Команда подкасту «Стара Брама» презентує пілотний епізод аудіопроєкту, який занурює слухачів у химерну атмосферу старовинного Львова. Подкаст поєднує містичні історії, львівський колорит, гумор та сюрреалістичні сюжети
Про подкаст
«Стара Брама» — це унікальний аудіопроєкт, створений для тих, хто любить таємниці, абсурд і львівську атмосферу. Ведучі Орест і Маркіян розповідають історії, де бруківка шепоче легенди, годинники оживають, а таємничі листи з’являються нізвідки. Кожен епізод поєднує літературний стиль, гумористичні діалоги та звукові ефекти, що створюють ефект присутності у містичному Львові. Популярні рубрики, такі як “Листи із Підземелля” та “Гороскоп на тиждень”, додають певної інтерактивності та легкості.
Подкаст створений для широкої аудиторії — від поціновувачів фольклору до тих, хто шукає легкий і атмосферний контент для вечірньої кави.
Слідкуйте за оновленнями на офіційних сторінках подкасту в соціальних мережах, щоб не пропустити нові випуски та ексклюзивний контент.
Сьогодні, 11 червня 2025 року, минає чотири роки з дня смерті Ореста Бачмаги – художника, фотографа, кіноаматора, поета, винахідника і майстра з Винник, який поєднував свою творчість із любов’ю до технології, екології та намагався власноруч створювати речі, якими користувався.
Орест Бачмага знімав свої фільми у 1970-80-х роках на піку популярності кіноаматорства. Міський медіаархів Центру міської історії оцифрував 10 фільмів кіноаматора. Відтоді їх показували у Львові та на міжнародних подіях (Ars Electronica та DocuDays).
Фільм “Мої вихідні” – це автопортрет відзнятий у 1987 році на 8-мм кінокамеру, де можна подивитися і послухати світ очима і вухами Ореста Бачмаги. Фільм “Пепе” – це наївна комедія з кінця 1970-х, до зйомок якої було залучено місцевих хлопців із Винник. Оригінальний фільм був німий, але у 2020 році музику до нього написали Регіна Железнякова (Regina Collage) та Павло Олефіренко (Pilikayu).
Орест Бачмага пішов з життя 11 червня 2021 року, але його внесок у збереження культурної спадщини залишається неоціненним. Його ім’я навічно вписане в літопис кінго як людини, яка вміла твори неймовірні речі.
Напередодні сумних роковин, Надія Смага, дружина Ореста Бачмаги, передала до Львівського Фотомузею ще одну цінну реліквію з колекції чоловіка – кінокамеру, якою свого часу знімав видатний український кінооператор та фотограф Юліан Дорош. Цей подарунок є символічним продовженням справи Ореста, адже він сам був своєрідним продовжувачем традицій документальної фіксації життя.
Це височенна вежа з розкішними краєвидами від Карпат і аж до Львівських висоток. Висотою 76 метри або 447м н.р.м. вона слугує для і зв’язку, і як чудовий флагшток 🙂
Якби ми полізли на неї два роки тому, то місцеві б, напевно, СБУ викликали. Тоді вся країна шукала мітки на дахах, по яким диверсанти наводили чудо-ракети. Зараз же ракетам стало “байдуже” на стільникові вежі і руферів на них 🙂
Ну що, погнали на цю красуню! Фото balyon88Так як був День Незалежності, то Данило поліз на вежу у ВишиванціУра, ми на вершечку Деревацької вежі!
В 2019 році, на День Незалежності, ми вперше повішали на Деревацьку вежу прапор! Потім ініціативу перейняла місцева громада, а їхнього гіганта було видно звідусіль. Цього ж року ми всі разом вкотре поновили потріпаний стяг.
Автор вішає прапор на Деревацьку вежу, 2019 рікЦей гігантський стяг було видно звідусіль. На жаль, провисів він недовго 🙁Цього разу біля вежі нас зібралася ціла делегація, разом з місцевими активістамиVergaz, почепив поруч зі cтарим прапором новий
Є одна проблема. Жоден прапор, куплений в інтернеті чи так, довше року там не витримує. Сонце, вітер, обледеніння… Навіть зі спеціальної тканини для флагштоків до наступного Дня Незалежності лишаються одні клапті. То ж питання до знавців…
Три покоління прапорів на вершечку Деревацької ВежіЦе не мітка для ворожих ракет, а емблема сайту www.RDZS.orgЗа рік цього прапора тут вже теж не буде: пошматує вітер
Порадьте, будь-ласка, де можна придбати якісний прапор який гарантовано провисить там хоча б кілька років. Лазити по вежах ми, звісно що, любимо – але хочеться зробити раз і надовго!
Вид з вежі на Львів, весняне фотоВид з вежі на село ДеревачВид з вежі в сторону села РаковецьКостя тут вперше і йому сподобалося!
Ну і ось відео з вежі:
Більше про Деревацьку Вежу
Вежа розташована біля лісу обабіч села . Будинки далеко, ймовірність запалу низька. Наверху є багато місця та чудові краєвиди навколо.
Деревацька вежаНаверх вежі веде надійна драбинаПерепочинок на верхній платформі з Сталкменом і Васічом. 2018 рік2018, вершечок Деревацької вежі ще без прапора
Через безпечність та зручне розташування, Деревацька вежа стала нашим «домашнім» об’єктом. Сюди ми лазимо щоб зустріти захід сонця та набратися сил перед затяжною ніччю. Цього разу ми з Владом і Ваньою святкували річницю знайомств та спільних полазок.
Одною ногою на Київстарі, а іншою на ЛайфіЕй ви там, нанизу. Принесіть рево!Любуємся заходом сонцяОце справжній повітряний акробат!Наклейка Експлорера на Деревацькій вежі. Провисіла з 2018 по 2022 рік. Потім зняли коли вежу малювали
В 2019 року ми почепили сюди прапор, у 2021 році- вітровказ. Правда за зиму це все порвало на куски 🙁
Наклейка Експлорера на вершечку Деревацької вежіВішаємо вітровказ на вершечок вежіКорисна штука щоб літаки малої авіації могли орієнтуватисяНаш вітровказ на вершечку вежіВ 2020 році, на день Незалежності тут знову повісили прапор
Це звичайна вежа мобільного зв’язку. Не військова і не стратегічна. Просто дуже велика і комфортна. Видно її звідусіль, як на місцевості так і на картах. То ж знайдете легко!
Ласкаво просимо на Деревацьку Вежу!На платформі Деревацької вежіВид на саме село ДеревачОбладнання мобільного зв’язку нагоріВид на село Хоросно. Будете лізти на вежу то пишіть, заходьте вгості!
Якщо полізете на вежу то поводьтеся культурно, не смітіть і не ламайте нічого. Щоб інші після вас теж змогли сюди потрапити.
Експозиція унікальної виставки тактильних картин «Живопис на дотик»
Мешканці та гості Львова отримають унікальну можливість по-новому поглянути на мистецтво, а точніше – відчути його на дотик. Фундація 03:00 та Музей у темряві «03:00» запрошують львів’ян на відкриття виставки тактильних картин «Живопис на дотик», що відбудеться 12 червня о 17:00 за адресою: вул. Кульпарківська, 200а, NAT Coworking. Про це повідомили організатори у своєму анонсі.
