Львів – місто літератури та книжкових фестивалів недаремно, адже кожну книжково-мистецьку подію у Львові радо пропагують та активно обговорюють. І хоч карантинні заборони наразі добряче вносять зміни у попередні плани, та все ж, деякі події таки не оминути увагою. Лише вчора стало відомо, що цьогорічну літературну премію ім. Наталі Забіли від всеукраїнського журналу «Малятко» отримала львівська письменниця та журналістка – Леся Кічура. Повідомлення про це з’явилося на офіційній сторінці журналу.
Цю почесну літературну відзнаку редакція періодичного видання започаткувала 1988 року, аби привернути увагу до творців літератури для найменших читачів. Відтоді лауреатами премії стали Павло Глазовий, Василь Чухліб, Анатолій Григорук, Вадим Скомаровський, Тамара Коломієць, Наталка Поклад, Анатолій Камінчук та інші.
Традиційно було заплановано провести вручення премії у Національному музеї літератури України, однак через форс-мажорні обставини карантинних заборон свято довелося здійснити онлайн. Зараз казкарка очікує на свій диплом завдяки поштовим відправленням і готує відеосюприз для всіх своїх читачів у столиці. Відтак, 12 травня на сторінці музею у соціальних мережах таки відбудеться спілкування з Лесею Кічурою. Казкарка та дирекція музею (в особі Оксани Твердохліб) спільно готують цікавий формат знайомства. Тож варто стежити за анонсами на обох сторінках.
Варто нагадати, що з журналом у авторки давно склалися творчі взаємини. Адже перше знайомство відбулося ще 2010 р., коли на журнальних сторінках оселилася Лесина перша казка «Турботлива корівка», а вже за нею почали з’являтися й інші. Лише впродовж останнього року (2019) завдяки журналові українські читайлики познайомилися з такими казками авторки: «Пригоди кита у Венеції» (№3), «Веселковий ангел» (№5), «Як море собі друзів шукало» (№9), «Як мигдалеві пряники містом мандрували» (№12).
Сама авторка у телефонній розмові повідомила: «Кожен письменник має свій старт, точку відліку. У мене також він є і пов’язаний з «Малятком». Коли в далекому 2010 р. редакція надрукувала мою першу казку і мені надіслали 100 грн гонорару – я просто була на 7-му небі від щастя. По-перше, тоді це були значні кошти, а по-друге, це був перший гонорар за казку… невеличку казку для малят. Я хотіла витрати їх на щось дуже особливе й пам’ятне, врешті купила синові обновку, бо ж і казка написана була власне для нього. Цей щасливий випадок примусив мене задуматися, що казки в моєму житті явище не випадкове. І коли мене запитують, чому пишу саме казки. Мені так і хочеться відповісти – бо відчуваю, що це моє. Я дуже радію цій нагороді. Щиро вдячна журі та членам редколегії, зокрема головному редакторові видання Зінаїді Лещенко. Для мене твори Наталі Забіли завжди були взірцевими. І її принцип щодо творчості «для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, тільки трохи краще» є для мене дуже близьким.
Певна, що ця нагорода спонукає мене відкрити у собі ще більше дитячих світів та мрій і вдало викласти їх на папір. А наразі – уже точно можу анонсувати свою 6-ту книгу, яка вийде уже вересні в рамках проекту «Добрі мамині казки» Зараз активно працюю з художником та літредактором. І поки чекаю свого давно омріяного поповнення у родині, запланованого попередньо на початок літа, дуже хочу встигнути усе за максимальним планом, адже після народження малюка певний час мені доведеться звикати, що моїм часом, планами та робочими справами керує маленьке хлоп’ятко, якого зараз так усі чекають у нашій родині».
