Каварні старого Львова, невід‘ємний атрибут міста над Полтвою. Вперше писали про їх мальовничу історію відомі краєзнавці Францішек Яворський та Адам Краєвський ще у 1910-1911 роках.
«Віденська» кав’ярня, фото, 1890-1897 роки. Коли і де з‘явилася у Львові перша каварня? Традиційно досі називались: “Віденська”, відкрита у 1829 році на нинішньому проспекті Свободи 14, і каварня Яна Добровольського “Пекелко”, що діяла у 1843-1902 роках на вулиці Краківській 8/10 (ці будинки вже не існують). У 1830-1840-х роках Львів мав ще кілька елегантних каварень, згадаємо хоч би “Театральну” у прибутковій кам‘яниці графа Скарбека (з 1842 року).
Більярдний салон у каварні “Театральна”, що до І світової війни містилась у партері театру Скарбека (тепер театр ім. Марії Заньковецької), поч. ХХ ст. Але ще принаймні чверть століття раніше львів‘яни вже пили каву у Леваковського. Його вельми популярна каварня згадується в описі Львова 1802 року, який залишив комісар міської поліції (з 1800 року), пізніше професор львівського університету, статистик і краєзнавець Йозеф Рорер (Rohrer). Ця згадка була надрукована у книзі Рорера німецькою мовою “Опис подорожі по Галичині та Буковині…” (1804). Він писав про улюблену львів‘янами каварню Леваковського на Ринку.
Кам’яниця на пл.Ринок, 10. Фото 2015 року Яків Леваковський (1759-1839) за фахом був кондитером і розбагатів на пристрасті львівських ласунів до його фірмових тістечок, особливо завдяки оригінальному т.зв. іспанському торту. Цей “цукерняний капітал” був настільки значним, що дозволив йому придбати кілька підльвівських сіл і дві великі старі кам‘яниці на пл.Ринок № 10 (Палац Любомирських) та № 23 (дім Штольц-Вольфовичів).
Леваковський був також членом міської ради, а після смерті спочив на Личаківському цвинтарі під гарним ампірним надгробком різця П.Ойтеле.
Кам’яниця на пл. Ринок, 23. Акварель А. Каменобродського. Поч. XX ст. Славнозвісні торти Леваковського львів‘яни смакували найвірогідніше у партері будинку № 23 на пл. Ринок. Кам‘яниця на пл.Ринок , 10 тоді ще була резиденцією губернатора Галичини і перейшла у власність Леваковського після 1821 року.
Каварня Леваковського діяла за віденським взірцем, кельнери обслуговували німецькою мовою. Можливо, вона була відкрита вже у 1790-х роках, або мала своїх попередників ще у 1770-1780-х роках.
Кам’яниця на пл.Ринок, 23. Фото 2015 року Нова австрійська влада принесла з собою зміну смаків майже у всіх сферах громадського життя галичан, в тому числі західноєвропейську моду на каву і каварні.
Юрій БІРЮЛЬОВ
Галицька брама. № 11 (71), листопад 2000 р.