Виставка «Живопис на дотик» пропонує зануритися у світ мистецтва через тактильні відчуття, дозволяючи зрячим відвідувачам відчути світ так, як його сприймають люди з порушеннями зору. Для незрячих же це стане можливістю долучитися до культури у доступному для них форматі.
Експозиція унікальної виставки тактильних картин «Живопис на дотик»
Що таке тактильні картини?
На виставці представлено п’ять відомих світових полотен у двох форматах. Кожна з картин представлена як 3D-модель, де за допомогою рельєфів відтворено її основні елементи. Поряд з тактильною копією розміщено кольоровий аналог, надрукований на полотні. Це дозволяє відвідувачам спочатку дослідити картину на дотик, а потім візуально співставити отриманий досвід зі своїм звичним сприйняттям.
Особливістю виставки є те, що зрячим відвідувачам пропонуватимуть досліджувати тактильні картини із зав’язаними очима, що забезпечить максимально реалістичний та інклюзивний досвід. Під час відкриття виставки кожен бажаючий зможе дослідити експонати разом із незрячим гідом, що поглибить розуміння та зруйнує поширені стереотипи щодо людей з порушеннями зору.
Експозиція унікальної виставки тактильних картин «Живопис на дотик»
Програма відкриття та додаткові активності:
Виставка триватиме до 3 липня. Окрім можливості доторкнутися до “Мони Лізи” та інших шедеврів, відвідувачі матимуть нагоду:
Пограти у сенсорні ігри, розвиваючи свої відчуття.
Навчитися читати та писати шрифтом Брайля, а також прочитати передбачення від Музею у темряві «03:00».
Поспілкуватися з незрячим гідом музею, щоб дізнатися більше про повсякденне життя людей з порушеннями зору та розвіяти міфи.
Ознайомитися з коректним супроводом незрячих та спробувати пересуватися з тростиною.
Експозиція унікальної виставки тактильних картин «Живопис на дотик»
Про Фундацію 03:00:
Фундація 03:00 – це громадська організація, що активно працює над покращенням життя людей з порушенням зору в Україні. Їхня діяльність охоплює:
Руйнування стереотипів та просування інклюзивності.
Сприяння доступності міського простору та приміщень.
Збільшення можливостей працевлаштування для незрячих.
Розвиток доступного мистецтва та культури.
Підтримка військових та цивільних, які втратили зір.
Найвідомішим проєктом Фундації є Музей у темряві «03:00», який функціонує у Києві та Львові. Це єдиний музей в Україні, де всі екскурсії проводяться у повній темряві у супроводі незрячих гідів. За час існування його відвідало понад 75 000 людей. Наразі в обох філіях музею працює 14 незрячих гідів.
Фундація 03:00 також активно розвиває напрямок доступного мистецтва, створивши понад 100 експонатів, включаючи понад 20 тактильних картин, доступних для дослідження на дотик.
Окрім культурних проєктів, Фундація 03:00 проводить постійний збір коштів на операції для військових з пораненнями очей. Завдяки їхній діяльності вже вдалося зібрати понад 1 мільйон гривень та врятувати зір 741 захиснику України.
14 та 15 червня Львів вчергове стане ареною потужної спортивної події — всеукраїнських змагань з адаптивних видів спорту серед ветеранів війни BESTRONGGAMES. Це унікальний турнір, що не має аналогів в Україні, — національні змагання, де протягом кількох етапіввизначають найкращого ветерана-спортсмена країни.
Участь у всеукраїнському турнірі BESTRONG GAMES візьмуть атлети-ветерани з понад 15 областей України, які вже здобули перемоги в боротьбі за свободу, а тепер – демонструють силу духу через спорт. За час своєї діяльності BESTRONG GAMES зарекомендували себе як не просто змагання, а цілий рух. Це потужна історія про силу, братерство, відновлення та нову ціль для тисяч українських захисників та захисниць.
Цей етап турніру включає 11 дисциплін адаптивного спорту, серед яких – кросфіт, жим лежачи, стрільба, веслування, біг, армреслінг та інші. 14 червня змагання відбуватимуться у Львові, у спорткомплексі СКА. А 15 червня – у смт Рудно, на спортивній базі. Абсолютний переможець BESTRONG GAMES отримає унікальну можливість — участь у міжнародному спортивному кемпі на Канарських островах.
У неділю, 15 червня, у Рудно о 16:00, одразу після завершення BESTRONG GAMES, відбудеться великий благодійний концерт на підтримку створення центру спортивної реабілітації для ветеранів.
“Це нагода об’єднатись навколо важливої мети та зробити свій внесок у здоров’я й гідне майбутнє наших захисників, – каже організатор BESTRONGGAMES, президент Громадської організації BE STRONG, тренер з адаптивної фізичної підготовки ветеранів війни Євген Лукащук. – BESTRONG GAMES — це про перемогу навіть після війни. Це доказ того, що сила нашого народу не згасає, а лише трансформується в нові сенси: від фронту — до спортивного п’єдесталу”.
Організатори змагань BESTRONG GAMES — Громадська організація BE STRONG спільно з Федерацією адаптивного спорту та спорту ветеранів війни України.
У четвер, 12 червня, у Львові, у Центрі Довженка, що на Сихові, відбудеться великий сольний концерт відомої співачки Андріани. Неповторна, харизматична й запальна виконавиця готує для слухачів незабутній вечір, сповнений улюблених хітів, нових пісень та щирих емоцій. Початок концерту – о 19:00.
Нова концертна програма Андріани має назву “Ой мамо, не лайте!”. У цьому шоу співачка поєднає улюблені пісні та прем’єри, які обов’язково торкнуться душі.
Життєрадісне хітове «ла-ла-ла» Андріани залунає не у навушниках, а наживо. А також – нові, але вже знані пісні «Незнайомка», «Зорі падали», «Снігопадом». Запрезентує артистка і дві абсолютні премʼєри, які ще ніхто не чув: їхні релізи відбудуться уже після концерту у Львові.
На виступах Андріани завжди панує атмосфера, яка заряджає енергією та надихає. Її музика, що поєднує запальні балканські ритми та ніжну лірику, нікого не залишає байдужим. Особливий момент вечора – пісенна присвята усім нашим героїчним захисникам і захисницям.
Офіс підтримки родин військових у Львові запрошує молодь віком від 17 до 25 років з родин військовослужбовців та ветеранів на унікальний сплав на байдарках та сапах, що відбудеться 12 червня. Подія обіцяє не лише активний відпочинок на воді, а й теплу атмосферу біля ватри з кулішем та співами під гітару.
Особливою родзинкою заходу стане виступ відомого українського музиканта Мар’яна Пирога, засновника гурту “Пиріг і Батіг”. Він приєднається до молоді не один, а разом зі своїм проектом “Чистий четвер”, що додасть вечору особливої музичної атмосфери. Це чудова нагода поспілкуватися з артистом, заспівати улюблені пісні та просто провести час у колі однодумців.
Метою події є створення дружнього простору для молоді, яка безпосередньо пов’язана з військовою справою, задля психологічної розрядки, обміну досвідом та підтримки. Це можливість відволіктися від повсякденних турбот, знайти нових друзів та отримати позитивні емоції.
