Минаючи присілок Кугаєва Борове (два дворища), річка Зубра витікає на розлогу долину На заливках, де русло часто змінює свій напрямок і перетнувши межу Підтемного прямує на південь повз Іванову греблю і Острівець в болотисту долину Стависько. Далі, в глиб села, русло ріки робить декілька вигинів, які нагадують латинську букву «S».
Топоніми збережені на кадастровій карті 1850р дозволяють зробити припущення, що дана ділянка річки Зубра використовувалась для розведення риби. Вода затримувалась на Івановій греблі відповідно заповнюючи долину На заливках. Вже з греблі русло ріки коригувалось і частина потоку спрямовувалась на Ставище, яке власне й зариблювалось.
Топонім “Острівець” вказує на підвищену суху ділянку посеред боліт і мочарів долини р. Зубра. Можна також допустити, що там колись існувало невеличке поселення, адже у давнину островами часто називали остроги загороджені частоколом.
Щоб оглянути краєвиди Підтемного було б доречно піднятись на Лису гору, яка розташована на лівому березі Зубри (346 м) і простягнулась у вигляді плато з півночі на південь. Поглянувши навкруги можна зауважити, що житлова забудова розташована в долині річки, яка з усіх боків оточена лісами. Зокрема, від північного сходу Підтемне межує з Товщівським лісом та урочищем Молодилів . Від сходу, з глибини лісу Кругле, до річки Зубра долучається два потоки Угорський та Брачовка. Від заходу височіє ліс Борове та лісовий масив Деревач. На межі з с. Раковець, що розташоване від півдня, до Підтемного примикає урочище Тарасівка та ліс Смеречина. З правого боку від течії лежить пасовисько Бліх та плавні, що утворились внаслідок злиття болотистого Янового потоку з річкою Зубра.
Завдяки своєму розташуванню Підтемне мало унікальні природні умови захисту від диких звірів та ворогів. Зважаючи на особливий мікроклімат, вишукану рослинність та різноманіття тваринного світу можна з впевненістю стверджувати, що це був справді райський куточок.
Стосовно етимології назви села зробив деякі припущення М. Худаш – дослідник походження карпатських і прикарпатських назв населених пунктів. На його думку назва села Підтемне, мабуть, так звучала від самого його виникнення, а засвідчені у ранніх документах написання Podzymno і Podczemne є лише писарськими перекрученнями. Утворення Підтемне виникло внаслідок зрощення прийменникової словосполуки під + Темне. Первинне значення – місце, або поселення під Темним, тобто біля Темного. Компонент Темне – тепер уже не відомий топонім, яким називалось темне урочище чи ліс.
Перші літописні згадки, що стосуються с. Підтемне зроблені у львівських судових записках і датуються 19 січня 1476 роком. Тут йдеться про сплату штрафу власником Підтемного, Милятич, Винник, Підберізців, Старого села та Романова Богданом з Черемошні. До наших днів збереглось село Черемошня у Золочівському районі Львівської обл.
Згідно записок судових, наступною дідичкою с. Підтемне стає Маргарита Чемержинська, котра походить із знатного роду Романовських. Можна припустити, що Чемержинською вона стала по чоловіку, який походив з с. Чемеринці, що біля Перемишлян. Рід Чемержинських належав до гербу Драго – Сас. Ще у 1389 р. ця осада була передана магнатом Потоцьким Миколаю з Гологір. (Biblioteka Ossolinskich Tom 3. Lwow 1863).
Що до Романовських, то варто зауважити, що їхнім протопластом був Ян Гліб (Дедькович) – русин, котрий фігурує у Романові ще у 1396р. Його дружина Клара народила йому трьох синів : Петра, Мартина, Андрія та доньок Офку і Барбару. До романівського ключа серед інших входили відомі осади Глібовичі, Тучне, Волове, Стрілки, Куровичі, Під’ ярків, Підгородище, Городиславичі, Дусанів, Свірж. Властителі ключа підписувались « de Romanow» і належали до гербу Szaława. Ян Гліб пішов з життя між 1427 -38рр. Дочки Офка і Барбара вийшли заміж, а син Андрій помер. Вдова Клара пережила свого чоловіка і згадувалась у документах як «Клара з Романова з синами». Померла біля 1443р. Сини Петро і Миколай стали «нероздільними» правонаступниками усіх маєтків.
У 1454р. не стало Петра і його син Мартин переносить родинний маєток до Свіржа, де правдоподібно у 1492 р. закладає перший оборонний замочок. Решта родових володінь, зокрема і Підтемне, були розділені між стриєм Мартина Миколаєм та сестрами Маргаритою і Ядвігою.
