У вирі Першої світової війни, на тлі кровопролитних боїв та окопного побуту, феномен Українських Січових Стрільців (УСС) постає не лише як військова, але й як потужна культурно-мистецька формація. Рік 1916, позначений відносним затишшям на фронті після запеклих боїв, став часом розквіту мистецької діяльності в стрілецьких лавах, апогеєм якої стало формування Струнного квартету УСС.
Молодь на фронті: Соціальний портрет УСС
Соціально-віковий склад УСС був нетиповим для армій того часу: левову частку особового складу складали студенти вищих навчальних закладів, а також учні старших класів гімназій Галичини (1). Ця молодіжна інтелігентська еліта принесла із собою в окопи високий рівень освіченості та сформовані культурні потреби (2). Значна частина стрільців мала попередній досвід участі в хорах (зокрема, у студентських та гімназійних), а деякі володіли музично-теоретичною підготовкою та навичками гри на популярних інструментах, передусім гітарі (3).
Цей культурний потенціал знайшов своє втілення у створенні великих музичних колективів. Ще до 1916 року в УСС успішно функціонував духовий оркестр, який наприкінці 1915 року налічував вже 30 музикантів (3).
Струнний квартет: Камерний блиск 1916 року
Навесні-влітку 1916 року, під час перебування Стрільців на позиціях в районі Козова–Бережани (Теребовлянський повіт, зараз Тернопільська область), настала відносно спокійна фаза фронтового життя, що дозволила приділити більше часу мистецьким ініціативам (4). Саме тоді з’явився камерний ансамбль — Струнний квартет УСС. Його склад став легендарним в історії української музики та визвольних змагань:
- Роман Лесик (1, 5)
- Антін Баландюк (1, 5)
- Ярослав Барнич (1, 5)
- Михайло Гайворонський (1, 5)
Цей ансамбль став символом тяжіння до високої, академічної музики серед стрілецтва. У репертуарі, окрім народних мелодій, були твори європейських композиторів, а також оригінальні стрілецькі марші та пісні, аранжовані для камерного складу (6).
Цікавий факт: Михайло Гайворонський (1892–1949), один із членів квартету, був не лише талановитим музикантом, але й композитором та дириґентом. Він є автором музики до численних стрілецьких пісень, які стали народними, зокрема “Червона калина”, “Їхав стрілець на війноньку” (7). Після війни він емігрував до США, де став визначним діячем української музичної культури у діаспорі (8).
Пресова Кватира: Організаційний осередок та «Кузня Творчості»
Головним осередком, що координував та підтримував усю багатогранну мистецьку діяльність УСС, була Пресова Кватира (9). Це було фактично культурно-інформаційне бюро Стрільців, яке займалося пропагандою, видавництвом, а також акумулювало творчий потенціал підрозділу (9).
Саме тут зійшлися й реалізували свій хист:
- Музиканти та дириґенти: Окрім вже згаданих Лесика та Гайворонського, це був Лесь Гринішак, який також мав значний досвід у керуванні хорами та оркестрами ще до війни (10).
- Поети та письменники: Їхня творчість була фундаментальним джерелом натхнення для стрілецької музи. Тексти, часто написані прямо в окопах, швидко поширювалися і ставали основою нових пісень (11).
- Образотворчі митці: Серед Стрільців були художники, чиї імена згодом увійшли в історію українського мистецтва (9). Вони створювали плакати, оформляли видання та документували стрілецький побут, тим самим формуючи візуальний образ руху (12).
Ідеологічний контекст: Лідери та Настанови
Наявність у лавах УСС цілої плеяди майбутніх політичних та військових лідерів підкреслює високу ідеологічну свідомість цього формування. Дмитро Вітовський (майбутній полковник і командувач у листопаді 1918 р.), Федір Черник, Андрій Мельник (майбутній полковник Армії УНР, голова ОУН), Дмитро Паліїв — ці постаті свідчать про те, що стрілецьке товариство керувалося не лише суто військовими, а й глибокими національно-державницькими ідеями (13).
Цікавий факт: Андрій Мельник, один із ключових діячів українського національного руху XX століття, під час служби в УСС був хорунжим і одним із ідеологічних натхненників стрілецької молоді, підтримуючи культурно-просвітницьку роботу (14).
Саме ця синергія військової дисципліни, високої культури та чіткої національної мети перетворила Струнний квартет УСС та Пресову Кватиру на унікальне явище в історії воєн. Музика і мистецтво в окопах були не просто розвагою, а інструментом формування національної ідентичності та збереження морального духу в умовах боротьби за українську державність (15).
Наталка СТУДНЯ
Список використаних джерел:
- Науменко К. Є. Українські січові стрільці: соціально-історичний портрет. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — С. 87–90.
- Кучабський В. Українські Січові Стрільці (1914–1920). — Львів: НТШ, 1995. — С. 101.
- Посівнич М. Українські січові стрільці. — Львів: Афіша, 2005. — С. 115.
- Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво: Визвольна ідея і військове будівництво. — Львів: Каменяр, 1995. — С. 245.
- Верига В. Галицька Соціялістична Совєтська Республіка, 1920 р.: музичні та театральні традиції. — Торонто: Накладом автора, 1996. — С. 45. (Згадка про склад квартету як відомий факт).
- Мельник І. В. Війна на Східному фронті 1914-1918 років: Галичина. — Київ: Книга, 2005. — С. 312.
- Стрілецькі пісні. Зібрав і зредагував Осип Курилас. — Львів: Червона Калина, 1993. — Передмова.
- Королюк М. Музична культура української діаспори в Північній Америці. — Львів: Світ, 2000. — С. 67.
- Науменко К. Є. Українські січові стрільці: Пресова Кватира. // Енциклопедія історії України: Т. 9. — К.: Наукова думка, 2012. — С. 687.
- Воробець С. Музичне мистецтво в УСС: Диригенти та композитори. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2008. — С. 34.
- Історія української літератури: ХХ століття. У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ століття. — К.: Либідь, 1994. — С. 156.
- Дуда І. Митці УСС. // Тернопільський енциклопедичний словник: Т. 2. — Тернопіль: Збруч, 2005. — С. 263.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; Олір, 1995. — С. 30–31.
- Трофимчук О. Життя і діяльність Андрія Мельника. — Київ: Пошуково-видавниче агентство “Книга Пам’яті України”, 2003. — С. 45.
- Лазарович М. В. Легіон Українських Січових Стрільців: формування, військова підготовка, бойовий шлях (1914–1918 рр.). — Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. — С. 210.