Організаторами цієї ініціативи виступають:
Офіс підтримки родин військових
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
KAVA – твій формат відпочинку
Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла
Львівська обласна державна адміністрація
Умови участі та реєстрація
Організатори наголошують, що кількість місць у цій “поетично-музичній мандрівці” обмежена. Тому охочих просять зареєструватися якомога швидше, перейшовши за посиланням.
Козельники — це не просто одна з частин Сихівського району Львова, а справжній історичний скарб із багатовіковою історією. Від старовинного села до промислового осередку, від футбольних традицій до сучасних перспектив — Козельники мають чим здивувати. У цій статті ми зібрали 10 перевірених фактів, які розкажуть про унікальність цієї місцевості та надихнуть вас дізнатися більше про неї.
1. Старовинне коріння
Козельники вперше згадуються в історичних документах 1374 року, що робить їх однією з найдавніших місцевостей сучасного Львова. Тоді це було окреме село, яке лише згодом стало частиною міста. Уявіть, як виглядали ці землі понад 600 років тому — зелені поля, дерев’яні хати та жваве сільське життя!
2. Назва з природи
Чому саме “Козельники”? Одна з версій пов’язує назву з рослиною козелець (Tragopogon), яка рясно росла в цій місцевості. Її пухнасті насіннєві летючки нагадують “цапину борідку”, що могло надихнути місцевих на таку назву. Це приклад того, як природа впливає на історію!
Рахівська — головна вулиця Козельників
3. Багатонаціональне минуле
У 1921 році, за даними польського перепису, у Козельниках проживало 841 особа: 774 римо-католики, 30 греко-католиків і 37 євреїв. Ця строката спільнота відображала багатонаціональний характер Галичини того часу, де культури гармонійно співіснували.
4. Футбольна пристрасть
У 1950-х роках Козельники мали власну футбольну команду, а в 1960-х з’явилася молодіжна команда “Райдуга”, до якої входили гравці з сусідньої Кольонії. Футбол був не просто грою, а способом об’єднання громади, і місцеві поля гуділи від азарту вболівальників.
Футбольна команда Козельник
5. Промисловий розквіт
За радянських часів Козельники перетворилися на промисловий центр. Тут з’явилися такі гіганти, як ВО “Полярон”, завод фрезерних верстатів, хімічний завод і домобудівний комбінат. Ці підприємства змінили вигляд місцевості, зробивши її важливим економічним осередком.
6. Сихівський міст
У 2004 році через Козельники проклали Сихівський міст, який став справжньою транспортною артерією, з’єднавши Сихів із центром Львова. Цей міст не лише полегшив життя мешканцям, а й символізує зв’язок між минулим і сучасністю.
7. Шкільні традиції
У 1940-х роках у Козельниках діяла семирічна школа, яка обслуговувала дітей із Козельників, Кольонії та Персенівки. Після приєднання до Львова в 1950-х вона стала 25-ю восьмирічною школою. Ці заклади були осередками освіти й культури для місцевих.
Львів, Козельники, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша
8. Сільський дух у місті
Попри приєднання до Львова, Козельники довго зберігали сільський шарм. Навіть у середині XX століття тут можна було побачити хати з городами, що контрастувало з урбанізацією сусідніх районів. Цей баланс між селом і містом робить Козельники особливими.
Львів, Козельники, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша
9. Культурні спогади
Архіви зберігають унікальні світлини з Козельників, зокрема з відвідин місцевими школярами майстерні художниці Олени Кульчицької в кінці 1950-х. Такі моменти показують, що громада завжди цікавилася мистецтвом і культурою.
10. Майбутнє Козельників
Сьогодні Козельники — це місце з великим потенціалом. Завдяки простору для нових проєктів тут можуть з’явитися творчі хаби, громадські ініціативи чи сучасні парки. Місцевість готова поєднати свою багату спадщину з інноваційними ідеями.
Козельники — це більше, ніж просто точка на карті Львова. Це історія про те, як село стало частиною великого міста, зберігши свою унікальність. Від козельця на полях до сучасного мосту, від футбольних матчів до промислових гігантів — ця місцевість має що розповісти. Тож наступного разу, проходячи Сихівським мостом, згадайте про багате минуле Козельників!
Наталка СТУДНЯ
Список літератури
Історичні документи Львівського архіву, згадка Козельників 1374 року.
Польський перепис населення 1921 року, дані по Козельниках.
Стаття про історію Сихівського району, Львівська міська рада, 2004.
Архівні матеріали про промислові підприємства Львова, 1960–1980-ті роки.
Спогади місцевих жителів про футбольні команди, зібрані краєзнавцями Сихова.
Інформація про Сихівський міст, офіційний сайт Львівської міської ради.
Архівні фото та записи про школу в Козельниках, 1940–1950-ті роки.
Андрій Риштун, дослідник, який з 2008 року активно вивчає підземний світ Львова, поділиться своїми знаннями та враженнями про 30 кілометрів загадкових тунелів, що пролягають під сучасними вулицями міста. Учасники заходу дізнаються про роль Полтви – невидимої водної артерії, яка століттями формувала ритм життя Львова та її підземні лабіринти.
“Ви дізнаєтеся про 30 кілометрів загадкових тунелів, що ховаються під львівськими вулицями, і почуєте історії про воду — невидиму силу, яка століттями б’є в ритмі Полтви”, – анонсують організатори. Андрій розкаже про свої експедиції, що охоплювали підземні ділянки Сихова, Клепарова та інших районів Львова. Він поділиться розповідями про небезпеки, з якими стикався у темряві підземель, про таємничі звуки та про те, як кожна крапля води в Полтві розкриває історію міста.
Окрім захоплюючих розповідей, відвідувачі матимуть змогу побачити унікальні фото- та відеоматеріали з багаторічних експедицій Андрія Риштуна, які дозволять зануритися у світ підземного Львова.
19 червня 2025 року у Львівській національній філармонії відбудеться яскраве завершення 54-го концертного сезону Національної хорової капели «Дударик».
У святковому концерті прозвучать найяскравіші фрагменти програм, що підкорили серця слухачів упродовж року: «1000 років української духовної музики», «Пісні п’яти століть», «Пісні перемоги», «Дударик – найкращі пісні». Початок події о 19:00.
Цього вечора на сцені виступлять усі покоління колективу:
камерний та мішаний склад хору
чоловічий хор та хор хлопчиків
мистецька формація «Дударик – Назавжди»
хор хорової школи ім. Миколи Кацала
вокальний ансамбль «Сестрички»
естрадний оркестр капели.
Керівник оркестру – Олег Ярема Концертмейстер – Євген Романов Художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Дмитро Кацал
Цей концерт – не лише підсумок ще одного насиченого мистецького року, а й щире свято єдності, традицій та високого мистецтва.
«Якщо ви ще не чули, як звучить літо – приходьте 19 червня до філармонії! Запрошуємо вас розділити з нами цей особливий вечір, де кожен акорд – це вдячність за концертний рік, що минає, а кожна пісня – молитва за перемогу і майбутнє. Дударик звучить для вас і завдяки вам! Обіцяємо: буде голосно, зворушливо і по-дудариківськи чарівно!»— запрошує на подію капела «Дударик».
Кожен знак зодіаку має свої вподобання — навіть у піці. Стандартна Маргарита чи екзотична Гавайська? А піца у львові має деякі варіанти, які ідеально підходять під різні характери. Вони точно потішать і ситість забезпечать, і індивідуальність вашого знаку підкреслять.
