Майбутнє поколінь у значній мірі залежить від нашого вміння цінувати духовні надбання минулого та людей, які зробили великий внесок у розвиток української культури та релігії. До постаті Ісидора Дольницького з великою пошаною ставляться віряни та духівництво Української Греко-Католицької Церкви, адже саме Ісидор Іванович налагодив досить занепалу на той час складову богослужінь – церковну музичну традицію. Через духовні науки та мелодійний спів отець намагався передати слово Боже якнайдоступніше для людей, що й проявилося у збільшенні кількості вірян на богослужіннях.
Народився майбутній учений-богослов 21 лютого 1830 року в родині священника в селі Залізцях на Тернопільщині. Батько майбутнього духівника, парох Іван Дольницький, помер від холери коли сину виповнилося лише 3 місяці.
Уже з юнацьких років Ісидор Дольницький відчував своє покликання – служити Богу та допомагати людям. Саме тому в 1845 р. за сприянням вітчима о. Григорія Рачинського Ісидор вирушає до Риму, на виховання й науку в Грецьку колегію св. Атанасія. Наділений гострим розумом, мудрістю та милосердям хлопець із завзятістю вивчає твори Святих Отців, опановує латину та грецьку, давньоєврейську та арабську мови. Отець Ісидор Дольницький володів 13-ма мовами, що допомагало йому в дослідженні Святого Письма.
Богословська наука в Римі завершилася через 10 років. Після складання присяги Ісидор Дольницький на батьківщину, до Львова, де 13 квітня 1856 р. він прийняв з рук Митрополита Галицького Михайла Левицького свячення і став служителем архікатедральної церкви Св. Юра.
В ІІ ряді – совітник А. Торонський, крил. Т. Цюрко, декан Винтоняк, совітник Лепкий.
Внизу – прелат Бачинський, канонік Білинський, прелат Дольницький.
Фото: http://www.vox-populi.com.ua
У 1891 році у Львові відбувся Собор Греко-Католицької Церкви, на якому о. Ісидор зробив значний внесок у вирішенні обрядових питань. Собор прийняв у свої рішення трактати, написані о. Дольницьким. Окрім багатьох акафістів та служб, найбільшим досягненням науковця-богослова є «Устав богослужень», який є богослужбовим кодексом для УГКЦ. Ця літургійна книга, яка носить ім’я свого автора – «Типик о. Дольницького» – побачила світ у 1899 році. Книга наповнена коментарями автора про богослужіння, чим відрізнялася від типіконів-уставів, які видавалися раніше. У ній йшлося про те, як відправляти поодинокі богослуження у тому чи іншому випадку.
У Львівській духовній семінарії Дольницький навчав співу, а одним з його учнів був Модест Менцинський – майбутній український оперний співак-тенор.
Однак, всього через рік праці у Львові о. Дольницькому довелося вирушити до Риму, де він став учителем церковних обрядів і церковного співу у колегії св. Атанасія.
Улітку 1914 року під час Першої світової війни отця Ісидора у віці 85 років арештовують мадярські війська, звинувативши в шпигунстві, й відправляють до Талергофу. Про перебування в тому таборі залишилася його книга спогадів.
Жахливі умови перебування в Талергофі упродовж одного року значно погіршили здоров’я богослова.
Помер о. Ісидор 22 березня 1924 року. Сам Митрополит Андрей Шептицький відправив похоронну Службу у соборі св. Юра. Похоронили о. Дольницького на Личаківському кладовищі в гробниці українських греко-католицьких єпископів і крилошан на полі №6.
“Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру ” (Євр. 13,7).
Анастасія ПАТЕР
Джерела:
- http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/xx_st/dolnytskyj/
- https://gloria.tv/media/RtZcz4YiU4Z
- http://www.vox-populi.com.ua/storinka-avtora/spicer-vasil/ukraienskacerkva-strizenukraienskoienaciie
- http://www.religion.in.ua/main/history/27935-komentari-u-tipiku-o-dolnickogo-ta-yixni-dzherela.html
- http://dds.edu.ua/ua/life/2/brotherhood/dolnytskyy.html
- https://uk.wikipedia.org
