У ці вихідні, 8 та 9 жовтня 2016 року, на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка 11), відбулася прем’єра першої в Україні постановки найвідомішої в світі трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» у перекладі Юрія Андруховича.
З моменту написання та перших сценічних постановок цього твору минуло не одне століття. Попри це, історія кохання юних веронців залишається однією з найулюбленіших у світі серед глядачів та читачів і з часом не втрачає своєї актуальності та краси. Світ постійно змінюється, але людські стосунки і пристрасті, описані Шекспіром, – ні.
Трагедія на 2 дії «Ромео і Джульєтта» за перекладом класика сучасної української літератури Юрія Андруховича та у постановці класика сучасної української сцени Вадима Сікорського.
Попри цікаві костюми і мінімалістичні декорації (дія відбувається на чорному одязі сцени) та, здебільшого, цікаві акторські роботи, постановка викликає суперечливі почуття. Особливо це відчувається на початку другої дії після антракту. Справа в тому, що актори добрих хвилин 10 грають фінальну частину першої дії. В цей момент дуже хочеться вигукнути: “Гей, хлопці! Це ви вже грали!” Через дві хвилини приходить гостре відчуття розчарування через усвідомлення того, що все дійство на сцені – це гра і перестаєш вірити у його щирість. Ще за дві хвилини виникає непереборне бажання натиснути на кнопку і перемотати частину, яку ти вже бачив.
Окремо хочеться звернути увагу на велетенський маятник настінного годинника, що висить перед самим задником на повністю порожній сцені. Ця порожнеча вдало акцентує увагу на маятнику, який на початку дійства колихається і обіцяє інтригу. Але надія на це повільно згасає вже до кінця першої дії, адже маятник просто висить, як хвіст у віслюка і час від часу посмикується забутий акторами та режисером.
Сміливим режисерським експериментом можна вважати скорочення п’єси мало не на половину. Тільки любов до класики з дитинства допомогла мені не втратити нитку сюжету постановки і доповнити викинуте режисером. Зрештою, в кожного режисера своє бачення вистави і хто сказав, що Шекспір, вустами Юрія Андруховича був правий?
До слова, переклад Юрія Андруховича, дуже цікавий і виконаний живою мовою, змушує не звертати увагу на те, що актори говорять віршами і забути, що персонажів на сцені та глядачів вистави в залі розділяє кілька століть.
Режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський
Художник-постановник – Дарія Зав’ялова
Художник зі світла – Микола Новосад
Композитор «Фантазії на тему Сергія Прокоф’єва» – заслужений діяч мистецтв України Юрій Саєнко
Актори:
ПАРІС Василь Василик
МОНТЕККІ БАТЬКО Валерій Коломієць, Богдан Балко
КАПУЛЕТТІ БАТЬКО Ігор Гулюк, Василь Когут
РОМЕО Василь Баліцький, Дмитро Бартков
МЕРКУЦІО Михайло Понзель
БЕНВОЛІО Олександр Трифонюк, Олександр Чешеров
ТИБАЛЬТ Василь Баліцький, Дмитро Бартков
ЛОРЕНЦО Ігор Данчук, Роман Скоровський
МОНТЕККІ МАМА Лариса Діденко, Юлія Кузьмяк
КАПУЛЕТТІ МАМА Богдана Бончук, Ірина Кухарська
ДЖУЛЬЄТТА Наталія Мазур, Христина Сапа
НЯНЬКА ДЖУЛЬЄТТИ заслужена артистка України Тетяна Максимюк, Любов Кузь
Наступного разу всі охочі можуть побачити цю постановку вже 20 жовтня традиційно о 18.00 на великій сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка 11).
Ористарх БАНДРУК