Овен (21 березня – 19 квітня): гостра Пепероні
Овни люблять гострі враження і багато дії. Пепероні з томатами, сиром та гострими ковбасками — саме такий вибух. Відчуття їдуть далі, і це нормально — Овен завжди рухається вперед.
Телець (20 квітня – 20 травня): класична Маргарита
Телцям до вподоби те, що стабільно і якісно. Класична Маргарита — просто, але смачно: томатний соус, моцарела і трохи базиліку. Комфорт без зайвих ефектів.
Близнюки (21 травня – 20 червня): Чотири сири
Близнюки люблять змінювати настрої та смаки. Піца 4 сири — різні смаки в одному, від ніжної моцарели до димчатої горгонзоли. Яскраво, насичено, кожен шматок новий.
Рак (21 червня – 22 липня): Прошутто з руколою
Ракам важливі тепло і душевність. Тонка основа, прошутто, рукола, сир — як теплі спогади з дому. Легко, вишукано і з ноткою затишку.
Лев (23 липня – 22 серпня): Чотири сезоні (4 сезони)
Леви — любителі розкоші. Піца 4 сезони з шинкою, грибами, оливками і помідорами — ніби в оточенні хвастощів. Кожен шматок — окрема історія. Для великих компаній — ідеал.
Діва (23 серпня – 22 вересня): Маргарита з фірмовим соусом
Діви цінують чистоту смаку і порядок. Уточнений рецепт Маргарити з удосконаленим соусом — саме так. Без надмірностей, але з увагою до деталей.
Терези (23 вересня – 22 жовтня): Гавайська
Гармонія — головний принцип Терезів. Гавайська з ананасом, кукурудзою і куркою — ідеальне поєднання солодкого та солоного, з балансом і кольором.
Скорпіон (23 жовтня – 22 листопада): Д’явола (Діявола)
Скорпіони люблять інтенсивність. Гостра піца Д’явола з чилі й салямі — як глибокий емоційний вибух. Яскраво, приємно пекучо.
Стрілець (23 листопада – 21 грудня): Прошутто
Стрільці обожнюють подорожі і простір. Піца з прошутто — це простота, яка розвивається, аромат дерева і базиліку. Без зайвих деталей — природньо і яскраво.
Козеріг (22 грудня – 19 січня): Чотири сири класика
Козероги люблять надійність і якість. Вибір 4 сири означає — все в гармонії, багатство смаку, ідеальний баланс між вартостю й результатом.
Водолій (20 січня – 18 лютого): Пепероні з Bordure
Водолії — люди інновацій. Гостра Пепероні з сирним бортиком — проста класика з цікавим твістом. Гострий смак плюс творчий хід.
Риби (19 лютого – 20 березня): Прошутто легка
Риби — мрійники. Легка піца з прошутто, помідорами чері та руколою — ніжно, ніжно, як прийняття в обійми природи.
Як знайти свою піцу — короткий чек‑ліст
Обирай основу: чи важлива хрумкість, чи достатньо простої м’якої корки
Визначся з соусом: класичний томат, вершковий, ароматний
Зважай на начинку: чилі, ананас, гриби, м’ясо або комбо
Подумай про розмір: для себе — 30 см, для компанії — 40 см
Де все це скуштувати?
Якщо хочеться відкрити свій ідеальний смак за знаком зодіаку — варто спробувати піцу у Львові, де присутні всі ці варіанти. І нехай не всі комбінації здаються ідеальними. Але принаймні можна сказати: пробував.
Підсумок
Піца — це не просто їжа. Це маленький ритуал настрою. Вирахувати свій смак за знаком зодіаку — швидка й весела пригода. А поєднати це з реальними варіантами меню — ще й відкриття. Тож хай на тарілці оживають не лише інгредієнти, а й ваші астрологічні смаки. Пробуйте, насолоджуйтесь — і нехай кожен шматок приносить кайф.
Сьогодні ми хочемо перенести вас на мить у далеке минуле — у літо 1916 року, на околиці містечка Городок, що на Львівщині. Перед вами — справжня історична перлина: фотографії столітньої давнини, зроблені невідомим автором, кадри ніби застигли в часі, зберігаючи просте, але щире життя мешканців галицького села часів Першої світової війни.
Околиці Городка на Львівщині, 1916 р.Околиці Городка на Львівщині, 1916 р.Околиці Городка на Львівщині, 1916 р.
На знімку —сільські обійстя, затишно розташовані біля ґрунтової дороги, в оточенні дерев. Біленькі дерев’яні хати з широкими фасадами, вкриті солом’яними дахами зі спеціальними укріпленнями — говорять про турботливих господарів та традиційну архітектуру тогочасного регіону. Обійстя огороджені парканами, сплетеними з хмизу — типовим елементом сільського пейзажу.
Перед однією з хат лежать довгі, акуратно складені колоди — очевидно, запаси на зиму чи матеріал для будівництва.
Околиці Городка на Львівщині, 1916 р.Околиці Городка на Львівщині, 1916 р.Околиці Городка на Львівщині, 1916 р.
На фото є дорослі та діти. Світлі сорочки, темні штани, один у підтяжках. Їхня безпосередність та легка цікавість до камери додають знімку особливої душевності.
Ці фотографії — не просто вікно в минуле. Це моменти, зафіксовані у часі, які дають змогу відчути дотик історії, побачити буденність, якою вона була понад сто років тому.
Громадська організація “Українське Фотографічне Товариство” (УФОТО) з радістю оголошує про початок прийому світлин на виставку-конкурс української фотографії “Батьківщина у Світлині”. Проєкт, що мав стартувати ще три роки тому, але був відкладений через повномасштабне вторгнення, покликаний об’єднати українців як в Україні, так і в діаспорі через мистецтво фотографії.
Повернення до традицій
Ініціатива УФОТО відтворює традиції, закладені майже 95 років тому засновниками організації, які прагнули популяризувати Україну та українців за допомогою фотографічного мистецтва. “Як і майже 95 років тому наші засновники прагнули популяризувати Україну та українців через фотографічне мистецтво, так і ми нині продовжуємо цю традицію і оголошуємо про початок прийому світлин на фотоконкурс-виставку”, – йдеться у повідомленні організаторів. Цей проєкт, що був анонсований ще 22 грудня 2021 року, нарешті отримав можливість для реалізації.
Номінації конкурсу
Конкурс “Батьківщина у Світлині” запрошує фотографів до участі у трьох основних номінаціях, кожна з яких покликана розкрити різні аспекти українського буття:
“Незламна Краса Батьківщини”: Ця категорія присвячена пейзажам, архітектурним пам’яткам та природним дивам України. Організатори закликають до світлин, що передають велич, красу та стійкість країни, акцентуючи увагу на естетиці та силі духу української землі, незважаючи на всі виклики.
“Обличчя Культури та Традицій”: Номінація охоплює фотографії, що відображають українців, їхні емоції, повсякденне життя, традиції, ремесла та свята. Від портретів до репортажних знімків – ця категорія прагне показати унікальний культурний код українського народу.
“Міста та Села: Пульс Сучасності”: У цій номінації учасники можуть представити сучасне життя українських міст і сіл. До розгляду приймаються урбаністичні та сільські пейзажі, архітектурні деталі, життя на вулицях, а також знімки, що демонструють динаміку розвитку та самобутність українських населених пунктів.
