“Зараз мода жіноча стала на найвищий щабель свого блиску”, — писав львівський часопис “Вісник мод паризьких” 16 січня 1840 року. То був другий його номер від початку виходу.
Шиттям одягу статку не заробиш, вирішив львівський кравець Томаш Кульчицький. Тож узявся за видання журналу мод. Перше число “Вісника мод паризьких” вийшло 1 січня 1840 року. Це був перший журнал мод у Галичині, яка тоді належала Австрійській імперії, та й на території сучасної України загалом.
“Вісник мод паризьких” публікувався польською мовою 1-го та 16-го числа кожного місяця, згодом — раз на два тижні, по четвергах. Налічував спершу чотири, потім вісім чорно-білих сторінок, а також кольорову вставку з малюнками найпопулярніших костюмів роботи львівського графіка Кароля Ауера, чеха за походженням. Обов’язково подавалися викройки з порадами для кравчинь.
Кожен номер починався модними новинками з Парижа. Жіночим костюмам присвячували в три-чотири рази більше тексту, ніж чоловічим. У числі від 16 січня 1840 року жінкам радять використовувати в одязі коронки, тобто мереживо: “Воно зараз становить основну частину дамського костюма: вживане до суконь, шалів, чепчиків і волосся, служить кожній нагоді і кожному вікові. Здається, що чорне мереживо візьме цієї зими гору над білим. До оздоблення волосся деякі дами використовують пір’я пташок, званих колібрі”.
Далі йдуть поради, де у Львові можна придбати матеріали для пошиття одягу: “Галантерея пана Вінцентія Кірхнера на Ринку під номером 155 на цьогорічні потреби карнавальні запаслася найновішими і найкращими товарами. Дами, що прагнуть вишуканих строїв, знайдуть тут численні тканини для бальних суконь. Не можемо оминути своєю увагою, що у майстерні пана Шпільчинського в будинку Паха під номером 132 2/4 виготовляють обов’язкові для дам і чоловіків натільні прикраси…”
Далі слідували рецензії на вистави місцевого театру і концерти, літературні твори.
Редакція містилася в кам’яниці на пл. Фердинанда — теперішній рожевий будинок біля пам”ятника Адаму Міцкевичу. Друк здійснювала найкраща в місті друкарня Петра Піллера на вул. Личаківській. Річна передплата коштувала 10 злотих ринських — стільки ж становила місячна платня робітника. На початках журнал налічував 130 передплатників. Із часом їхня кількість виросла до тисячі. Проте інтелігенція видання Кульчицького зневажала — мовляв, не може швець видавати солідний журнал. А може, просто заздрили успіху.
1848 року редактором був Ян Добжанський — відомий у місті журналіст. Після збройного виступу у Відні 13 березня австрійський імператор Фердинанд І розпустив уряд, а наступного дня проголосив свободу преси та скликання Конституційного зібрання. До Львова звістка про події у столиці докотилася через чотири дні. У редакції “Вісника мод паризьких” влаштували збір підписів із петицією до імператора.
Першою моделлю стала французька принцеса.
Першим журналом мод у Європі можна вважати “Галантний Меркурій”, який нерегулярно виходив із 1672-го у французькому місті Ліоні. У журналі був опис весілля принцеси Марії-Луїзи з іспанським королем Карлом ІІ. Статтю ілюструвала гравюра, на якій було зображене плаття принцеси — можемо вважати її першою модною картинкою.
Наприкінці XVIII ст. журнали мод почали виходити в Парижі, Веймарі, Мілані. У Варшаві, яка тоді належала Росії, друкували “Магазин мод”. Форма журналів була практично однаковою — кілька чорно-білих сторінок з описами останніх модних новинок і романтичними літературними творами, окремо — обов”язкова кольорова вкладка з найпопулярнішими костюмами.
Перше видання схожого типу в США — “Харперс Базаар” — почало виходити 1867 року.
Денис МАНДЗЮК
Джерело: https://gazeta.ua/
Джерело ілюстрацій: http://www.kajani.pl/
“Редакція містилася в кам’яниці на пл. Фердинанда — теперішній рожевий будинок біля пам”ятника Адаму Міцкевичу”.
На жаль, цей будинок довели до руїни, а потім знесли в часи Куйбіди… Тепер тут незугарна будівля нечинного банку…!