Ми продовжуємо розповідь про долю пластичної до панорами Львова Януша Вітвіцького (початок можна почитати тут), яка лише через 48 років після вивезення її з нашого міста почала демонструватись у Вроцлаві (РП). Львів її так і не побачив…
Але спочатку згадаймо про автора.
Януш Вітвіцький народився у Львові 10 вересня 1903 року в родині професора Владислава Вітвіцького, відомого філософа, психолога, мистецтвознавця, художника і теоретика живопису. Закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки і одночасно с університет із спеціальності мистецтвознавство.
Широка ерудиція дозволила йому наважитись на реконструкцію зовнішнього вигляду Львова часів королівської Польщі, тобто до 1772 року, у вигляді пластичної панорами – макету міста.
У 1946 р. Панораму центральної частини Львова було практично закінчено. Відсутніми були лише макети передмість – Краківського та Галицького. Цікаво, що було відтворено міські оборонні мури і вали, і, найголовніше, зроблено близько 350 макетів різних архітектурних споруд. Реконструкція будівель базувалася на дослідженні архівних матеріалів. Ретельно вивчалося, в які кольори фарбувалися будинки. Так, Галицьку браму Вітвіцький пофарбував у червоний колір, дякуючи знайденому запису в старій архівній книзі видатків, де значилася оплата “за червону фарбу на Галицьку браму”. Особливо відзначалися високим рівнем виконання моделі Ратуші. Катедри, Успенської церкви, Домініканського костьолу, синагоги Золотої Рози, каплиці Боїмів.
Для виготовлення моделей використовували фанеру і грубий картон. Дахи будинків виготовлялися з тонкої мідної бляхи. Моделі скульптур, декор, шоломи веж костьолів та церков, атики будинків – зі свинцю.
Тоненькі дроти застосовувались при виготовленні балюстрад. А балюстраду на подвір’ї Успенської церкви було виготовлено з олов’яних прутів діаметром 2 мм. Отвори під вікна заклеювалися калькою. В середині будинків знаходилися 1,5-вольтові лампочки, які підключалися до електричної мережі.
Макет Домініканського костьолу було змонтовано з 1943 частин. Мініатюрна модель парадної карети архієпископів мала довжину 18 мм і була виготовлена із срібної відливки, а колеса були встановлені на справжніх вісях. Тому карета могла пересуватися.
А Каплиця Боїмів! Відомо, що на її бічному фасаді від вулиці Галицької є два портрети: Георгія Боїма та його дружини Ядвіги. Ці портрети, зменшені у 200 разів, представлені на моделі Каплиці квадратиками 8х8 мм. Але і в такому зменшенні портрети чудово впізнаються. У них навіть намальовані очі!
Звичайно, Януш Вітвіцький працював не сам. Навколо нього зібрався колектив колег-ентузіастів чоловік з тридцяти.
Всі працювали безкоштовно. До цієї праці Вітвіцький залучив і свого батька, який намалював олійними фарбами кільканадцять картин, на яких представив різні львівські будинки ХVІІІ століття.
Всі моделі зібрані за допомогою металевих шпильок на спеціальній основі, яка відтворювала натуральний ландшафт Львова тих часів.
Цікаво було задумано освітлення: Львів в сутінках, Львів в променях літнього сонця, Львів місячної ночі, Львів у заграві пожежі тощо.
Замість будівництва спеціального павільйону Вітвіцький пропонував використати (після відповідної реконструкції) Порохову вежу на вулиці Підвальній. Грандіозний задум! Але не судилося його здійснити…
Був липень 1946 року. Януш Вітвіцький отримав документи на репатріацію у Польщу разом з родиною – жінкою і двома малими дітьми. Модель Панорами була його приватною власністю, він дістав дозвіл забрати її з собою. Панораму було розібрано на окремі частини і спаковано в шести великих скринях (кожна розміром з тапчан)і кільканадцятьох коробах. 16 липня 1946 року пан Януш вийшов із своєї майстерні з трьома невідомими і більше до дому не повернувся… Труп його знайшли наступного дня в районі залізничного вокзалу. Автор Панорами загинув трагічно при загадкових і до сьогодні не з’ясованих обставинах. Йому було лише 43 роки.
А через два тижні його дружина з дітьми і спадкованою Панорамою виїхала до Варшави.
… Сорок років пролежала Панорама спочатку у Варшаві під опікою професора архітектури Яна Захватовича, а потім (з 1975 року) у Вроцлаві під опікою професора Ольгерда Чернера, директора Музею Архітектури. Але у 1987 році скрині чомусь розпакували і тоді зникли п’ять найбільш цінних моделей: Катедри, Успенської церкви, Домініканського костьолу, Ратуші і синагоги Золотої Рози.
Після цього родина Вітвіцьких забрала Панораму з Музею Архітектури і передала її на збереження до Музею Вроцлавської Архідієцезії. Тут зробили все можливе для її реставрації. Були виготовлені нові моделі Катедри і Ратуші. І ось нарешті 2 лютого 1994 року було підписано угоду між родиною Вітвіцьких і Історичним Музеєм міста Вроцлава.
Юрій СМІРНОВ
Джерело: “Галицька брама”, 1995, червень, № 6. – С. 13.