Терміни та місце проведення
Прийом робіт на конкурс триватиме до 25 липня 2025 року. Світлини необхідно надсилати Організаторам на електронну адресу: ufoto.office@gmail.com з обов’язковою поміткою “Фотоконкурс”.
Відкриття фотовиставки проєкту заплановано на 5 серпня 2025 року у Виставковій залі Львівського Фотомузею, що розташований за адресою: вул. Коперника, 17, Львівський палац мистецтв.
Підбиття підсумків конкурсу та урочисте оголошення переможців відбудеться 19 серпня 2025 року в рамках Сьомих Львівських Фото Фестин. Організатори висловлюють велике бажання щодо присутності авторів на церемонії нагородження.
Про Українське Фотографічне Товариство
ГО “Українське Фотографічне Товариство” є правонаступником традицій однойменної організації, що існувала в Україні майже століття тому і відігравала ключову роль у розвитку української фотографії та її популяризації. Сучасне УФОТО продовжує місію своїх попередників, працюючи над збереженням та розвитком фотографічного мистецтва в Україні, а також над створенням платформ для обміну досвідом та представленням творчості українських фотографів.
Положення про фотоконкурс-виставку “Батьківщина у світлині”
1. Загальні положення
1.1. Фотоконкурс-виставка “Батьківщина у світлині” (далі – Конкурс) проводиться з метою популяризації української культури, виявлення та підтримки талановитих фотографів, формування патріотичного виховання та збору фотоматеріалів, що відображають красу, унікальність та самобутність України.
1.2. Організатором Конкурсу є Громадська організація “Українське Фотографічне Товариство” (УФОТО).
1.3. Це Положення визначає умови, порядок та терміни проведення Конкурсу, критерії оцінювання робіт, а також порядок нагородження переможців.
2. Учасники Конкурсу
2.1. До участі в Конкурсі запрошуються всі охочі, без вікових обмежень та рівня професійної підготовки.
2.2. Кожен учасник може подати на Конкурс не більше двох (2) фотографій, зроблених не раніше 1 серпня 2024 року.
3. Тематичні номінації
Конкурс проводиться за такими номінаціями:
3.1. “Незламна Краса Батьківщини”: Пейзажі, архітектурні пам’ятки, природні дива України, що передають її велич, красу та стійкість, попри будь-які виклики. Акцент на естетиці та силі духу землі.
3.2. “Обличчя Культури та Традицій”: Фотографії, що відображають українців, їхні емоції, повсякденне життя, традиції, ремесла, свята – усе, що формує унікальний культурний код українського народу. Від портретів до репортажних знімків.
3.3. “Міста та Села: Пульс Сучасності”: Відображення сучасного життя українських міст і сіл. Урбаністичні та сільські пейзажі, архітектурні деталі, життя на вулицях, динаміка розвитку, з акцентом на самобутність та унікальність українських населених пунктів.
4. Вимоги до конкурсних робіт
4.1. На Конкурс приймаються цифрові фотографії, що відповідають заявленій тематиці.
4.2. Технічні вимоги до файлів: * Формат файлу: TIFF. * Колірна схема: CMYK. * Розмір зображення: 5315 на 3543 пікселів. * Роздільна здатність: 300 dpi.
4.3. Опис фотографії (обов’язково): * Автор фотографії * Дата створення фотографії * Місце і час, де було зроблено фото * За бажанням: назва фотографії
4.4. Контактна інформація автора (обов’язково):
Робоча електронна адреса
Номер телефону
4.5. Обробка фотографій: Допускається базова корекція кольору (яскравість, контраст, баланс білого, кадрування). Не допускається глибока ретуш, колажування, видалення або додавання об’єктів та інші значні маніпуляції, що змінюють зміст зображення.
4.6. Фотографії не повинні містити будь-яких водяних знаків, рамок, авторських підписів чи інших ідентифікуючих елементів.
4.7. Учасник несе повну відповідальність за дотримання авторських прав на надані фотографії. Усі знімки мають бути авторськими.
4.8. Роботи, що не відповідають зазначеним у Положенні вимогам, не будуть допущені до розгляду Журі.
Терміни та порядок проведення
5.1. Прийом конкурсних робіт: учасник до 25 липня 2025 року може подати свої роботи Організаторам на адресу ufoto.office@gmail.com з поміткою “Фотоконкурс”.
5.2. Склад журі Конкурсу буде оголошено 1 серпня 2025 року.
5.3. 6. Оцінювання робіт та визначення переможців
6.1. Оцінювання конкурсних робіт здійснюється кваліфікованим журі, склад якого затверджується Організатором Конкурсу.
6.2. Кожна фотографія оцінюється за 10-бальною шкалою (від 1 до 10, де 10 — найвища оцінка) за такими критеріями:
Відповідність темі конкурсу та номінації: Наскільки повно та цікаво робота розкриває задану тематику та відповідає обраній номінації.
Оригінальність та креативність: Унікальність авторського погляду, свіжість ідеї, нестандартний підхід до розкриття теми.
Художня цінність та композиція: Естетична привабливість знімка, використання композиційних правил (або вдале їх порушення), гармонія елементів у кадрі, світло та тінь, колірна гама.
Емоційність та глибина: Здатність фотографії викликати емоції, передати атмосферу, розказати історію або донести певне повідомлення до глядача.
Технічна якість виконання: Різкість, експозиція, відсутність шуму, правильна колірна передача відповідно до заявлених технічних вимог.
6.3. Загальна оцінка для кожної фотографії розраховується як середній бал, отриманий від усіх членів журі.
6.4. Переможці та призери визначаються на основі найвищих сумарних балів у кожній номінації. Журі також може присудити Гран-прі Конкурсу.
6.5. Рішення журі є остаточним і оскарженню не підлягає. Журі має право не присуджувати призові місця, якщо представлені роботи не відповідають високому рівню.
Нагородження переможців
7.1. Переможці та призери Конкурсу будуть нагороджені дипломами та цінними призами (за наявності).
7.2. Кожен учасник Конкурсу отримає Диплом УЧАСНИКА.
7.3. Найкращі роботи будуть представлені на фотовиставці “Батьківщина у світлині” у Львівському Фотомузеї, а також можуть бути опубліковані на інформаційних ресурсах УФОТО.
8. Використання фотографій
8.1. Авторські права надісланих фотографій залишаються за їх авторами.
8.2. Надсилаючи роботи на Конкурс, учасник надає Організатору (ГО “Українське Фотографічне Товариство”) право на використання цих фотографій для популяризації Конкурсу та української культури. Це включає право на:
Публікацію робіт на офіційному сайті УФОТО, у соціальних мережах та інших інформаційних ресурсах Організатора.
Експонування робіт на фотовиставці “Батьківщина у світлині” та можливих майбутніх виставках, організованих УФОТО.
Використання робіт у друкованих та електронних матеріалах (наприклад, каталоги, календарі, презентації), пов’язаних із Конкурсом та діяльністю УФОТО.
8.3. При будь-якому використанні фотографій Організатор зобов’язується обов’язково зазначати авторство робіт.
8.4. Участь у Конкурсі означає повну згоду учасника з усіма пунктами даного Положення.
