Польський поет і хроніст Бартоломей Зиморович – автор історіографічних праць латинською мовою у збірці «Селянки нові руські» (1663р.) відтворює вірування, обряди та побут галицького села. До прикладу, у селянці «№ 12 – Zezuli Syn» мова йде про Шимкову гору, де розташовувалось городище Деревач. Також згадується: «…krzyształową w południe krynicą, кtora prędko wynika z opoczystej spary» («…кришталева на півдні криниця, що швидко витікає з-під опочистої шпари») – схоже, що тут мова йде про цілюще джерело у Новосілці.
На рукописній карті кінця 17ст. та карті розмежування сіл Підтемне, Кугаїв і містечка Раковець 1744 – 1745 рр., поруч з джерелом (криницею) вказана пекарня. Цікаво, що у розповідях місцевої мешканки про відновлювальні роботи на місці сучасної каплиці у Новосілках, при розкопі фундаментів були виявлені сліди старих печей.
В часі генеральної візитації (1764 р.) у Красові церква св. Параскеви, яку відвідує 35 родин парафіян та 4 родини у Новосілці, вже тоді згадується шановане людьми джерело в Новосілці, де парох Красова о. Тебінка отримав дозвіл на зведення каплички. У дописі вказано: «де здавна в певні дні напливи (confluxus) народні бувають».
У метриці села Раковець за 1767–84 рр, під роком 1778 згадується о. Іван з Новосілки, як кум (кмотр) в о. Степана Доскочинського з Раківця. Станом на 1798 р. кількість родин греко-католиків у Новосілці збільшилась до 9.
У 1868 р., коли у Красові був парохом Лев Мигович, розпочато будівництво нової каплиці у Новосілці, оскільки стара вже валилась.
У шематизмі за 1890 р. число вірних села Новосілка становить 69 осіб. Станом на 1905 р. у селі проживало 284 мешканці. Відповідно 134 римо-католики і 141 греко-католик, 9 – мойсеєвого віросповідання. Поляками себе визнавали 168 осіб, русинами – 116. Війт – римо-католик, 8 радних – греко-католики. Двір (фільварок) Романа Абрагамовича – 9 греко-католиків, котрі визнають себе поляками. Мурована каплиця Положення Ризи Пресвятої Богородиці була канонізована у 1908 р.
Зі спогадів Степана Шухевича: “Новосілки – це було в ті часи невеличке сільце з більшістю українських мешканців, але з великим відсотком поляків, чи римо-католиків. На горі стояла велика каплиця, а в дійсності церква, вибудована не через попередніх парохів, а завдячуючи старанням декана Мируловича. З під гори било джерело з дуже доброю зимною водою, яку вважали цілющою. З цієї причини відбувались два рази в році відпусти: раз на положення Ризи, а від 15 липня 1901року і на Маковея 13 або 14 серпня. На перший відпуст приходило не багато людей, і тому називано його «малий відпуст». Це було зовсім слушне і зрозуміле, бо відпуст припадав у часі гарячих робіт у полі.
На другий відпуст приходило багато людей, і називали його «великий відпуст», а також «розпуст», тому що по жнивах приходило до Новосілок багато молоді, і йдучи на відпуст, або вертаючи з нього, парами губилися в лісах по дорозі.
Відпусти в Новосілці були основним джерелом доходу пароха Красова. У двох добрих роках, з першого відпусту було 80 «ринських» (160 корон), а з другого – 400 і навіть 500 «ринських». Цілком природно, що відпуст провадив за собою великі видатки, бо треба було запрошувати до помочі священників і їх відповідно пригостити. На Маковея було і понад 20 священників, багато з них з родинами, так що до обіду при столах засідало до шістдесят осіб”.
08.08.1930 року парох у Красові о. Мирон Крутяк повідомив консисторію, що наступного дня в селі починається духовна місія і тому просив дати йому грамоту, щоб посвятити місійний хрест, звільнити від посту парафіян в селі Новосілки на день св. мучеників Маковеїв, а також надати право відпусту задавнених гріхів для тих хто буде сповідатися.
У міжвоєнний період, ймовірно 15 липня 1937 року, на «малому» відпусті у Новосілці побував Митрополит Андрей Шептицький. Думаю, що він відвідував цілюще джерело і до Першої світової війни, адже після Добромильської реформи 1882р. Митрополит очолив нове покоління Василіян і в період 1896 – 1898рр був ігуменом монастиря св. Онуфрія, до якого тоді належав монастир Вознесення Господнього, що розташовувався поруч у селі Хоросно.
Пані Анна Буць згадує у своїх розповідях про зустріч з Митрополитом. Автомобіль з Кир Андреєм, рухався через село Деревач з відвідин будови нового монастиря сестер Чину св. Василія на Берегах у напрямку Новосілки. Батько Анни Михайло, при дорозі заложив молодий сад. Власне на нього звернув увагу Митрополит Андрей. Зупинившись біля оселі господаря він в короткій розмові похвалив його за добру справу та благословив.
Розповідають, що колись у костелі св. Валентина – руїни, якого залишились у Раковці, зберігалась чудотворна ікона Богородиці, яка з’явилась на дубі, неподалік джерела, і була перенесена в костел. Поляки латинники дуже цінували цю ікону, і після приходу радянських військ – вивезли її до Польщі.
Отримавши благословення Митрополита Андрея Шептицького, громада села Новосілка мала намір розбудувати церкву для зручності прибуваючих на відпуст прочан. Попередньо були заготовані матеріали і знятий дах, але втілити задум не вдалось через початок Другої світової війни.
У1943 році парох А. Панчак мав намір продовжити будівельні роботи, але з приходом безбожного комуністичного режиму це стало неможливим.
Намагання прочан відвідувати відпустове місце будь-якими методами заборонялись комуністичною владою, дороги в село перекривались лякаючи людей епідемією ящуру. Недобудовану церкву рад’янські чиновники наказали розібрати на будматеріали і використали для будівництва військової стрільниці у Раковці.
На початку 90-х років громадою села Новосілка було відновлене відпустове місце. Люди своїми силами підтримували порядок на території прилеглій до Чудотворного Джерела та храму.
Андрій КНИШ
