Підбірка фотографій Стрийського парку радянського періоду

Дослідники та поціновувачі історії Львова, мабуть давно вже помітили, що на фоні великої кількості давніх фотографій нашого міста австрійського та польського періодів яскраво контрастує доволі скромна підбірка світлин з радянської епохи. Знайти фотографії цікавих місцин Львова 1950-1980 рр. справді є складно. Які причини цього годі й гадати. Однак на поміч приходять старенькі та маловідомі книжки, які часом вдається відшукати на запилених полицях бібліотеки. Однією з таких стала праця В.Кучерявого, що зветься «Стрийський парк. Ілюстрований путівник», яка видана в 1976 році та містить досить цікавий фотографічний матеріал по найвідомішому парку нашого міста.

У Львові є чи мало місць, з якими пов’язані доволі різноманітні та цікаві події. Однією з таких місцин є і Стрийський парк, що був відомий в давні часи також під іменем «парк Кілінського». І якщо сьогодні це начебто звичайнісінький міський парк, то поглянувши на його минувшину можна помітити, що він має неймовірно насичену історію.

Будучи закладеним у 1879 році вже в 1894 Стрийський парк став найвідвідуванішим місцем Львова за всю його довгу історію. Практично півтора мільйона людей завітало сюди протягом кількох місяців з метою відвідин чудернацької Крайової виставки, що відбувалась на верхній терасі парку.

Загалом австрійський період в історії парку найбільше позначився саме вже згаданою Крайовою виставкою, а також кількома щорічними мистецькими виставками, що проходили на так званій Повиставковій площі та в уцілілих павільйонах парку аж до Першої світової війни. Як це не дивно, але війна теж залишила свій помітний слід в історії парку. Спершу трагічною подією – коли поруч палацу Мистецтв впав літак австрійського військового літуна, котрий загинув і навіть певний час був  похований в цьому місці. А згодом, після звільнення міста від російських військ, австрійці влаштували на верхній терасі парку так звану Військову виставку, яка діяла до припинення війни, а разом з нею і кінця австрійської влади у Львові.

Поляки, ставши новими володарями міста, а разом з ним і парку вирішили також використовувати його для виставок-ярмарок, тому практично увесь міжвоєнний період на Повиставковій площі, тобто на верхній терасі парку, відбувався щорічний ярмарок «Східні торги». За цей час, Стрийський парк дещо змінив своє планування та обжився новими павільйонами. В той же час тут запрацювало і перше у Львові громадське радіо.

А потім почалася нова війна, яка для Стрийського парку позначилась похмурим періодом. З громадського місця він перетворився на пристанище військових різних армій, то радянської, то вермахту. І навіть по закінченню війни аж до кінця 1940-х рр. у парку розміщувались військові частини, а вцілілі історичні павільйони використовувались в якості складів.

На щастя, на початку 1950-х рр. радянську владу нарешті осінило, що парк, який вважався одним із найгарніших спочатку в Австрійській імперії, а потім і в Польській державі, і в радянську епоху має мати якусь цінність. Щоправда історичне минуле парку не надто цінувалося радянськими сучасниками. Хоча, і варварського відношення до збережених пам’яток, на щастя теж не було. Частина споруд просто залишались непорушними, наче ніхто не помічав їх існування посеред парку, як наприклад павільйон «Sarotti», кіоск «Рудки» чи водонапірна вежа. Інші ж навіть короткий час використовувались для деяких виставок, наприклад так звана «Підкова» слугувала центральним павільйоном Аграрної виставки, яка згодом перекочувала до парку Культури, а сам павільйон вщент згорів і зник назавжди.

Більшу ж увагу радянське керівництво приділяло композиційному вигляду парку, його унікальній рослинності. А тому, як і в старі австрійські часи в парку знову зацвіли пишні клумби, алеї набули акуратного і строгого вигляду, знову запрацювали фонтани.

Неабиякий інтерес до рослинності парку у нових володарів з’явився коли ті зрозуміли скільки унікальних та рідкісних порід дерев налічує це місце. Відновила свою роботу й оранжерея, а на декоративному ставку знову можна було побачити лебедів.

Ще одним здобутком тієї епохи було злиття обох частин парку в єдине композиційне ціле, адже в попередні періоди верхня та нижня тераси парку фактично жили кожен своїм окремим життям.

Відновлення парку як громадського простору та ще й такого барвистого, природного та затишного, знову почало вабити до нього львів’ян. Тому постало питання наповнення парку ще й якимись атракціями та розвагами. Тоді ж і виникає дитяча залізниця, яка постала на основі ще старої австрійської вузькоколійки, що слугувала колись для потреб виставок. З’являється й кінотеатр, для потреб якого було переобладнано колишній павільйон важкої промисловості. Певний час діяла навіть вишка для стрибків з парашутом. А в давно закинутій водонапірній вежі запрацювало кафе, що носило одноіменну назву.

Ось така була радянська епоха в історії Стрийського парку. Щось від неї збереглось до сучасності, а щось, як от парашутна вишка, зникло безслідно. А тепер в історії Стрийського парку нова епоха. Яка вона, чи краща за попередні чи навпаки – це вже кожен може вирішити собі самостійно.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

Кучерявий В. Стрийський парк. Ілюстрований путівник. – Львів, 1976.