Про львівську архітектуру загалом, окремі споруди, навіть деталі архітектури , навіть бруківку написано/проговорено/відзнято чимало розмаїтих матеріалів багатьма мовами світу. Але львівська архітектура, насправді, цікава, і багатогранна, а відтак відкриває все нові і нові грані історії культури міста, історії освіти.
Але відкриває лише тим, хто вміє цю архітектуру «читати», знаходити до неї відповідні ключі, і тоді відриваються такі глибинні речі в широкому культурному контексті часу, які яскраво знову і знову показують, що ми таки насправді мало знаємо про «загальновідому» архітектурну спадщину Львова.
Одним із таких надзвичайно цікавих інсайтів про який поведемо розмову далі, стало маленьке, але геть несподіване відкриття: маски комедії Дель Арте в архітектурному оздобленні сакральної споруди Львова. Фантастика!!! Але ж виникає питання як? що? і чому?! Треба встановити, що це за маски, бо ж маски комедії Дель Арте мають кілька видів, а ті в свою чергу діляться на амплуа, і мають багато підвидів та діалектних варіацій?!
Але все по порядку. Під час однієї з прогулянок містом, ми з подругою, відомою мисткинею Галиною Хорунжою – виявили згадувану дуже промовисту деталь в архітектурі Львівського костелу єзуїтів (сучасного гарнізонного храму Петра і Павла у Львові). На оздобленні фасаду костелу були використанні дві маски комедії Дель Арте. Тепер , коли знято реставраційні риштовання – ця лаконічна вишуканість ліній та оздоблення явили глядачам усю велич своєї краси. Архітектура тогочасних костелів єзуїтів мала свою традиційну архітектуру.
Крім того, при костелах єзуїтів були створені колегіуми, вони були осередками тогочасної освіти, саме з них згодом, постали перші європейські університети. Відомо, що в системі тогочасної середньовічної європейської освіти, навіть єзуїтських колегіумах навчальний театр посідав чільне місце. Варто зауважити, що Львів не був виключенням з цього правила, а системно розвивався в руслі тогочасних європейських освітніх традицій : при костелі теж існував колегіум з навчальним театром.
До речі, варто зауважити , що серед відомих випускників цього навчального закладу, окрім гетьмана Богдана Хмельницького, слід назвати подільського земельного магната та видавця Ігнація Сцибора-Мархоцького. Адже саме І. Сцібор-Мархоцький один із перших, на теренах сучасної України, у своїх володіннях , для популяризації продукції своєї друкарської мануфактури, почав використовувати елементи реклами. Кажучи сучасною мовою: Мархоцький, був в числі піонерів, хто почав застосовувати суто медійні практики та інструменти для просування своїх бізнес-продуктів. При чому дуже успішно. І це лише один із прикладів. Тобто, єзуїтський колегіум у Львові давав своїм випускникам дуже якісну тогочасну освіту, вміння інноваційно, нестандартно, мислити, часто випереджаючи свій час.
Так чи інакше, в освітньому процесі Львівського єзуїтського колегіуму театр, театральна практика посідала вагоме місце. Відтак, це властиво, знайшло відображення навіть в декорі самої архітектурної споруди.
Наступним питанням , яке логічно виникає: а які ж саме маски зафіксовані в декорі споруди? Вивчаючи іконографічні зображення масок Дель Арте, які збереглися в численних гравюрах ми припускаємо, що обидві маски, належать Тревеліну або Гатто (так званий північний квартет масок), а в Неаполі (південний квартет масок) ця маска Дель Арте більш відома як Труфальдіно. Маски комедії Дель Арте – як мистецький візуальний елемент в архітектурі Львівського костелу єзуїтів , очевидно, є справді його родзинкою. У відкритих джерелах ми ніде не зустрічали згадок про те, щоб в інших сакральних спорудах, костелах єзуїтів, в інших країнах чи містах застосовувалися такі елементи декору.
Чому саме ця маска Дель Арте знайшла своє відображення в декорі Львівського костелу єзуїтів на разі прокоментувати дуже складно. Труднощі полягають, передовсім, у тому, що дуже бракує спеціальних досліджень про театральну практику шкільних театрів, зокрема єзуїтських колегіумів. І на території України зокрема. Припускаємо, що коли ця дослідницька лакуна буде заповнена, тоді оприявляться ширші культурні контексти, з’являться більш докладні коментарі з приводу того чому в архітектурному декорі Львівського костелу єзуїтів з’явилися маски комедії Дель Арте.
Як можемо переконатися, архітектура , навіть «загальновідомі» об’єкти мають в собі ще чимало загадок, які належить розгадати. Бо ж львівське каміння може ще багато розповісти, якщо не лінуватися, і вміти уважно «читати».
Оксана ПАЛІЙ
