Цирк! Цирк!! Цирк! Змалку знайоме слово і, почувши його, нема різниці, скільки вам років — перед очима виринають казкові картинки: веселий у барвистому вбранні клоун, стрімкі коні, грізні леви чи тигри, майстерні жонглери, міцні акробати і, звичайно, безстрашні і майже невагомі повітряні гімнасти, які під самісіньким куполом цирку виробляють фантастичні трюки, від яких серце починає шалено битися.
Літати саме як вона! Така мрія зароджувалася в дитячій голівці, мабуть, не в однієї дівчинки. Та втілити її в життя наважуються одиниці.
Молода львів’янка, повітряна гімнастка, артистка цирку в номері „Літаючі перші“ Таня Заремба понад рік живе гастрольним життям, підкоряючи арену за ареною і не лише в Україні, а й у Будапешті та у найвідомішому в світі французькому Цирку дю Солєй. Нещодавно з цирковою програмою дівчина знову виступала у Львові. Каже, що дебютувала в рідному місті й закриття її першого циркового сезону відбулося теж тут.
Таня дещо привідкрила завісу особливості своєї професії та циркового життя.
— Яким був Ваш шлях до цирку?
— Змалечку я займалася спортивною гімнастикою. Та спорт — це зовсім інший підхід, велика конкуренція і не завжди справедливість. Зрештою, через непорозуміння я й залишила заняття. Та, щоб тримати форму і рухатися далі, почала займатися в цирковій студії у Львові. А згодом вирішила вступити на навчання в Київську муніципальну академія естрадного та циркового мистецтв. Вже навчаючись, зрозуміла, що це професія мої мрії і я хочу розвиватися в ній. Згодом потрапила в номер „Літаючі перші“, з яким виступаю й зараз. У цирку треба поєднувати гімнастику, добру фізичну підготовку та акторську гру. Я дуже задоволена своєю професією і переконана, що обрала правильний шлях.
— Як багато у Вашому житті цирку?
— Цирк — це не просто професія, а спосіб життя. Увесь свій час віддаю йому. Зрештою, люди покоління за поколіннями працюють в цирку, часто створюються циркові сім’ї, виростають діти, які теж стають артистами. В моїй родині не було повітряних гімнастів чи акторів. Тож, для моїх рідних мій вибір був неочікуваний. Та головне — батьки мене зрозуміли і підтримують. Вони вже звикли, що зазвичай мене нема вдома, бо постійно гастролюю. Спочатку було важко, та з часом звикається і стає легше. Батьки часто приїжджають в інші міста на мої виступи.
— Багато часу витрачаєте на тренування?
— Коли готуємо новий номер, то потрібно дуже багато тренуватися, звикати до партнерів, а потім постійно відшліфовуємо трюки. Бувають дуже складні, які потребують багато зусиль. Та, що більше працюєш, то краще виходить. На початках, коли вчили нові елементи, нові трюки було страшно. Зараз вже звикла до висоти і не боюся.
— Як Вам вдається поєднувати навчання і гастролі?
— В академії нас заохочують починати гастрольну кар’єру якомога швидше. Бо в нашій професії найважливіше — постійна практика. Звичайно, навчальний процес передбачає багато практичних занять. Ми щодня з 9 години ранку і до 13 години тренуємося, а пізніше в нас відбуваються ще заняття із загальних предметів, а також пантоміма, акторська майстерність, танець. За роки навчання кожен намагається якомога більше осягнути та відшліфувати свої навички. А викладачі постійно допомагають нам у цьому.
Наталія ПАВЛИШИН