Заключні положення
9.1. Положення про Конкурс може бути змінено або доповнено Організатором. Інформація про зміни буде опублікована на офіційних ресурсах УФОТО.
9.2. Усі питання, що не врегульовані цим Положенням, вирішуються Організатором Конкурсу.
На Янівському Кладовищі Вшанували Пам’Ять Січових Стрільців Та Всіх Борців За Волю України
У неділю, 8 червня, на Янівському кладовищі у Львові відбулося вшанування пам’яті Українських січових стрільців та всіх борців за волю України. До заходу, що традиційно проводиться у день Зелених свят, долучилися представники влади, громадськості, депутати, військові та молодь.
Відновлення цієї важливої традиції започаткував видатний поет та громадський діяч Ігор Калинець. Завдяки його ініціативі до вшанування долучається дедалі більше молоді Львівщини, що свідчить про збереження національної пам’яті.
На Янівському Кладовищі Вшанували Пам’Ять Січових Стрільців Та Всіх Борців За Волю України
Учасники заходу спільною молитвою вшанували пам’ять героїв. Опісля вони вирушили до місць поховань визначних українців: поета, прозаїка та перекладача Богдана-Ігоря Антонича, активістки Української військової організації (УВО) Ольги Басараб та керівника Товариства охорони військових могил Броніслава Яніва. Також панахида відбулася біля Меморіалу жертвам політичних репресій.
“Це не просто данина пам’яті, це — наше духовне коріння. Ми не маємо права забути тих, хто поклав життя за українську незалежність. Саме на цій пам’яті зростатимуть наші діти”, — наголосив перший заступник голови Львівської ОДА Андрій Годик.
На Янівському Кладовищі Вшанували Пам’Ять Січових Стрільців Та Всіх Борців За Волю України
Наступне вшанування пам’яті відбудеться у понеділок, 9 червня, о 15:00 на Личаківському кладовищі. Біля могил Українських січових стрільців пройде панахида.
Кава – не просто популярний напій в Україні, адже, за даними Kantar Ukraine, 77% мешканців міст віком 16-55 років регулярно її споживають. Однак, мало хто знає про її справжні “секрети” та несподівані властивості.
Кава Старого Львова розкриває 10 цікавих і маловідомих фактів про каву, які вас здивують. Зокрема, ми розкажемо, чому не варто зловживати цим ароматним напоєм.
1. Кава – другий за популярністю товар у світі. Після нафти, кава посідає почесне друге місце серед найбільш продаваних товарів. Щодня у світі споживається понад 2 мільярди чашок цього напою.
Кава
2. Кавові “зерна” – це не боби. Насправді, це насіння, що міститься всередині плодів кавового дерева, які часто називають “кавовими вишнями”.
3. Найдорожча кава у світі проходить через травну систему тварин. Наприклад, знаменита Kopi Luwak з Індонезії виробляється з кавових зерен, які пройшли через травний тракт мусанга. Схожа за концепцією кава Black Ivory з Таїланду “підготовлюється” у шлунках слонів.
4. Кофеїн – природний пестицид. Ця речовина слугує природним захистом для кавових рослин від комах. У великих дозах кофеїн може бути токсичним для деяких комах і навіть дрібних тварин.
Кава в турці на пісочку
5. Смертельна доза кави – реальність. Для людини смертельною може стати доза близько 80-100 чашок кави, випитих за короткий проміжок часу. Ця цифра залежить від маси тіла та індивідуальної переносимості кофеїну.
6. Кофеїн діє не миттєво. Ефект від кофеїну починає відчуватися приблизно через 15-20 хвилин після вживання, а пік його дії припадає на 45-60 хвилин.
7. Винахід еспресо-машини – результат бюрократії. Першу еспресо-машину винайшли в Італії у XIX столітті з практичною метою: дозволити робітникам швидко отримувати свій напій і повертатися до роботи.
Кава еспресо
8. Кава може покращити фізичну витривалість. Кофеїн стимулює вироблення адреналіну, що позитивно впливає на фізичну працездатність. Саме тому спортсмени часто п’ють каву перед тренуваннями.
9. Кава знижує ризик деяких захворювань мозку. Дослідження показують зв’язок між регулярним вживанням кави та зниженням ризику розвитку хвороби Паркінсона, Альцгеймера та депресії.
Кава з корицею
10. Каву можна вважати “суперпродуктом”. Кава містить понад 1000 сполук, включаючи потужні антиоксиданти, які допомагають боротися зі старінням і запальними процесами в організмі.
Ці факти розкривають каву з нового боку, показуючи, що цей улюблений напій приховує в собі набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Харківська школа архітектури (ХША) запрошує на відкриття щорічної виставки, яка підсумовує навчальний рік та демонструє, якою може бути архітектура, чутлива до українського контексту. Відкриття відбудеться 14 червня о 18:00 у Львові, за адресою: вул. Кубійовича, 35А (простір ХША).
Цьогорічна виставка «ЛАНДШАФТ» об’єднує студентські проєкти, що реагують на гострі соціальні виклики сьогодення. Вона показує, як архітектура може працювати з такими темами, як:
Тимчасове житло для людей, які пережили втрату та переміщення.
Посттравматичний досвід та простори підтримки й реабілітації.
Екологічна криза та адаптація постіндустріальних територій.
Ізоляція та інфраструктура для літніх людей.
Трансформація міського середовища та переосмислення промислової спадщини.
На виставці будуть представлені макети, скетчі, графіка та інші роботи студентів усіх курсів, створені в межах студійної системи навчання, визнаної провідними архітектурними школами світу
Команда ХША про цьогорічну тему виставки зазначає:
«Ландшафт – це не лише форма чи топографія. Це свідок і учасник досвіду. Ми звикли сприймати ландшафт як фон, як щось, що оточує архітектуру. Але цього року ми працювали з ним як з поняттям, як з матеріальністю, як з системою взаємодій. Ми досліджували ландшафт не як декорацію, а як умову – контекст, який формує запити, обмеження й можливості. У кожному проєкті ми шукали способи працювати не лише в ландшафті, але з ним – з його шарами, функціями та станами».
Виставка покаже, як поняття ландшафту інтегрувалося в усі рівні освітнього процесу: як образ, як структура, як точка перетину просторового і особистого. Окрім студійних проєктів, виставка представить результати робіт з матеріалами, тілесним досвідом, природними елементами, сучасним мистецтвом та графічною подачею проєктів.
Для кого ця виставка?
Для студентів – це можливість побачити пройдений шлях.
Для викладачів – нагода проаналізувати підходи до навчання.
Для професійної спільноти – шанс оцінити якість архітектурної освіти.
Для ширшої публіки – можливість відчути, про що говорить архітектура в час війни та трансформації.
Ця виставка – не просто колекція готових рішень, а «карта запитань», які ми ставимо, розмірковуючи про ландшафт як складову спільного життя.
Львівський ліцей імені Героїв Крут провів урочистий випуск
Вчора, 7 червня 2025 року, Львівський ліцей імені Героїв Крут провів урочистий випуск, відправивши у доросле життя 129 юнаків. Цей день став переломним моментом для “крутян”, які тепер готові поповнити лави вищих навчальних закладів сектору оборони та безпеки України, ставши майбутніми захисниками Батьківщини.