Отже, можна зробити висновок, що дідичкою Підтемного стала Маргарита донька Петра Романовського. Звичайно після розподілу великої земельної маєтності в родині Романовських не могло обійтись без судових тяжб і суперечок між численними родичами. Про хід судових засідань докладно описано у записках львівських судів.
25 квітня 1486р. Спитко з Ярослава, воєвода Сандомирський і генеральний староста земель руських, вносить вадум у сумі 200 гривень проти шляхетного Яна Войтицького стольника львівського – дідича Милятич, котрий був братом Яна Клоновського, що від 1488р. володів сусіднім селом Товщів. Вельможна Маргарита Чемержинська дідичка Підтемного внесла скаргу на Яна Войтицького звинувативши його у тому, що він розкопав її ставок.
23 червня в присутності високоповажних Петра Голомбека із Зимної води, Івана Сокільницького, Якуба Чаржовського, Станіслава Малдржика, Маргарита Чемержинська поскаржилась через свого представника на Яна Войтицького. З її слів це звучало приблизно так: «Ти їдучи на коні, насильницьки напав з десятьма тобі рівними і тридцятьма найманцями – особами нижчого стану на маєток Підтемне розкопавши ставок. Воду у ньому спустив і рибу забрав».
Отже раніше внесена претензія на 200 гривень була зменшена до 100 гривень, але Ян Войтицький відмовлявся її виплачувати оскільки вважав, що цю справу мав би розглядати земський суд, адже суперечка стосується земського права.
28 червня відбулось наступне засідання і термін було перенесено на 1 тиждень після свята св. Варфоломія.
1 вересня справу було знову відкладено на 2 тижні через відсутність ясновельможного старости Спитка з Ярослава, котрий брав участь у військових діях. Як результат судові тяжби переносились з одного терміну на інший і на кінець Ян Войтицький таки досяг свого – староста Спитко передав цю справу у земський суд.
14 травня 1487р. у львівському суді відбувалось засідання на якому Матвій представник Станіслава Малдржика – тенутарія Вербіжа і львівського підстарости свідчив, що Маргарита Чемержинська – дружина Яна Клоновського намагалась переманити до свого маєтку селянина Микиту. Матвій його допитав і останній відповів, що коли він прийшов у Підтемне пані Маргарита запропонувала йому залишитись і зацікавила двома волами, чотирма свинями і в додаток корець пшениці. Тому впродовж двох тижнів він тут затримався.
5 березня 1490р. Дідич Милятич Ян Войтицький оскаржив шляхетну Маргариту – дружину Яна Клоновського за те, що вона не бажає ділитися з ним дідичним маєтком Підтемне – Монастир – Млинівці. Маєток був оцінений у 100 гривень і він готовий довести письмово, що 1/3 частина згаданого майна мала б належати йому. На це представник Маргарити відповів панові судді, що його підзахисна володіє цим маєтком згідно усіх норм земського права від часу смерті своєї бабусі. Окрім того, термін подання вже давно минув. Тож він вимагав заборонити у судовому порядку Яну Войтицькому наближатись до Маргарити Клоновської і визнати, що цей Ян ніколи не був власником цих маєтків. Згодом Ян Войтицький позивав Маргариту через свого представника у суді. Їй було вручене повідомлення – іменем короля з’явитися на судове засіданя. Цього ж року Маргарита передає права на володіння Підтемним своєму третьому за рахунком чоловікові Янові Клоновському.
У 1494р. йому стали належати Монастир та Млинівці (Раковець). 27 березня 1493р. Миколай Przechsta мешканець Львова позивався на Яна Клоновського дідича Підтемного і вимагав сплатити штраф у сумі 14 гривень і 10 гривень за голову хлоп,а і 6 гривень за неявку цього хлопа Сидора з Підтемного до суду. Власне цей Сидор побив Миколая у лісі між селами Товщів і Сідлиська. Ян Клоновський звільнив свого хлопа від ув’язнення і обіцяв під присягою привезти Сидора на 4 день після приїзду до Львова старости Спитка.
18 серпня 1499р. В присутності підстарости Вілчка, Андрія Гербурта, Яна Бржоздовського, Рафала з Синяви, Петра Звартовського, Якоба Германовського Маргарита Клоновська під присягою визволила з ув’язнення в замку свого працьовитого хлопа Якова, кметя з Підтемного, за умови, що той буде жити в мирі з Іваном – замковим візником.
У день великомученика Валентина, 14 лютого 1500р. відбулось судове засідання в присутності судді Петра зі Звартова, Якоба з Германова та інших. Вельможний Ян Олешницький разом з дружиною Маргаритою з Підтемного відпустив кметів цього села, що перебувало на волоському праві, у сусідній маєток Яна Дідушицького. Олешницьким тут мабуть називають того ж Клоновського? Доречі рід Клоновських походив з містечка Клонов, Радомського повіту і належав до гербу Абданк. (Herby i familie rycerskie. Tom 2 Kasper Niesiecki).
