У жовтні 1913 року у Львові на Кайзервальді (теперішня територія парку Знесіння та музею народної культури та побуту імені Климентія Шептицького) відбулися показові виступи службових собак, яких щойно почали використовувати для розшуку злочинців в поліції Австро-Угорщини та інших європейських країн.
Навчені поліцейські пси у той час вважалися незамінними помічниками на місці недавно скоєного злочину. Тогочасна преса писала, що вони здатні почути запах слідів злочинця на відстані 200 кроків і зберігати його в “пам’яті” тижнями, йдучи за слідом, а під час затримання злочинця — перетворювалися на грізну зброю з міцними щелепами.
Уже тоді, понад сто років тому, серед поліцейських собак були свої легендарні улюбленці на кшталт кіношного “комісара Рекса”, про подвиги яких ходили неймовірні.
“Ці тварини наділені досконалим нюхом і кмітливістю, легко комунікують з людиною, ніби спеціально влаштовані для цієї мети. І попередні випробування з ними та досягнуті недавно результати тренувань повністю підтвердили покладені на них надії”, – писав краківський тижневик Nowości Illustrowane.
Газетярі зауважили, що для служби в поліції собаки проходять спеціальне дресирування, щоб бути слухняними, вправними і самостійно орієнтуватися в ситуації. Вартість таких вишколених собак сягала кількох тисяч австрійських корон (платня державного службовця у той час становила 120-150 корон).
На Кайзервальді свої навички перед публікою демонстрували чотири поліцейські собаки. Серед них – німецькі вівчарки Федор та Гургль, які належали поліцейському агенту Бандурі та добермани Люкс та Елі – власність поручника поліції Чонстки.
“Собаки спершу змагалися у слухняності, а саме йшли біля ноги, залишалися на місці, де їм наказували, зупинялися і подавали голос за командою. Потім вони продемонстрували свої слідчі здібності, тобто змагалися у розшуку та супроводі злодіїв, відстеженні слідів, перенесенні повідомлень тощо”, – описувала здібності службових собак тогочасна газета.
Богдан СКАВРОН
Джерело: ДІЛО
