Перші тижні березня традиційно асоціюються з так званими Шевченківськими днями, в котрі відзначається пам’ять славетного українського поета, письменника та художника – Тараса Григоровича Шевченка. Окрім Шевченківських днів пам’ять Кобзаря у нашому місті вшанована також названими в його честь вулиць та будівель, а головне – пам’ятниками.
Ідея зведення у Львові пам’ятника Т.Шевченку, як не дивно, виникла ще в австрійські часи. Однак, і в австрійські, та згодом і в польські часи, усі ці ідеї не просувались далі, ніж на рівні проектів. Причин цьому декілька – то не вистачало фінансів та ентузіазму, або ж політика міських урядників не дозволяла такого спорудження. На жаль, ініціативи обривали також і війни.
Тому першому пам’ятнику Кобзареві у Львові судилось постати аж за радянського періоду нашого міста – у 1960 році. Цікавим було і місце, де встановили цей пам’ятник. Ним стало шкільне подвір’я 63-ї школи м.Львова на вулиці Личаківській. Автором скульптури був відомий скульптор Яків Чайка. Сам же дозвіл на встановлення цього пам’ятника у радянської влади було виклопотано спільними зусиллями вчителів та батьків учнів цієї школи. Хоча сам монумент на перший погляд невеличкий, та роботи з його встановлення затягнулись аж на цілий тиждень.
Початково пам’ятник Т.Шевченку стояв у внутрішньому подвір’ї школи. Однак у 1965 році його перемістили на теперішнє місце – перед «лицьовою» частиною школи, так що його стало видно від вулиці. 1970-ті роки можна назвати буремними в його історії, оскільки зміна настроїв і політики у цілій країні спричинило до того, що з’явилось багато осіб, яким пам’ятник Кобзареві «муляв» очі. Абсурд доходив до того, що дирекція школи отримували зауваження від влади за квіти покладені біля погруддя. Проте, незламна позиція учнів, їх батьків та вчительського колективу не дали владі позбавити школу і місто пам’ятника.
Спорудження наступного пам’ятника Т.Шевченку, уже більш масштабнішого, було пов’язане з відкриттям у Львові музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай». Оскільки музей отримав ім’я Кобзаря, то необхідним стало і зведення пам’ятнику Тарасу Григоровичу. На цей раз це дійсно був повноцінний пам’ятник, а не просто погруддя. Автором цієї скульптури є відомий скульптор Юрій Гав’юк.
Проте, обидва пам’ятники Кобзареві були розташовані далеко поза центром міста, будучи дещо схованими від більшості людських очей. Тому громадськість тиснула на міську владу щодо необхідності зведення пам’ятника в центрі міста. Нарешті у 1987 році уряд УРСР прийняв постанову про встановлення у центрі Львова монументу Т.Шевченку. Однак від прийняття постанови до реального зведення пам’ятника пройшло цілих 5 років. Причиною цього стали бурхливі політичні події на зламі 1980-1990 рр., а також фінансова криза, яка обвалилася на нашу державу на зорі незалежності. На щастя, на поміч прийшла українська діаспора, яка надала необхідні кошти. Тож 24 серпня 1992 року, на річницю прийняття Декларації Незалежності України, в центрі міста Львова, на проспекті Свободи, відбулось урочисте відкриття пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку. До 1996 р. була виконана ще 12-метрова декоративна стела під умовною назвою “Хвиля національного відродження” із алегоричними рельєфними зображеннями, що розташована з тильного боку фігури поета. В народі її часом називають ще «Жабою».
Цікаво, що найдавніший пам’ятник Кобзареві у Галичині з’явився теж майже у Львові, а якщо бути точнішим – у Винниках. Його було встановлено ще 28 вересня 1913 року. Однак вже 1919 року цей пам’ятник був пошкоджений поляками. Повторне його відкриття відбулося 1925 року. Окрім того, реставрація скульптури проводились в 1963, 1989 та 2011 році. Якщо поглянути на сучасний вигляд цього пам’ятника, то помітно одну вагому відмінність з первинною скульптурою – сучасний бюст Кобзаря десь згубив свою шапку.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
Влітку пам’ятнику Т. Шевченку у Винниках виповнюється 100 років // http://plus.lviv.ua/publ/21-1-0-687
Пам’ятники Тарасу Шевченку // http://kobzar.luguniv.edu.ua/today/pamiatniky_ukr/lvivska/index.html
Вікіпедія
