Читаючи назву «Підкамінь» в уяві одразу виникають образи могутньої одинокої скелі та фестивалю, що практично щоліта відбувається навколо неї. Однак не менш харизматичним є Підкамінський монастир, розташований одразу поруч славнозвісного «каменю». Сьогодні монастир хоч і діючий, але не найпопулярніший, хоча свого часу сам король Ян Собєський називав його «Східною Ченстоховою».
Перша згадка про монастир датована 1464 р. у зв’язку із заснуванням містечка Підкамінь, замку та костелу оо. домініканців за ініціативою Петра Цебровського з Жабокруків — власника довколишніх земель. Цікаво, що спочатку було засновано сам монастир, а вже тоді запрошено до нього монахів, котрі приїхали сюди зі Львова. Щоб монастир, розташований далекувато від Львова був привабливим для монахів необхідно було попіклуватись про його належне утримання. Для цього П.Цебровський подарував монастирю два села: Попівці та Нем’яч.
Монастир 15 ст. до нашого часу не зберігся, зокрема й через навалу турків-османів у 1519 році, під час якої селище та монастир були знищені. Ті споруди, що ми маємо сьогодні постали в 17-18 ст. До найдавніших відносяться Вознесеньский костел та корпуси монаших келій. Будівництво костелу розпочалось в 1612 році і тривало аж до 1695 року. Причиною такого довгого будівництва були помилки малокваліфікованих будівничих костелу, що призвели до обвалу склепінь споруди у 1640 та 1685 роках.
Перший корпус монаших келій з північного боку костелу почали зводити одночасно з костелом. Зводили ті ж самі будівничі, і так само непрофесійно, тому це будівництво тривало аж до 1685 року. У 1746 році келії добудовують, зводячи над ними другий поверх. В подальшому їх дещо перебудовували ще в 1864 та в 1920-х роках.
У 1702 році довкола монастиря почали зводити оборонні мури, що частково збереглись до наших днів. Їх будівництво очевидно було стрімким, оскільки на вмурованим над в’їзною брамою камені була висічена дата «1704 рік». Мури були кам’яні, оснащені заокругленими двоярусними вежами.
У 1708 р. до головного фасаду костелу прибудували чотирикутну вежу. 1712-го майстер С. Дроздович на протилежному кінці даху нави від вежі костелу створив сигнатурку. У 1713 р. монастир оплатив створення та встановлення годинника (куранти) на вежі костелу (майстер А. Загайський). У 1760 р. впритул до абсиди побудували одноповерховий ораторіум (архітектор Д. Терлецький.)
У 1719 році подвір’я монастиря з південного боку костелу збагатилось колоною з фігурою Богородиці. Статуя виготовлена з міді та визолочена. А 15 серпня 1727 р. в монастирі відбулась коронація ікони Підкамінської Богородиці (латинський обряд, за дозволом Папи Римського Бенедикта ХІІІ).
У 1761 за проектом архітектора Павла Гижицького створено бароковий дах вежі костелу. Вежа чотирикутка за поземним планом, у п’ять ярусів, кути декоровані пілястрами, дах четвертого ярусу — скульптурами. У 2010 році бароковий дах вежі через аварійний стан було демонтовано під час ремонтних робіт.
В стилі пізнього бароко за проектом архітекторів А. Кастеллі та А. Каппоні виконана й каплиця на території монастиря. Виконана у вигляді ротонди, гранчата за поземним планом, крита куполом з архітектурним ліхтариком. Вівтарна стіна має вбудовані сходи нагору. Вівтар мав архітектурну форму. Одна з найкращих ротонд доби бароко на теренах України.
Монастир помітно постраждав під час Першої світової війни. В 1915 році тут трапилась пожежа, яка пошкодила твори мистецтв, фрески та рукописи праць пріора монастиря Баронча Садока. Також, повністю згоріли дахи більшості монастирських будівель. Опісля війни монастир частково ремонтували в 1920-х роках.
В радянський час НКВС розмістило в стінах монастиря пересильну тюрму. Це завдало великої шкоди цьому місцю, оскільки в’язні аби не замерзнути спалили майже все оздоблення інтер’єру монастиря. Опісля тюрми в монастирі певний час діяв й психіатричний заклад. Останні ж роки тут ведуться масштабні роботи з реконструкції цієї унікальної пам’ятки.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- polona.pl
- Монастир походження дерева Хреста Господнього // https://uk.wikipedia.org/wiki/Монастир_походження_дерева_Хреста_Господнього
- Przewodnik ilustrowany po c. k. austr. kolejach panstwowych. – Lwow, 1892.
