Сьогодні з нашим незмінним партнером Торговою маркою Кава Старого Львова зануримося в історію Львова і дізнаємося як розпочиналася любов львів’ян до кави.
У 1772 році владу в місті обійняли австріяки. А через кілька років за їхнім розпорядженням було розібрано мури Низького Замку, засипано рови, розкидано вали, які бігли вздовж сучасного проспекту Свободи, і таким чином у Львові з’явилася променада, на яку відразу вихлюпнули міщани. Саме на Гетьманських Валах і вигулькнули затишні павільйончики та цукерні, в яких торгували різними напоями, а між ними і кавою.
Проте вабила вона попервах лише австріяків, які призвичаїлися до неї вдома. Гетьманські Вали швидко стали улюбленою променадою львів’ян.
Тут відбувалася демонстрація найновішої моди, сюди стікалися урядники після праці в бюрах. Кажуть, що та порядна публіка була просто таки нажахана з’явою на променаді розкішної кралі, котра прогулювалася з циґаром в устах. То була перша маніфестація на користь емансипації львівських жінок у серпні 1840 р.
Саме з цукерень почала кава свій переможний похід на завоювання львівської публіки
Літній павільйон цукерні Вольфа став збірним пунктом золотої молоді, сюди радо приходили великосвітські кралі, а натомість дерев’яні каварні облюбували для себе австрійські повії, які своїм строкатим гардеробом шокували самих австріяків. Зокрема дипломата Генріха Бретшнайдера, який побував у Львові в 1795 р.: “Я ще не бачив місця настільки просяклого розпустою та шахрайством… Дівок зодягнених у борсучі хутерка, в червоні баранячі кожушки, обвішаних білим і червоним шовком снується так багато, що Берлін виглядає Єрусалимом у порівнянні з тим павільйоном Вольфа “.
Тим часом каварні, у повному розумінні цього слова, виникли дещо пізніше. Принаймні в 1829 р., як засвідчив Ігнацій Коморовський у книзі “Альбом львівський”(1862):
“Каварня була тілько одна трохи ліпшого ґатунку на Валах. Влітку – порожні, взимку – переповнені, їжа більш ніж середня, дуже смачна і якісна, але дуже дешева. Цукерень було п’ять на ціле місто, крамниць багато і досить пристойних, але без вітрин на вулицях. Танець був улюбленою розвагою, танцювалося по домах приватних, на публічних балях, у танцбудах, на редутах, пікніках, у садках і шинках. Грано в карти, як завше і всюди, — по домах приватних.
Так виглядав кавовий Львів 1829 року. Хто приїхав з грошима, бавився добре, хто без грошей, хто, покрутившись трохи, міг позичити під відсотки і зазвичай тратив гроші протягом місяця, аби з останнім срібним цванциґером в кишені для оплати львівської рогатки вертатися додому”.
Аристарх БАНДРУК
Джерело: https://karpaty-ua.org.ua/
