Часто джерелом про втрачену пам’ятку є лише світлини, малюнки чи спогади. Сьогодні хочемо познайомити наших читачів із світлинами одного втраченого палацу на Львівщині.
Мова йде про палац у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. У 1894-1939 рр. маєтком і двохповерховим палацом у Пеняках володіла родина Цєньських.
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
Варто додати, що до будівництва палацу, тут був замок. Коли в 1914 р. прокладали водопровід до палацу, то зі всіх сторін натрапляли на муровані фундаменти давнього замку. Будівля нової резиденції була зведена у 1777 р. на основі проекту Доменіка Мерліні.
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
Під час Першої світової війни у 1916 р., коли по р. Стир проходила лінія фронту, «Палацову гору» обстріляли з гармат, внаслідок чого від палацу залишилися руїни. По війні палац не відбудовувався, оскільки власники не мали на це коштів та мешкали у невеличкому будиночку, а палац стояв у руїні. Остаточно розібраний одразу після Другої світової війни.
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року Fot. NN, zbiory Marii Wielowieyskiej Petrikorich, reprodukcje cyfrowe w Bibliotece Polskiej im. Ignacego Domeyki w Buenos Aires (Biblioteca Polaca Ignacio Domeyko) i w Orodku KARTA w Warszawie
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
Палац родини Цєньських у селі Пеняки Бродівського району Львівської області. Фото 1911 року
На знайдених фото можемо побачити палац в Пеняках зразка 1911 року.
Про львівських батярів сказано й написано вдосталь. Ця субкультура овіяна ореолом авантюризму, романтики й лірики. «Серце батяра» – щире, відверте, співчутливе оспівується у багатьох...