Усе інше не має жодного значення, якщо на певній території, в державі чи суспільстві, занедбують освіту. Освіта є основою усього, а найперше – модернізації, поступу та будь-якого розвитку. Тому нічого дивного, що для життя давнього Львова виняткове значення мала школа при Успенському ставропігійному братстві. Сьогодні спадщина цієї інституції є надзвичайно важливою та значимою для української національної ідеї. Проте школа – це завжди і у всі часи школа. Її буття апріорі оточене величезною кількістю колоритних деталей. На окремі з них, якщо говорити про школу при Успенському ставропігійному братстві у Львові, зараз звернемо увагу.
Кого навчали?
Двері школи при львівському Успенському братстві були відкриті як для дітей людей заможних, так і вбогих. Закономірно, що більшість серед учнів цього закладу становили діти львівських ремісників та купців. Були також і діти жителів міст і сіл, розташованих поблизу Львова. Повнішу картину дають списки учнів школи, які провадили досить регулярно та систематично. Окремі з цих записів надзвичайно колоритні та життєві, містять відомості про учнів та їхніх батьків. Наприклад, “Я Иван Багатирець крамар отдаю сина … Михаила Стефану (Зизанію) даскалу рускому на науки словенского (-українського) писма: а маю платити на квартал по 18 гроши и воз дров на зиму” (за виданням: Гронський Й. Львів: історичні студії. Львів, 2022).
Віддав свого сина Івана до “школи руское на науку” і пан Іван Більдаха. За це він мав платити “гроши 12”. Пан Іван Красовський взагалі віддав на науку двох своїх синів – Романа та Андрія. За одного він мав платити “12 гроши”, а за іншого – “6 гроши”. Коли священик зі Знесіння, о. Андрій, давав на науку своїх синів Лукашка, Іванка та Петра, то також платив по “12 гроши” від перших двох і “6 гроши” від третього. Проте, коли своїх синів Якова та Григорія віддавала на науку “Марушка Стецковая”, про оплату за навчання в записах не згадано взагалі нічого. Остання була вдовою. Очевидно, тому грошей з неї і не взяли.
Були й ситуації іншого характеру. Наприклад, коли пан Красовський віддав на науку Тимка з Яворова, що був сиротою. Або ж коли священник з Сихова, о. Іоанн, віддавав на науку свого сина Лазаря і платив “30 гроши”, але й просив, щоб сина навчили писати, аби той “умів скоропис” і розумівся на “божественних” науках.
Хто навчав?
Львівська братська школа славилась своїми наставниками. Тут вчителювали такі видатні особистості як письменники-полемісти, брати Лаврентій та Стефан Зизанії, мовознавець Памво Беринда, богослов та дослідник євангелій Кирило Транквіліон-Ставровецький, грек Арсеній Еласонський, майбутній митрополит Київський Йов (Борецький) та і ін.
Очевидно, що це були люди освічені та ерудовані, які знали мови та могли забезпечити дуже достойний рівень навчання. У одному з оригінальних джерел того часу про представників інтелектуального середовища при Львівському братстві було написано так: “…в писаніи Искуссных, в греческом языцҍ, и в латинском, паче же и в руском…”.
Дещо з організації навчального процесу
Школа при Львівському ставропігійному братстві вважається найстарішою братською школою в Україні. Вона мала свій статут – називався він “Порядок шкільний”. Перш ніж взяти дитину на навчання, відповідальна за це особа зачитувала її батьками чи опікунам ключові пункти зі згаданого документа. Тому батьки знали чому та як навчатимуть її дитину.
Навчання в школі розпочиналося вранці, по 9 годині. Взимку могли бути певні відмінності – після відповідного рішення вчителя, могли розпочати навчання пізніше. День звично починався з молитви. Тривало навчання і після обіду також. Спочатку перевіряли домашнє завдання, а по тому вчитель подавав новий матеріал. Уроки могли відбуватися і в формі бесіди, диспуту. Суботи часто присвячували повторенню вивченого за тиждень. Звично декілька учнів приходили в клас завчасно – щоби прибрати. За байдикування чи безпідставні прогули учнів карали. Когось навіть могли послати до учня додому задля перевірки його реального стану та відповідності дійсності його хвороби.
Навчали в школі як малих дітей, так і старших учнів. Як елементарному читанню та писанню, так і справному володінню українською, грецькою, латинською і польською мовами. Вивчали граматику, риторику, арифметику, геометрію, а у старших класах – філософію.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Ґронський Й. Львів: історичні студії / упоряд. Н. Лоштин; відп. ред. Л. Сніцарчук; НАН України, ЛННБ України ім. В. Стефаника. Львів, 2022. – С. 59-60.
- Ісаєвич Я. Львівська братська школа // Енциклопедія історії України, 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Ю. Щ. Львівська братська школа // Православний молодіжний веб-портал Hram.Lviv.Ua, 2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://hram.lviv.ua/2240-lvvska-bratska-shkola.html