Львівський ліцей імені Героїв Крут провів урочистий випуск
Церемонія випуску – це не просто завершення навчання, а символічний перехід в новий етап життя. Багато з цих юнаків вступили до ліцею ще у 8-му класі, одягнувши військову форму чотири роки тому. Значна ж частина випускників приєдналася до “крутян” вже під час повномасштабної війни, коли повітряні тривоги та дистанційне навчання стали повсякденною реальністю. Попри ці виклики, вони гідно пройшли шлях гарту та підготовки, що зробило їх ще більш стійкими та вмотивованими.
Львівський ліцей імені Героїв Крут провів урочистий випуск
За роки навчання ліцеїсти не лише опанували загальноосвітню програму, але й пройшли потужний фізичний розвиток та початкову військову підготовку. Вони демонстрували високі результати на всеукраїнських спортивних турнірах з волейболу, футзалу, армрестлінгу та уніфайту, а також посідали призові місця на олімпіадах з математики та історії, та здобували перемоги на літературних конкурсах. Ці досягнення свідчать про всебічний розвиток юнаків, які готові до різноманітних викликів.
Львівський ліцей імені Героїв Крут провів урочистий випуск
Найвищим показником їхньої цілеспрямованості та патріотизму є подача документів для вступу до вищих військових навчальних закладів. Серед них – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інші ключові установи, що готують майбутніх офіцерів. Цей вибір підкреслює їхню свідому готовність до служіння Україні.
Львівський ліцей імені Героїв Крут провів урочистий випуск
На урочистій церемонії випускників привітали представники місцевої влади, а також начальники вищих закладів освіти системи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України, які наголосили на важливості їхнього вибору та майбутній ролі у забезпеченні обороноздатності країни.
Роки, проведені у Ліцеї імені Героїв Крут, були періодом інтенсивного гарту, національно-патріотичного вишколу та підготовки до захисту Батьківщини. Як свідчить гасло ліцею – «Тут юність вчиться перемагати!» – ці юнаки є втіленням майбутнього України, її сили та надійна, готові нести відповідальність за свою країну.
Львівська ратуша із Високого Замку (фото Сергія Гуменного)
Після першого поділу Польщі 1772 року нова австрійська влада, яка прийшла до Львова, застала львівську Ратушу, наповнену в’язнями. Було вирішено віддати їх у губернське відання, бо «місто не має, за що їх годувати, а також їхня велика чисельність загрожує вибухом епідемії». Сама будівля старої кампіанівської Ратуші на той час перебувала у дуже плачевному стані, чим, здавалося, австрійська влада не мала наміру занадто перейматися.
Мемуарист Леон Домбровський згадував, що на той час на самій горі ратушної вежі чатувала міська сторожа і щочверть години удень і вночі на балкон виходив стражник, свистячи на пищавці, а в часі пожеж давав відповідні знаки.
Франц Краттер, автор відомих «Листів про сучасний стан Галичини», в досить непривабливих барвах змальовує тогочасну Ратушу: «Загальне враження про ринкову площу псує Ратуша – будівля мало імпозантна, за винятком високої вежі. В ратушній залі вміщено арешти, а з вікон цієї будівлі звисають лахміття й брудна білизна, що справляє враження дуже прикре, зважаючи на гарні й доглянуті будинки площі, розташовані навпроти».
Австрійська влада від самого початку свого врядування мала намір будувати у Львові нову Ратушу, але при цьому зберігаючи стару ренесансну вежу. Спочатку поступово стали розбирати середринкові кам’янички, розташовані майже впритул до будівлі Ратуші, які вже самі валилися. Потім до цоколя вежі почали прибудовувати різноманітні приміщення, згодом їх надумали розібрати, і нарешті 14 липня 1826 року Ратуша внаслідок усіх цих будівельних маніпуляцій дала тріщину. Поважна комісія у складі бургомістра та будівельних інженерів, оглянувши Ратушу, постановила, що жодної небезпеки не існує. Як свідчать документи, панове техніки всі разом і кожний окремо (до речі, серед них були два проєктанти майбутньої Ратуші Юзеф Маркль і Франц Трешер) на запитання бургомістра відповіли, що в даний момент небезпека не вимагає жодних спеціальних заходів.
І от саме у той момент, коли під протоколом огляду було поставлено підпис, до зали забіг тесля Кафка і закричав: «Мої панове! Ратуша валиться!». Поважна комісія ледве встигла вибігти на площу, вежа завалилися і поховала під собою вісьмох людей: двох жовнірів, п’ятьох робітників-будівельників і сурмача. На вцілілому протоколі – цій справжній пам’ятці бюрократизму, що зберігається в Історичному музеї, видно сліди засохлого болота. Це свідчить про те, що документ не встигли забрати з собою його автори, і протокол витягали вже з-під руїн Ратуші.
Вчинок теслі Кафки, який, завдяки своїй кмітливості й рішучості врятував достатню кількість людських життів, викликав велику повагу у серцях львів’ян, а з Відня прийшла для нього нагорода за гідний громадянський вчинок – Хрест Заслуги.
Сучасники згадували, що падіння Ратуші було справжньою трагедією для львів’ян, яка зворушила їх до самої глибини. Загинув свідок колишньої величі історії Львова, і це було знаком настання нової, цілком іншої епохи для міста. Коли за декілька хвилин після падіння розійшлася величезна й темна хмара пилу, архітектурний пейзаж Львова був уже цілковито інакшим.
Падіння Ратуші знайшло свій відбиток у багатьох тогочасних віршах, белетристиці, науці і навіть драматургії. Славетний драматург Ян Непомуцен Камінський наважився навіть поставити на цю тему… веселий водевіль «Завалення ратушної вежі, або сажотрус і мельник». Також використав у своїй творчості цей історичний епізод і Александер Фредро.
Уже наступного року львів’яни заклали фундамент нової Ратуші. 21 жовтня 1827 року посвятили наріжний камінь будови, який нині міститься під західним крилом теперішньої Ратуші. Центральною фігурою дійства став спеціально прибулий для цієї нагоди з Відня губернатор Галичини тридцятирічний князь Август фон Лобковіц. Йому випала честь покласти наріжний камінь будівлі. У заглиблення каменя князь умістив мідну капсулу з пам’ятним актом і сучасними монетами. У Львівському історичному музеї зберігається кельма, яка була використана під час церемонії закладення фундаменту. Робоча частина цього інструмента зроблена зі срібла.
Львівська Ратуша зведена в 1830—1835 роках
Урочистість закладення нової Ратуші була досить помпезною: спочатку Літургія в Катедрі, відтак при великому натовпі львів’ян, незважаючи на зливу – військовий парад міської міліції і львівського гарнізону. З гори Вроновських (на місці теперішньої Цитаделі) лунали урочисті сальви гармат.
Будівництво нової масивної і монументальної Ратуші здійснили з 1827 по 1835 рік архітектори Франц Трешер, Юзеф Маркль, Алоїзій Вондрашка під керівництвом Юрія Глоговського. Розкішне оздоблення головної зали міської Ради – мармур і позолочений тиньк – коштувало 17 тисяч злотих.
