Печерний монастир в Розгірче

Мабуть, усім добре відома наскельна фортеця Тустань. Однак не вона одна є цікавим історичним місцем посеред Карпатських скель. Не меншої уваги заслуговує печерний монастир в Розгірче, в якому за легендами мешкали монахи з самого Києво-Печерського монастиря.

Численні путівники можуть дещо збити з пантелику, де насправді знаходиться печерний монастир в Розгірче. Одні з них твердять, що в Стрийському районі, інші – що в Сколівському. Та найцікавіше, що всі вони, в принципі, праві. Саме село Розгірче справді розташоване в Стрийському районі, а от скелі, хоча й знаходяться практично одразу біля села, однак потрапляють в межі сусіднього Сколівського району.

Хоча скельний монастир є найвизначнішою пам’яткою в Розгірче, але не можна залишити поза увагою міст через річку Стрий, який, до речі, доведеться перетнути, якщо будете добиратися сюди залізницею. Міст цей є незвичайним, оскільки прокладено його по двох трубопроводах. Не знаю в якому стані цей міст зараз, але наприкінці 90-х частина його перил були обламаними, і йти по ньому було доволі лячно. При чому йти доводилося добряче, адже довжина моста сягає 400 м.

Пройшовши міст та село ви наблизитесь до схилів гір. Скельний монастир довго шукати не доведеться, адже він знаходиться не на вершині пагорба, а в його підніжжі. Та навіть таке його розташування, якщо вірити переказам, захищало монахів від набігів татар. Саме татари, згідно з тими самими легендами, і стали причиною появи скельного монастиря. Розповідають, що коли Київ був знищений ордами Батия в 1240 році кілька монахів втекли за сотні кілометрів аж до Карпат, і оселилися тут у печерах.

Наскільки правдивими є народні перекази судити важко. Найдавніші писемні згадки про монастир сягають лише 15 століття. Археологічні ж дані дозволяють припускати, що печери використовувались ще й до монахів, оскільки в них знайдено й дохристиянську язичницьку символіку.

Скельний комплекс складається із двох частин – власне основної із приміщеннями у породі та двох менших скель. Віддалені від головного комплексу на 50 метрів, ці дві скелі утворили вузький прохід у схилі та були такими собі воротами. Стежка поміж тих воріт веде до основної скелі.

У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які розташовані на двох рівнях. На першому — два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) — одне. В більшості публікацій нижню велику печеру вважають житловою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру — монастирською церквою. Житлова кімната являє собою просторе приміщення площею 9×7 і висотою 3.5 метри. Воно поступово розширювалось при розбудові, і в результаті тут могло жити приблизно 20 осіб. В цю велику кімнату прорубано ряд отворів: двері з вікнами обабіч і вентиляція зверху , а ще одне віконце збоку. Ззовні на скелі видовбана ніша, де кріпилась ікона.

Згадана комора розташована біля житлової печери. Її, на думку дослідників, використовували для зберігання харчів. Комора – це маленьке приміщення 2×2.5 метри, висотою приблизно у людський зріст, до 2 метрів.

Печерна церква знаходиться на верхньому ярусі, до якого ведуть сильно стоптані сходи. Це достатньо просторе приміщення площею 6×5 і висотою 3 метри, вогке та темне. Має кілька отворів: двері, вікно і схоже вентиляцію зі сторони входу, ще одне вікно прорубано збоку. У стінах є ніші різного розміру, що слугували для церковних потреб, як-от зберігання риз, а одна велика навіть вважається тимчасовим місцем для померлих ченців. Ще тут викарбувано в камені дивне обличчя. Окрім того, на стінах багато пізніших написів, а також висять сучасні ікони.

Однак, більш грунтовні дослідження виявили, що печерний монастир пережив кілька етапів свого розвитку, в ході яких він видозмінювався. Зокрема, так звана комора насправді використовувалась як келія. До речі, келій було декілька. Інші розміщувались на місці великої печери, що була утворена штучно.

Крім згаданих скель існує ще одна – із печерою і відбитими на них хрестами. Вона також знаходиться на північному схилі хребта і віддалена від попередніх скель майже на 200м у південно-західному напрямі.

Більшість описів скельного монастиря в Розгірче упускають ряд цікавих деталей. Йдеться про залишки слідів від дерев’яних конструкцій. Це довбані горизонтальні та вертикальні врубки, які використовувалися для закріплення дерев’яних каркасів. Зокрема, до церкви вели двоє дверей, про що свідчать врубки для масивних одвірків. Вікна мали дерев’яне обрамлення з решітками, ймовірно склились круглим вітражним склом. А біля витесаних кам’яних сходинок розташовані вертикальні отвори. Вони використовувались для кріплення конструкції дерев’яних перил.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

1. Розгірче: Скельний монастир по дорозі до нас // http://www.pysana.com/rozgirche.htm
2. Печерний монастир біля села Розгірче // http://www.skole.com.ua/uk/papers/7-skolivszina/24-pmonastir.html
3. Скельний монастир в Розгірче // http://demarcos.livejournal.com/163634.html
4. Печерний монастир у с.Розгірче // http://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=3113.0
5. Скельно-печерний монастир Розгірче // http://lviv-outside.blogspot.com/2013/08/rozgirche-rocky-cave-monastery.html
6. polona.pl