Серед Олешницьких варто виділити видатного польського державного діяча, кардинала Збігнєва Олешницького. Доречі каноник Ян Длугош (1415-1480) був його протеже. У 1446 р. краківський єпископ Олешницький посідав у Польщі провідне становище.
12 липня 1500р. Мартин Свіржський племінник Маргарити Клоновської оскаржив у суді Яна Олешницького за речі своєї тітки, що залишились після її смерті: перли, золоті перстені з коштовним камінням, хатнє начиння, срібні ложки, одяг розшитий перлами, намиста, хутра лисиці, соболя та ін. Мовляв їх невідомо хто отримав. В свою чергу Ян Олешницький (Клоновський) звинуватив Мартина Свіржського, що він самовільно забрав військові обладунки, сідла, кінну упряж та ін. Мартин на це відповів, що взяв ці речі з дозволу тітки Маргарити. Пан староста прийняв цю справу на розгляд впродовж тижня. Термін було перенесено з метою примиренні двох сторін.
26 липня львівський підкоморій та староста бечський Петро Одновський з Фельштина поскаржився Петрові Мисковському воєводі белзькому і старості руському на Яна Олешницького (Клоновського) за те, що він взяв після смерті покійної Маргарити Клоновської – своєї дружини 70 флор. золотих і 500 гривень простої монети, а також срібло, перли, коней, домашнє начиння. Цього ж дня, на Яна Клоновського дідича Підтемного і Городиславич, позивалась Ядвіга (сестра Маргарити) Романовська дідичка Підгородища, вдова Якова Романовського підчашого львівського. Звинувативши його, що він присвоїв собі увесь маєток дружини Маргарити – бездітної.
Отже з огляду на позовні заяви родичів Маргарити можна зробити висновок, що її чоловікові Яну Клоновському після смерті дружини довелось відстоювати свої права на маєтки, але Підтемне таки залишилось у власності родини Свіржських.
Ще за життя тітки Маргарити Мартин Свіржський не мав жодних претензій на Підтемне, але його погляди кардинально змінились після її смерті. Підтемне виявилось ласим шматком і як результат Мартин Свіржський при підтримці Петра Фельштинського (Одновського зі Збоїск) нападає на маєток Підтемне та захоплює його. Згодом обидва нападники будуть звинувачені судом у незаконному заволодінні чужої власності. Але Мартин мав для кого нагромаджувати майно, адже дружина Гелена з якою він одружився приблизно у 1518р. народила йому восьмеро дітей, котрих він був зобов’язаний наділити маєтками. Вже по смерті Мартина Свіржського у 1530 р. був складений документ у якому описувався розділ його майна між спадкоємцями. Згідно цього документу два сини Мартина, Станіслав і Єжи, отримали десять поселень, до числа яких входили Підтемн , Монастир і Млинівці, як власність спільна і нероздільна.
Цікаво, що Монастир поряд з Підтемим часто згадується як звичайне поселення. Можна припустити, що топонім «монастир» зберігся на цьому обшарі від монастиря, який розташовувався тут значно раніше . Адже сліди деяких стародавних монастирів збереглись лише у назвах урочищ . Наприклад : «підмонастир» біля Лопушни, або «монастирець» на річці Верещиця – неподалік Великої Горожани. Невеличкі монастирки при дорогах часто слугували, як «королівські стації» – місця, де могла розташуватись на нічліг королівська чета . З часом на цьому місці виникло невеличке поселення.
З «Описів землі руської» дізнаємось, що Підтемне і надалі залишалось у власності родини Свіржських. Станом на 1578р. Підтемним володіла Катерина Свіржська [ Swierska], (lan. 11, hort. 7, ing. 2, pop.1.)
Татарські набіги 1630 – 1635рр. не знівелювали урбанізаційних процесів. Зруйновані містечка не тільки відновлювалися, але й будувались нові дільниці. Зокрема, у львівському повіті можливо в перший раз зазначено у джерелах про наявність осади міської з магдебурським правом у Підтемному (1626), як власність дідича Миколая Нарайовського – гербу Яніна. Такий статус Підтемне отримало не випадково, адже на цей час тут був збудований невеликий замочок, а значить було і підзамче з його мешканцями.
На карті надзубрянських сіл від 1654р зображений чотирикутний замок з округлими баштами.
Місце для будівництва укріплення було вибране на правому березі ріки Зубра, русло якої в районі села Підтемне робить декілька вигинів. На одному з виступів, що утворений внаслідок зміни русла ріки, розташована невелика височина, на верхньому майданчику якої й було вирішено збудувати замок оборонного значення.
Андрій КНИШ
