Пам’ятка єврейської промисловості, або як вулиця Хімічною стала

Одна з найдавніших вулиць Підзамче сформувалась наприкінці ХІХ сторіччя, вздовж русла каналу Нова Полтва, яким пустили рукав львівської річки із початком її засклепіння у межах центральної частини міста. До 1930 року цей канал становив межу міста Львова, за ним починалися землі Замарстинова… Найдавніша частина сучасної вулиці Хімічної (від нинішніх Замарстинівської до Лемківської) спершу носила ім’я Короля Яна ІІІ  і була продовженням сучасної вулиці Дашкевича. Подальша частина вулиці називалась Граничною, оскільки була до 1930 року північною межею Львова, потім називалася Кресовою… На цій вулиці знаходиться унікальна пам’ятка промислової архітектури початку XX сторіччя.

Від кінця XIX сторіччя, на ділянці майбутнього підприємства, відомі млин та пекарня Натана Маєра. Після пожежі, що знищила це господарство, ці землі, у 1902 році, придбав відомий львівській промисловець єврейського походження Генрик Блюменфельд, що володів фабрикою консерв і концентратів на початку вулиці Жовківської (зараз – Богдана Хмельницького).

Близько 1904 року, розширивши придбану дільницю, він розпочав облаштування одного з перших хімічних підприємств у Львові з виробництва лаків та фарб. 1912 року нова пожежа знову знищила підприємство… Лише у міжвоєнний період, у середині 1930-х років фабрику було повністю відбудовано, реорганізовано, та розширено її територію.

У період II Республіки, по смерті засновника підприємства, власником фабрики став його син Емануїл. 1939 року, із радянською окупацією Львова, родині Блюменфельдів вдалось виїхати до Швейцарії.

У роки нацистської окупації міста підприємство Блюменфельда входило до “робітничої зони” львівського гетто. Сучасна вулиця Хімічна того періоду носила назву Дункельгассе.

За радянських часів підприємство націоналізували й назвали “Завод хімічних виробів № 1”. Після війни він став називатися Львівський лакофарбовий завод. 1948 року його значно розширили, приєднавши сусідню ділянку під № 4. Вулицю було названо на честь комуністичного діяча А. Марті. У 1953 році, в пам’ять про давнє підприємство, вулиця стає Хімічною…

Наприкінці ХХ сторіччя давній завод із сучасною назвою ВАТ “Львівлакофарб” занепадає, сьогодні на його території функціонують кілька приватних підприємств.

Євгеній ІПАТОВ

Використані джерела:

http://www.pidzamche.org.ua/ , https://uk.wikipedia.org , http://www.lvivcenter.org/