Традиція зустрічати Новий рік в центрі міста живе у Львові не одне століття. Навіть друга радянська окупація не перешкодила бажанню львів’ян приходити до центральної ялинки 31 грудня і 1 січня. Власне про те, як виглядало наше місто рівно 60 років тому 1 січня 1961 року дізнаємося сьогодні зі світлин Юліана Дороша.
Майже всі вулички, навіть не сильно віддалені від центру міста, 1 січня 1961 року проводили в святковій дрімоті цілий день. Поодинокі автомобілі і автобуси ненадовго порушували зимову ідилію першого дня Нового року.
Але не все місто ніжилося в комунальних квартирах і солодко потягувалося на ліжку в законний вихідний. Найактивніші з самого ранку чимчикували до центральної міської ялинки в очікуванні видовищ.
Хоч видовища були досить скромними і дуже традиційними, але новорічний настрій компенсував брак культурних розваг і атракцій. Величезна ялинка і гротескний Дід Мороз на центральному проспекті міста швидко ставали центром містян.
На той час в місті ще не практикували алкогольних алей з китайськими сувенірами, та й сувора міліція пильно стежила за тверезим образом львівського пролетаріату, тому відкрито ніхто алкоголь не вживав, навіть вино чи шампанське.
Хоча, як згадують очевидці, невеликий асортимент радянських алкогольних напоїв люди приносили зі собою і піднімали настрій у сусідніх брамах. І це не вважалося чимось ганебним.
Біля ялинки завжди було багато світливців. Більшість з них виблискували новенькими фотоапаратами ФЕД, виробничу лінію якого радянська влада вивезла з переможеної Німеччини.
Але зробити фотографію біля ялинки і Діда Мороза вважалося правилом хорошого тону. Тому в альбомах ваших дідусів і бабусь неодмінно знайдете такі світлини. Найкреативніші робили на таких фотографіях напис “З новим роком!” і розсилали як поштівки друзям в інші міста.
Але зима і Новий рік були справжнім “раєм” для дітвори. Найменша гірка ставала ковзанкою менше ніж за годину, а власник санчат отримував привілейований статус серед однолітків.
Адже санки і лещата були чи не єдиною розвагою дітвори в еру до інтернету і до смартфонів. Достатньо було вирватися з хати на годину чи дві і коли мама кликала додому її чадо поверталося мокре від снігу і спітніле в незручному зимовому одязі, але розпашіле і щасливе.
З того часу Львів змінився. Змінилися люди і традиції, збільшилася кількість розваг і атракцій. Але досі цей день, 1 січня, завжди залишається днем хорошого настрою, позитиву і радості.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
