий мотив мурованих галицьких церков пок. В. Нагірного. Перебудова старовинної церкви була так основна, що не можна тут брати під увагу якоїсь консервації памятника, коли беремося до її повоєнної відбудови. Проєкт представлений до відбудови передбачує відбудову головного восьмиркового тамбура з новою конструкцією кружинового склепіння і даху головної бані. Дальшою зміною у відбудові є усунення неспокійної аттики на прибудівці бабинця, яка не гармонізує з цілістю будови та заступлення її перерваним тимпаноном з піднесенням муру.
Крім того приходить усунення всіх довкола зазублених підґзимсових прикрас, які заступиться новими хрестовими, а в причілковій стіні бабинця спокійними тимпанонами. Хори будується залізобетонові замісць деревляних і реактивується давні круглі вікна в бабинці.
Вкінці необхідно виконати скріплення сильних рисів у мурах і пресбитерії при допомозі залізних клинів і цементу.
Тепер скажу пару слів про історичну метрику церкви. Аналіза техніки мурів як і просте заложення поземого рису відносяться до середнєвічча. Такий є погляд консерваторів. В парохіяльнім архіві находяться т. зв. люстрації з р. 1505., у яких сказано, що гора, на якій стоїть нинішня церква звалася золотою, а на ній стояв гр.-кат. монастир і мав оборонний характер. Про цю церкву є багато оповідань і переказів.
Під кінець треба при описі відновлення піднести заслугу нового пароха, місцевого декана о. Володимира Семкова. який поставив собі за ціль у так важких матеріяльних відносинах вибудувати на горі приходство і церкву. Його заходи перед міністерством і консерваторським урядом львівського воєвідства в справі допомоги на віднову церкви увінчалася в значній мірі успіхом. Без тієї допомоги не вдалось би було відновити церкви.
Проєкт перебудови і його пляни виготовив інжинір-архітект Лев Левинський. Всі пляни затвердив консерваторський воєвідський уряд у Львові. Виконує всю перебудову та віднову теж інж. архитект Лев Левинський.
Архитект
