Губернаторські Вали – територія сучасної вулиці Винниченка. В середні віки тут знаходились потужні шестиметрові мури і ставок, які входив до оборонної системи міста. Після входження Галичини до складу Австрійської монархії мури розібрали (залишились тільки Порохова вежа). Впродовж XVIII столітті ділянка де зараз стоїть будинок належала магнатам Кемеровським, але там не було ніяких споруд. У 1811 – 1821 рр. на місці давніх ровів та валів за пропозицією та проектом радника губернатора Вільгельма Райценгайма було влаштовано сквер з алеями, висаджено дерева та декоративні рослини.
Від самого початку існування сквер став улюбленим місцем прогулянок львівських міщан та отримав назву Губернаторських валів від свого розташування біля резиденції губернатора.
У 1818 – 1820 рр. для графа Франца Ксаверія Хлонєвського за проектом Фрадріха Баумана на місті сучасного будинку збудували палац. Це була двоповерхова будівля в класичному стилі, з колонадою та барельєфми авторства Антона Шімзера.
У 1830 р. палац перейшов за правом спадщини до Замойських, а згодом опинився у власності Альфреда Млоцького. На розі сучасної вул. Просвіти також розташовувалась пошта, звідки відправлялись диліжанси до міст Австрійської та Російської імперій. Подорож до Відня приміром тривала чотири доби і коштувала 46 райнських золотих. В 1870-их рр. пошту переносять на вул. Дорошенка, а палац Хлонєвських розбирають.
Впродовж 1877 – 1880 рр. була зведена будівля Намісництва. Проект розробляли архітектори Фелікс Ксєнжарський та Сильвестр Гавришкевич. Інтер’єр розробляв Леонард Марконі.
Споруда побудована в стилі віденського неоренесансу. Будинок цегляний, чотириповерховий, прямокутний із замкнутим внутрішнім двором. Естетичний акцент зроблений на головному фасаді, що виділяється центральним і злегка наміченими бічними ризалітами. Трьохосевий парадний вхід оформлений чотирма тосканськими колонами, що підтримують балкон. Нижній ярус рустований. Вікна центрального ризалітету оформлені коринфськими напівколонами і архівольтами на другому і гермами з жіночими масками — на третьому поверсі. Решта вікон другого і третього поверхів завершені трикутними фронтончиками і сандриками.
Більш скромний в декорі четвертий поверх. Він відділений карнизом з консольним фризом. Будівля накрита високим мансардним дахом з люкарнами, які виділяються на ризалітетах. Покрівлю завершує декоративна романіка. На фасаді будинку містився герб Королівства Галичини і Лодомерії – галка (кафка), за що будинок називали «палац під кафками».
Під час Першої світової війни тут знаходився штаб 8-ої російської армії. Саме з балкону цього палацу 22 квітня 1915 року Микола ІІ пообіцяв приєднати Галичину до Русі. До Русі вже не вийшло, але Сталін згодом здійснив обіцянку ненависних йому царів.
Також саме тут під час Листопадового Чину – 1 листопада 1918 року останній намісник Галичини – граф Карл Георг фон Гуйн передав владу Володимиру Децикевичу, а той в свою чергу – делегації Української Національної Ради, до якої входили Кость Левицький, Сидір Голубович та Лонгин Цегельський.
У міжвоєнний період в будинку розташовувалось польське воєводське управління, в період нацистської окупації – адміністрація губернатора дистрикту Галичини. У радянські часи там перебували облвиконком та керівництво львівської компартії. Зараз у будинку перебуває Львівська обласна рада та обласна державна адміністрації.
Володимир БОЙКО
- Мельник І. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам’яниці. – Львів: Апріорі, 2011. – 319 с.
- http://www.lvivcenter.org/
- http://alyoshin.ru/Files/publika/pamyatniki_ua3/pamyatniki_ua3_080.html