На Ратуші зразка 1835 року встановили годинник, виготовлений у Віденському політехнічному інституті. Опікою над ним займався професор Штемпфер, а професор математики Стражницький подав вичерпну інформацію про це диво механіки. Однак функціонувало воно лише 11 років – до 1848 року, коли під час революційних подій у Львові і обстрілу Ратуші, годинник разом із вежею згорів. Як описав це хроніст: «Ратуша нагадувала величезний смолоскип, баня з тріском упала додолу, а разом із нею годинник і ратушні дзвони». Також були знищені ампірні барельєфи міфологічних постатей і арабесок роботи скульптора Йоганна Шімзера, приготовані саме для встановлення на головному фасаді Ратуші.
Під час цієї пожежі загинули надзвичайно цінні історичні реліквії: старовинні міські печатки, оригінальний пергаментний привілей, наданий містові австрійським імператором Йозефом II 6 листопада 1789 року і книга з автографами почесних громадян міста, серед яких був граф-драматург Александер Фредро – він одержав цей титул 1839 року.
Внаслідок подій 1848 року місто залишилося без Ратуші, а члени магістрату тимчасово перемістилися до приміщення Англійського готелю, який стояв на місці нинішнього Музею етнографії на проспекті Свободи, також на площі Ринок для роботи райців винайняли кам’яниці аптекарів Крогульського і Зенткевича.
На реставрацію понищеної артобстрілами і пожежею Ратуші у міській касі не було ані шеляга, а мінімальна сума відбудови складала понад 100 тисяч злотих ринських. Тому розробили фінансовий план, який полягав в отриманні позики Кредитного земельного товариства під заставу власності міста а також у продажу міських земельних ділянок, зокрема на площі Каструм (район сучасного «Вернісажу»), на місці руїн редутової зали і пофранцішканського театру (вулиця Театральна №17 і № 5).
Після пожежі у 1849-1851 роках Ратушу перебудував Йоганн Зальцман. По відбудові вежі 3 травня 1851 року на ній встановили годинник фабрики Вільгельма Штілє під Віднем. З того часу, згідно з постановою міських властей, щорічно 3 травня всі охочі могли безперешкодно піднятися на самий верх вежі і оглянути панораму Львова. У Львівському обласному архіві зберігається «Книга відвідувачів вежі Ратуші», на її сторінках – відомості про осіб, котрі щороку 3 травня підіймались на вежу.
Нагляд за годинником доручили міському годинникареві Юзефу Вайсу, і старанний професіонал пів століття утримував механізм в ідеальному стані. Але однієї ночі механізм несподівано зупинився, Старий майстер, який плекав годинник, як власну дитину, так перейнявся цією подією, що зліг і невдовзі помер. Для наших сучасників здаватиметься дивною та беззастережна відданість, аж до палкого фанатизму, до своєї професії, справи, діяльності, яка була характерною рисою багатьох людей середньовіччя і нового часу.
Цей годинник безвідмовно служить львів’янам вже майже два століття, неповторне звучання його дзвонів, яке ні з чим іншим сплутати неможливо, є органічною складовою аури нашого міста.
Нова австрійська Ратуша спочатку мала купольне завершення, але була майже вщент зруйнована під час артилерійського обстрілу 1848 року. Баню зруйнованої вежі замінили на сучасне зубчасте завершення, яке нагадує архітектуру раннього середньовіччя. Причини нового архітектурного рішення були доволі прозаїчні: так легше було встановити на вежі пожежну сигналізацію. Навесні 1851 року реставрацію Ратуші завершили архітектори Вільгельм Шмідт, Вінсент Равський і Юзеф Франц. Будівництво головної міської споруди коштувало на той час астрономічну суму пів мільйона крон. У 156 кімнатах і 9 залах, окрім магістрату, розташувалися міський архів, школа, ощадна каса та інші установи.
Львів’яни одразу вороже поставилися до нової Ратуші, збудованої у модному тоді в Австрійській імперії стилі так званого казенного класицизму, адже у пам’яті громадян міста ще занадто живим був образ чудової стрункої ренесансної попередниці «огидного чотирикутника з комином», як охрестили нову Ратушу. На думку сучасників, нова головна будівля міста значно псувала ренесансно-барокове тло площі Ринок, деформувала її гармонію і співмірність, «з’їдала багато повітря і простору», громіздка споруда вчиняла просторову експансію, вдираючись в архітектурне середовище середмістя.
Було також і політичне підґрунтя неприязного ставлення до нової Ратуші, яка уособлювала ненависну австрійську владу. Польський патріот мав за обов’язок ненавидіти все, що йшло з Відня, зокрема й віденський «казармений» класицизм. Хоча німці й австрійці були зовсім іншої думки, зокрема німецький мандрівник Йоганн Коль писав: «Львівська Ратуша є настільки показною й гарною будівлею, що схожим творінням можуть похвалитися лише нечисленні німецькі магістрати». Бувалий німець у батьках Ратуші Марклеві, Трешері, Вондрашці і Глоговському побачив гідних колег великих німецьких класицистів.
Ще майже впродовж століття після зведення цієї найконтроверсійнішої споруди міста протести проти неї не вщухали, і ще до початку XX століття плекалися цілком реальні проєкти знесення або принаймні перебудови цієї пам’ятки австрійської казенної архітектури. Львів’яни виношували серйозні плани ґрунтовної реконструкції «святині міського самоврядування». Розглядався цікавий проєкт побудови Ратуші Альфреда Захаревича (1897 рік) в традиційному для того часу стилі історизму з неоготичними і необарочними рисами. Проєкт 1907 року Юзефа Пйонтковського передбачав у новій споруді трансформацію галицького ренесансу. Але всі ці ідеї втілити в життя не вдалося, натомість були зреалізовані деякі проєкти оздоблення фасаду та інтер’єру.
Вхід до львівської Ратуші, оздоблений неіснуючими тепер кам’яними левами Тадеуша Баронча і скульптурами Леонардо Марконі. 1880-і роки
11 вересня 1880 року цісар Франц Йосиф відвідав Львів. Для організації цього візиту магістрат виділив 20 тисяч золотих. На честь імператора у львівській Ратуші відбувся цісарський бал. З нагоди цієї події головний вхід оздобили двома кам’яними левами роботи Тадеуша Баронча і скульптурами алегорій Гостинності, Мужності і Патріотизму роботи Леонардо Марконі. Скульптури алегорій демонтували в часі реконструкції Ратуші у 1928-1929 роках, а леви Баронча простояли до початку Другої світової війни, коли були замінені на левів роботи українського скульптора Євгена Дзиндри, яких ми з деякими переробками бачимо сьогодні.
Головний вхід Львівської Ратуші. Львів. Автор Станіслав Тондос.
Нарікати на «поганий» стиль львівської Ратуші стало добрим тоном чи не усіх архітекторів і мистецтвознавців наступних поколінь. У XX столітті єдиний хіба Григорій Островський, мистецтвознавець, наділений даром слова та рідкісним естетичним чуттям, не кинув каменя в цю непересічну будівлю Львова: «Чіткий геометричний об’єм Ратуші сухуватий за рисунком, а ритм пілястр і вікон на фасаді дещо одноманітний. Разом із тим Ратуша органічно увійшла в архітектурний ансамбль Львова, і її вежа стала символом, емблемою міста. Силует Львова вже важко собі уявити без цієї будівлі, що активно організовує центр міста».
Пропонуємо вам унікальні знімки Львова початку ХХ століття. Їх автор – Ян Булгак, відомий фотограф і мистецький теоретик.
Ян Булгак гак був не лише фотографом,...
