Віра. Як багато сьогодні спекуляцій на цю тему. Як багато людей намагаються перетворити Віру у щось політичне чи монетизоване. Та наша сьогоднішня розповідь про людину, для якої Віра, це щось невід’ємне від чистоти душі, ясності власних поступів. Отець Тарас, якого на війні краще знають як «Падре» один з перших військових капеланів, які прийшли до війська в далекому буремному 2014 році.
Власне тоді ще і не існувало такого поняття, як українське капеланство. Та люди від церкви відчули, що нашому війську не вистачає впевненості та віри в себе, адже військові «замполіти» повністю провалили все моральне забезпечення військ, і коли настала пора реальних бойових дій та втрат нащадки радянських комісарів просто «здулись» залишивши напризволяще моральну та духовну підтримку людей у погонах.
Отець Тарас за покликом власного сумління ще до початку АТО прийшов до війська. Він був з військовими і під час Іловайського котла, і під час Дебальцевських подій. Жодного разу не взявши до рук зброї він довів переможну силу віри українців у власну гідність на прагнення свободи. Коли була важко, під розривами ворожих снарядів на ракет він надихав солдат та офіцерів мужністю.
Сьогодні отець Тарас став офіційним капеланом однієї з бригад, що знаходиться зараз на сході України. Це було його рішення. Рішення звичайного громадянина та священика з вірою у власній душі. Знаю, що напевно більшість з тих хлопців, хто звертався до нього навіть не знають якої він парафії, адже на війні Бог один для всіх, і Віра теж одна на всіх. За свою віддану працю Тарас не має державних нагород.. на народ нагородив його почесним званням «Народний Герой України».
На відео ви побачите перший військовий храм у зоні АТО, і те як ми проводили там богослужіння. Запис зроблено у 2014 році. Тарас розказує про те, як і з чим приходили до нього військові. Тоді він ще не мав ні поранення ні бойової травми.
