Сьогодні увага медіа багатьох країн світу прикута до подій, які відбуваються на українських землях. Це перш за все перебіг російсько-української війни, де українці відстоюють свою незалежність, цілісність і суверенітет. Іноземці прагнуть зрозуміти причини та перебіг війни, а в цьому контексті й ознайомитися з історією України.
Безперечно, на читання багатотомних праць українських науковців нема стільки часу. Тут у пригоді стають короткі та змістовні виклади як фахових істориків так і окремих популяризаторів нашого минулого. Але написати коротку історію України це лише перший крок. Важливо щоб такий продукт був перекладений багатьма іноземними мовами.
Серед виданих праць такого спрямування можна виокремити книгу Романа Піняжка “Історія Держави Української” обсягом 142 сторінки. Вона вийшла друком у 2015 році (другий наклад – 2017 р.) і була присвячена Героям Небесної Сотні. 2020 року книга побачила світ в англомовному перекладі.
Книга “Історія Держави Української” отримала схвальні відгуки від читачів в Україні та далеко поза її межами. Так, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Алла Середяк зазначила: “Сьогодні для українців знати свою історію це не тільки питання честі та обов’язку кожного свідомого громадянина своєї держави. Сьогодні, в часи віроломного вторгнення російської армії на суверенні українські землі – це питання національної безпеки. Знання історії, звичайно, не гарантує миру, однак незнання – приводить до втрати ідентичності, а, відтак, до втрати територій, як це сталося в 2014 році. Нині ми маємо загрозу втрати державності і суверенітету для всієї України, тож звернення до історичного минулого повинно прокласти дорогу до майбуття, до творення єдиної української нації, міцної незалежної держави – рівної серед народів Європи. Історичними дослідженнями займаються фахівці, однак не менш важливим є популярний виклад основних віх нашої історії. Не менш важливим і не менш простим. Адже він повинен бути доступним широкому колу читачів, зрозумілим усім, хто в пошуках знань блукатиме інтернет-сторінками чи книжковими полицями бібліотек. Саме доступністю викладу приваблює книжка Романа Піняжка, який зумів в невеликий об’єм помістити багато фактів і подій, подати хронологію і статистичний матеріал, олюднити кожен період історії, вказавши основних діячів, які впливали на політичні, культурні процеси, були моральними авторитетами нації, формували її світогляд. Прикрашають видання і удоступнюють матеріал вдало дібрані автором ілюстрації. Тож сподіваюся, що книжка знайде свого читача насамперед в Україні і буде корисною для тих, хто вимушено покинув рідні землі чи то в минулі століття, чи зараз, тікаючи від рашистської чуми”.
Доктор історичних наук, професор Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова наголосив, що “Запропонована праця розрахована на широку читацьку аудиторію. Роман Піняжко (на 142 сторінці він наголошує, що виріс в Незалежній Україні) українськими очима подивився на перебіг подій на українських землях від часів Трипільської культури до 1996 року. Читач, який бере цю книгу до рук, не втомлюється від тексту. Книга читається на одному подиху. Кожен період української державності, зокрема “Дохристиянська історія України”, “Княжа доба”, “Козацька епоха”, “Україна в ХІХ ст.”, “Українська держава в ХХ ст.”, підтверджений якісним ілюстративним матеріалом. А це ікони, прикраси, рисунки, прапори, печатки, картини, фотографії. Серед ілюстративного ряду на особливу увагу заслуговують: робота Миколи Самокиша “Козак на коні”, Сергія Васильківського “Козачий пікет в степу. В обороні запорізьких вольностей”, Олекси Новаківського “Святослав-завойовник”, “Олекса Довбуш”; портрети Івана Труша “Леся Українка” та “Іван Франко””.
Професор Пітсбургського університету Тревор Ерлачер у відгуку на книжку з-поміж іншого наголосив: “Вдячний за те, що Ви [Роман Піняжко] поділилися своєю книгою зі мною. Я отримав задоволення, читаючи її. Проте, як професійний історик, я не можу сприймати Вашу роботу не критично. Мої нижче наведені коментарі висвітлюють критичні моменти, які б, безперечно, навели інші історики. Я не спеціалізуюсь на стародавній та середньовічній історії, але я знаю, що сучасні поняття статусу самостійної держави, не мають сенсу, якщо їх застосувати до попередніх століть. Наприклад, називати “Київську Русь” Українською державою анахронічно і не історично, як і було б невідповідно назвати її “Російською” державою в сучасному значенні цих термінів. Сказавши це, я усвідомлюю, що ця книга спрямована на іншу аудиторію, ніж я. Мій досвід ученого спонукає мене до того, що я не можу читати такий текст, не думаючи про те, як у ньому переосмилюється минуле з наміром слугувати політиці теперішнього – надихати людей пишатися своєю національною державою та її славними початками і героїчними досягненнями. Я хвалю Вас за те, що Ви взялися за таку роботу і сподіваюсь, що Ваша праця знайде широке коло читачів серед людей, зацікавлених у вивченні захоплюючого минулого України, але я не можу похвалити Вашу книгу, як історичну працю. Я сподіваюсь, що Ви не сприймаєте мій критичний відгук, як образу, бо це все, що я можу сказати… Історія Української держави Р. Піняжка являє собою узагальнюючий огляд політичних устроїв, що панували на українських землях з стародавніх часів так як і боротьбу за становлення незалежної української держави, незважаючи на різні імперські проекти. Хоч це і не наукова робота, книга гарно ілюстрована, і захоплююча, і у ній представлено багато цікавих фактів для загального читача. Це хроніка ключових подій і постатей, а не праця історичного аналізу та оригінального дослідження. Це всеохоплююча оповідь про походження, також теологічна. У ній розповідається про витоки сучасної української держави та неминуче становлення її народу. У книзі проведено лінію від Трипільської культури повз скіфів, сарматів, антів, варягів та козаків до наших днів. Р. Піняжко проектує національну ідентичність та етнографічну територію сучасних українців назад у Середньовіччя, але не співпрацює з істориками, які сперечаються, що ідея сучасної української нації, подібна до інших національностей у Європі, є сучасним поняттям, яке не може слугувати для розуміння досучасної ери. Таким чином Піняжко складає героїчний національний міф як у 19 столітті, зосереджуючись на неперервності, статусі держави, церковних закладах радше ніж на соціальній зміні, міжкультурних складнощах, та етногенезі. Такий підхід анахронічний, та у ньому видно не достатню обізнаність із нещодавніми історіографічними та антропологічними розвідками. У розповіді про 19 і 20 століття у книзі підсумовано український патріотичний досвід іноземного утиску, борців за свободу та мучеників, проте недостатньо пояснено події та тенденції. Спрямованість книги натхненна і дидактична радше ніж наукова. У ній не згадано невигідних аспектів військових хронік ОУН, включаючи нетолерантну ідеологію, жорстокість по відношенню до мирного населення, задокументовані факти співпраці з Третім Рейхом. Нестача цитат утруднює виправдання достовірності. Проте, цього можна було сподіватися від праці для неспеціалістів. Переклад англійською хороший, хоч іноді неточний”.
Усі зацікавлені книжкою Романа Піняжка “Історія Держави Української” можуть її безкоштовно завантажити англійською та українською мовами на ресурсі: http://history-of-ukraine.com/
Ознайомтеся з цією працею. Ви не пошкодуєте, що витратили на це свій дорогоцінний час. Слава Україні!
Тарас ДНІПРОВСЬКИЙ
історик
