Великою популярністю користується палац Потоцьких у Львові. Однак, справжнім родинним гніздечком цього, мабуть, найвідомішого польського шляхетського роду, був палац не у Львові, а у їх власному містечку Кристинополі. Частина читачів мабуть задумається, де ж знаходиться, і чи досі існує, таке містечко. Так, існує, однак тепер ми його знаємо під назвою Червоноград.
Місто Кристинопіль було засноване 1692 року краківським воєводою Феліксом Потоцьким. Свою назву воно отримало на честь дружини магната Кристини Любомирської. Разом з містом було закладено й укріплену резиденцію, яка за різними даними була чи то замком, чи то палацом.
Уже 1736 року Франциск Салезій Потоцький розпочав перебудову первісної резиденції, маючи намір повністю позбавити її фортечних рис та перетворити у розкішний палац. За взірець взяли палац уВілянуві під Варшавою. Процес зайняв 21 рік, за той час навіть мода встигла змінитися: починали ще за бароко, а закінчили в епоху класицизму. Проект перебудови належав відомому архітектору П’єру Ріко де Тірреджелі.
Окрім палацу, до складу резиденції входили також господарські споруди та заїзди для гостей Потоцьких. Тут було 40 покоїв, кілька салонів, велика бальна зала, китайський кабінет і бібліотека.
Навколо палацу лежав гарно впорядкований парк. Тут вже оглядалися не на Вілянув, а на сам Версаль: магнату сподобались французькі водяні каскади. В Кристинополі теж влаштовують водні канали, каскади і фонтани – тим більш, Західний Буг зовсім поруч з маєтком. Вода від заплави Солокії подавалася до спеціально влаштованого водосховища, а вже звідти – на водонапірну машину і шлюзи. З них – назад в річку. Такий собі “кругообіг води в Кристинополі”. 🙂 Саме цей спосіб дозволяв воді, що використовувалася для магнатської втіхи, завжди лишатися прозорою і чистою.
Центральна вісь парку проходила по головному каналу і плавно перетікала в річку. Парковий каскад мав два басейни, навколо яких росли липи. Обабіч верхнього басейну були два фонтани, а ще в парку знаходилися “Басейн Нептуна”, “Каштановий басейн”, “Голандський басейн”.
Таку грандіозність в улаштуванні палацу та парку навколо нього можна пояснити амбітністю самого Франциска Салезія Потоцького. До відома, він був найбагатшою людиною Речі Посполитої, славився прізвиськом «малий король Русі» і навіть мав шанс стати останнім королем Речі Посполитої. Та усі амбіції магната спочатку зруйнувала зрада Російської імперії, а згодом і приєднання Галичини до монархії Габсбургів. Врешті-решт, аби не бути страченим, Потоцький наклав на себе руки в Кристинополі.
Оскільки, єдиний син Франциска Салезія Потоцького Станіслав Щенсний покинув територію імперії, палац в Кристинополі успадкувала сестра Франциска Катерина Коссаківська. Однак, за її правління родинне гніздо Потоцьких значно ослабло. За наказом австрійської влади з палацу були вивезені усі гармати і будь-які засоби до оборони, а його власникам заборонялось мати військо при палаці. Можливо, аби пересвідчитись у безпеці збоку Потоцьких та їх лояльності Кристинопольський палац під час свого візиту до Галичини відвідав імператор Йосиф II.
Після смерті Коссаківської у 1803 році палац неодноразово змінював своїх власників. Очевидно, що певний час ним володіли й представники роду Вишневецьких, оскільки саме їхнім іменем підписано дану споруду на давніх фотографіях. За час їх правління палац пережив пожежу в 1856, або ж в 1872 році. Так чи інакше, та через пожежу замок було частково перебудовано, а саме було змінено його фасад.
Під час Першої світової війни російські війська значно знищили замок зсередини — вони повиривали вікна, двері, сходи, поруйнували каміни тощо. З цілого комплексу розкішних споруд вцілів лише сам палац. Однак, і на сьогодні палац в ненайкращому стані. Зараз тут розміщується філія Львівського музею історії релігій.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- https://audiovis.nac.gov.pl
- Кристинопольський замок // https://uk.wikipedia.org/wiki/Кристинопольський_замок
- Червоноград // http://www.castles.com.ua/krystynopol.html
Навіщо писати статті з фактичними помилками? По-перше, Францішек Салезій Потоцький не накладав на себе рук, а помер своєю смертю у досить таки поважному віці ( і страчувати його також ніхто не збирався)))), по-друге, Катерина Коссаковська не успадковувала палац, а придбала, по-третє, палацом володіли не Вишневецькі, а Вишневські. І таке інше…..
У 1958-59 рр. у цьому палаці Потоцьких в Кристинополі я навчався в 10-му класі вечірньої школи шахтарської молоді (директор Думич), а у великій бальній салі (залі) відбувались незабутні розважальні вечори. Одного разу зникло загальне освітлення, й замість люстри молоді шахтарі впродовж 20-30 хвилин привезли з шахти № 2 кілька десятків коногонок й романтично освіт й інші легенд иили ними палацовий бальний зал графа Потоцького. До речі, про Христину, від імені якої почався Кристинопіль, тут ходили й інші легенди. Дивуюсь, чому місту не вертають стару назву, хоча б його старій (історичній) частині ?
Цiкаво почути iншi легенди про Кристину.Може Ви фотки маэте зi школи.
В 50-х роках 20 ст. з балкону цього палацу виступав ГенСек Микита Хрущов, який з дружиною Ніною (родом з Холмщини – так говорили) приїжджав у шахтарський край, що будувався.
В междувоенный период Кристинополь находился в пределах Польши. 15 февраля 1951 года он был вместе с прилегающей территорией передан СССР на основании межправительственного соглашения. Взамен Польша получила 3 июня 1951 года Устшики-Дольне (Ustrzyki Dolne) и территории в Бещадах (Устрицкий район Дрогобычской области). Причиной обмена территориями стало наличие месторождений каменного угля в районе Кристинополя, которые были обменяны на нефтегазоносные территории Устрицкого района.