Ще у шкільні роки ми неодноразово чули фразу, яку Богдан Хмельницький нібито сказав про битву під Пилявцями (вересень 1648 р.). Тоді йому протистояло військо, очолюване князем Домініком Заславським, коронним підчашим Миколаєм Остророгом і коронним хорунжим Александром Конецпольським. Жоден з перерахованих, на той момент, особливих військових заслуг не мав. Князь Заславський вирізнявся величезними статками й багатством, Остророг більше цікавився наукою, а Конецпольський був надто юним для керівництва подібною кампанією. Це й дало Хмельницькому підстави саркастично заявити, що йому протистояли “перина”, “латина” і “дитина”. Оскільки всю історію XVII століття, як і дану епоху загалом, ми сприймаємо винятково через призму Хмельниччини, особливого інтересу до трьох згаданих вище персон не виникало. Однак, як мінімум, “перина” – це зовсім не чужа для львів’ян, а навіть дуже цікава фігура. Князь Домінік Заславський, який помер у Старому Селі під Львовом, мав дуже цікаву долю й надзвичайно своєрідний характер.
“Princeps Polonus”
Є підстави вважати, що наставником Владислава Домініка Заславського був медик і письменник Ян Петрицій. Останній досить відомий за межами свого рідного міста, але не надто знаний вдома – у Львові, уродженцем якого він був. Ян Петрицій навчався у Болоньї, але працював у Кракові – був професором медицини і ораторського мистецтва у Краківській академії. У цьому закладі тоді навчався і Домінік Заславський. Саме йому львівський міщанин присвятив один зі своїх творів – “Princeps Polonus” (1633 р.), де Петрицій роздумував про особливості виховання магнатських синів.
Оскільки зазначена вище інформація може не мати для нас якогось особливого значення, вартує більше сказати про персону князя Домініка Заславського та окремі моменти його біографії.
Із Острозьких
Матір Домініка Заславського звали Евфрузиною. Вона була донькою Януша Острозького, а відтак і онукою Василя Костянтина Острозького, що є однією з ключових фігур підручникової історії України часів Речі Посполитої. Батько нашого героя – це князь Олександр Заславський, магнат і урядник. Таким чином, якби ми мали завдання присвятити Домініку Заславському панегірик, можна було б відзначити, що багатства й статки, золото та розкіш текли в його напрямку бурхливими й повноводними ріками.
Характерно, що, попри образливе прізвисько від Богдана Хмельницького, Домініка Заславського важко назвати винятково марнотратним та бездумним розпорядником своїх маєтків. Підтвердженням цьому є, навіть, його дії щодо наслідуваного від Острозьких замку у Старому Селі під Львовом, однієї з найбільших фортець в українських воєводствах Речі Посполитої. Твердиню у 1648 році взяли війська Хмельницького, завдавши їй значних пошкоджень. Однак, після перебудови, організованої Домініком Заславським, фортеця, таке враження, стала кращою та стійкішою. Відтак, коли у 1670-х роках на ці терени прийшли війська Османської імперії, вони не зуміли взяти замок Заславських у Старому Селі.
Маленькі поразки і великі суперечки
Якщо шляхтичів Речі Посполитої порівняти із давніми греками, то магнати, напевне, мали би бути давньогрецькими божествами. Як останні між греками, так і магнати жили між шляхтичами. Як і давньогрецькі боги, магнати також конфліктували між собою. Щодо Домініка Заславського, то у нього не надто добре складалися відносини із іншим багачем – Яремою Вишневецьким. Той згадував, що вони із Заславським декілька разів ледь не побилися. При цьому, у сприйнятті Яреми, саме Домінік Заславський був причиною подібного, адже він регулярно намовляв проти Вишневецького інших. Героя цього тексту Ярема Вишневецький характеризував як молодого і гарного з виду, але тендітного і, на перший погляд, “нездалого […] зростом курдупель […] станом ладний, огрядний, схильний до повноти”.
Однією з причин імовірного непорозуміння між магнатами називають і їхню нібито суперечку за руку Гризельди Замойської, доньки коронного канцлера Речі Посполитої Томаша Замойського, що, врешті, стала дружиною Яреми Вишневецького. Однак, таке бачення видається надуманим і штучним. З іншого боку, обидва магнати володіли значними земельними володіннями на Волині та Київщині, що, враховуючи практику “добросусідських” відносин, характерну для місцевого менталітету, видається більш імовірним коренем, з якого виросло дерево непорозумінь.
Знову про Хмельницького
Прохолоду у відносинах між Вишневецьким та Заславським, таке враження, намагався обернути на свою користь хитрий лис Хмельницький, що був надзвичайно хорошим і гнучким дипломатом. Останнє мало місце ще до згаданої, на початку цього тексту, битви, де Хмельницький та Заславський протистояли один одному. Так, є лист, датований червнем 1648 року. У ньому гетьман звертається до магната, називаючи його добродієм і благодійником, а відтак просить того посприяти й допомогти відстояти права Війська Запорозького. Хмельницького можна зрозуміти – Домінік Заславський був одним із найбагатших жителів країни, міг виставити до тисячі воїнів, мав у розпорядженні потужну надвірну гвардію. При цьому, це були професійні найманці з різних сторін Європи.
Хоч Богдан Хмельницький намагався дбати про інтереси князя та безпеку його маєтків, навіть видавав укази, якими забороняв козакам чинити шкоду та розбої у володіннях магната, Домінік Заславський все одно залишився вірний королю та Речі Посполитій. Невдалою битвою під Пилявцями його участь у подіях Хмельниччини не обмежилась. Короля та Річ Посполиту він підтримував і під час наступних військових кампаній. Зокрема, у боротьбі зі шведами. Між іншим, зі своїх безмежних володінь, замок у Старому Селі, що під Львовом, князь Домінік Заславський любив чи не найбільше. Тут він проводив багато часу. Тут помер, хоч похований був у іншому місці.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Вирський Д. Петрицій Ян-Інноцентій // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Документи Богдана Хмельницького (1648 – 1657) / відп. ред. Ф. Шевченко, І. Крип’якевич. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. – С. 41 – 44.
- Мицик Ю. Пилявецька битва // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Сас П. Заславський Владислав-Домінік // Енциклопедія історії України, 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Яковенко Н. Топос “з’єднаних народів” у панегіриках князям Острозьким і Заславським (біля витоків української ідентичності) / Ізборник [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://web.archive.org/web/20081201230110/http://litopys.org.ua/yakovenko/yak09.htm
