Доброго всім недільного кавового ранку. має для вас хорошу новину – через 4 тижні будем і зустрічати весну. І буде багато цікавих весняних історій. А сьогодні, разом з Торговою Маркою Кава Старого Львова у пошуки цікавинок нас занесло в цифровий архів української преси.
Але ж у Львові завжди багато писали про каву! У всі часи, навіть за совітів. Але є одна стаття в газеті “Львівські вісті” від 2 червня 1942 року, яка заслуговує на особливу увагу. Називається вона “”Пегаз” Відкриття мистецької каварні у Львові” і розповідає як українська творча спільнота відкривала каварню. Несподівано, погодьтеся!
“Пегаз”. Відкриття мистецької каварні у Львові
Потребу якоїсь чайні-каварні, де можна б було не лише відпочити хвилину після праці, але й зустріти знайомого та й погуторити відчувається від довшого часу. Ще більшу потребу такої каварні відчувають мистці чи літератори. Мистецтво — це взагалі така химерна справа, що не знати, в якому середовищі, чи в яких обставинах воно краще розвивається. Та незаперечний факт, що каварня була завжди одним із побудників пожвавлення мистецького життя, що в каварні повставали нераз найбільші творчі замисли, що більше, в каварні повставали неодні великі твори. Найбільше одначе сприяє каварня виміні творчих думок, в яких і родяться творчі замисли. Мистець, що вже з уваги на своє покликання мусить бути до деякої міри самотником, має змогу в каварні зустрічати людей, не тратити живого зв’язку з людьми.
Тому треба справді сердечно привітати нову мистецьку каварню “Пегаз”, якої врочисте відкриття відбулось останньої суботи. Каварня примішується в будинку, де й приміщується Спілка Образотворчих Мистців у Львові, Марійська площа ч. 9. Обширне, фронтове приміщення в центрі міста справді для всіх вигідне. Керівництво каварні є у справних руках дружини великого нашого мистця-графіка, покійного Павла Ковжуна, п-ні Тамари Ковжун. Спілка Мистців, під якої управою каварня, подбала про її справді мистецьке оформлення і, як заповідається, в цій каварні можна буде оглядати щораз нові мистецькі твори.
Вже на відкриття каварні зійшлось багато представників мистецьких і літературних кол; зі справжнім вдоволенням довелось їх повітати голові Спілки Образотворчих Мистців, д-рові І. Іванцеві, який побажав каварні на майбутнє такої ж фреквенції. До цього каварня має всі дані. Не лише знамениті тісточка та справжня “чорна” із справжнім цукром, але й щораз нові творчі думки, що родитимуться в цьому прибіжищі львівських мистців і літераторів, стягатимуть сюди кожного вечора щораз нових і нових не тільки гостей чи відвідувачів, але членів-домовників однієї мистецької сім’ї.
Ця стаття зайвий раз підкреслює наскільки важливу роль у житті львів’ян відігравала каварня. Це і місце для перепочинку, і місце збору митців, і виставкові площі, і зала для проведення мистецьких подій.
Шукаю далі інформацію про каварню, але проіснувала вона певно тільки до приходу совітів. Останні певно її закрили, або переобладнали під буфет.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Е. “Пегаз”. Відкриття мистецької каварні у Львові / Е. // Львівські вісті. – 1942. – 2 червня (ч. 119). – С. 3.
