додому Блог сторінка 3

Костел у Жулині: Два Століття Забутої Святині та Її Таємниці

Костел, 1991 р.
Костел, 1991 р.

На перший погляд може здатися парадоксальним, що витоки Жулинської парафії слід шукати не в самому Жулині, а в сусідніх Підгірцях поблизу Стрия. Проте саме ця локалізація підтверджується документальними джерелами, зокрема актами Львівського земського суду за 1622 рік. Вивчення процесу формування парафіяльної структури на цих теренах дає змогу простежити, як завдяки шляхетським фундаціям, рішенням церковної влади та соціальним трансформаціям формувався один із осередків католицького релігійного життя в регіоні. Особливу увагу заслуговують не лише обставини перенесення парафії, а й архітектурні, мистецькі та духовні характеристики храму в Жулині, що спорадично збереглися до сьогодні.

Костел, 1991 р.
Костел, 1991 р.

Дійсно, витоки жулинської парафії дивовижним чином пов’язані з Підгірцями біля Стрия. 1622 року в актах Львівського земського суду зафіксовано суму 6 тисяч флоринів від Анни Казановської, дружини перемишльського стольника Анджея Кречовського. Згодом до неї додано платню плебану в щоквартальному розмірі 120 флоринів з окремою доплатою ще 30 флоринів від сіл Підгірці і Татарське (нині – с. Піщани Стрийського району), що остаточно затвердив гродський суд 1637 року.

Інтер’єр костелу
Інтер’єр костелу

Нова парафія належала до жидачівського деканату, а станом на 1730 рік охоплювала такі населені пункти: Бережниця, Братківці, Дашава, Довге, Фалиш, Ярушичі, Комарів, Лотатники, Моршин, Олексичі, Підгірці, Станків, Стрілків, Татарське, Верчани.

До розбудови костелу активно долучився Юзеф Александр Яблоновський (1711-1777).

Герб Правдич родини Млоцьких на пам’ятній плиті
Герб Правдич родини Млоцьких на пам’ятній плиті

Костел у Підгірцях під титулом Внебовзяття Діви Марії описано у візитації архієпископа Вацлава Ієроніма Сєраковського. Дерев’яна сакральна споруда з двома вежами була стягнута анкерами та «кліщами», а дах протікав у двох місцях.

Через поганий стан костелу в Підгірцях, 1775 року було вирішено збудувати новий храм. Тим часом служби проводили в місцевій церкві. Однак, 1801 року парафію остаточно перенесено до Жулина, що до того належав до стрийської парафії. Жулинська парафія увійшла до складу стрийського деканату.

Інтер’єр костелу
Інтер’єр костелу

Фундатор костелу в Жулині, волинський каштелян Францішек Млоцький, призначив дотацію 1000 флоринів, доповнену наданнями на лісах і млинах. У заповіті від 3 березня 1810 року він записав забезпечену майном суму 6000 флоринів для шпиталю для убогих та вимогу будівництва в майбутньому мурованого дому.

Вид  костелу. Фото Арета Ковальська
Вид костелу. Фото Арета Ковальська

Костел збудовано впродовж 1797-1801 років. Храм освятив 10 жовтня 1802 року львівський архієпископ Каетан Ігнатій Кицький під титулом Внебовзяття діви Марії. Загалом він нагадує спрощену форму сакральної споруди пізнього бароко авторства Бернарда Меретина в Годивиці. Цікавим елементом є овальне вікно в центрі вівтарної стіни, яке тепер замуроване.

Чудотворна ікона Марії Сніжної
Чудотворна ікона Марії Сніжної

Особливу увагу привертає оздоблення храму. Збереглися настінні розписи кінця XVIII ст. із зображенням Св. Антонія з немовлям, Св. Каетана, Богородиці та неідентифікованого святого. Присутні також геометричні та рослинні орнаменти.

Додатково костел було оздоблено 1927 року за власника Володимира Баранського.

Вид  костелу. Фото Арета Ковальська
Вид костелу. Фото Арета Ковальська

Власне, з костелу в Підгірцях до Жулина перевезли ікону «Salus Populi Romani» («Спасіння римського народу»), яка нині знаходиться в жулинській церкві. У ході реставраційних робіт знято п’ять шарів фарби. Відомі аналоги цієї ікони: Львівська ікона Божої Матері Розради, Кохавинська ікона Божої Матері, а також образ у церкві Святого Юрія в Дрогобичі. Оригінал образу «Спасіння римського народу» знаходиться в італійському соборі Санта-Марія-Маджоре. Це головний Богородичний образ Рима. Ікона відноситься до іконографічного типу Одигітрія. Традиційно цей образ пов’язують з чудом снігу і часто називають Марія Сніжна.

Вид  костелу. Фото Арета Ковальська
Вид костелу. Фото Арета Ковальська

Згідно з легендою, автором ікони був апостол Лука. Натомість мистецтвознавці датують образ VI століттям. Богородиця зображена у яскраво-червоному мафорії та з червоним німбом. На її правій руці – консульське кільце, що символізує її заручини з римським народом. У лівій руці розміщено літургійний плат. Руки Діви Марії перехрещені в кільце — вона тримає в них немовля Ісуса, який сидить на колінах. Образ Богонемовляти повернутий до Богородиці, права рука складена в жесті благословення.

Автор образу Жулинської чудотворної ікони невідомий.

План костелу
План костелу

У храмі є крипта з похованнями Францішека Млоцького (помер 26 вересня 1812 року) та його дружини Агнєшки. Епітафія про смерть останньої на стінах костелу свідчить: «Дім вічності Агнєшки з Млоцьких волинської каштелянової, яка власною цнотою і побожністю у віці 70 років перенеслася до Вічності дня 16 лютого 1817 року».

В радянський час у храмі облаштували склад. Нині святиня зачинена.

Вид  костелу. Фото Арета Ковальська
Вид костелу. Фото Арета Ковальська

Жулинська парафія, започаткована завдяки шляхетським фундаціям у Підгірцях, упродовж XVII–XIX століть поступово сформувалась як вагомий релігійний та культурний осередок регіону. Зведений у стилі пізнього бароко костел із настінними розписами та родинною криптою засвідчує високий рівень сакрального мистецтва та релігійної культури доби. Попри функціональну деградацію храму в радянський період, нині він постає як цінна пам’ятка духовної та мистецької спадщини, яка потребує збереження, дослідження та інтеграції в сучасний історико-культурний дискурс Галичини.

Микола ЗАКУСОВ

У Львові презентують невідому світлину Катерини Грушевської

Львівський музей Михайла Грушевського

21 червня 2025 року о 15 год. у Львівському музеї Михайла Грушевського (вул. Івана Франка, 154) відбудеться публічна презентація раніше невідомої фотографії Катерини Грушевської — доньки видатного історика, державного діяча та голови Центральної Ради Михайла Грушевського.

Ця унікальна світлина була нещодавно віднайдена та передана до фондів музею. Знімок проливає нове світло на особистість Катерини — науковиці, етнологині, громадської діячки, чий внесок у розвиток української гуманітаристики довгий час залишався в тіні її великого батька.

У Львові презентують невідома світлину Катерини Грушевської

Про обставини знахідки, її історичне та культурне значення, а також деталі життя Катерини Грушевської розповість головна зберігачка фондів музею Олеся Ванчура.

Подія присвячена 125-річчю від дня народження Катерини Грушевської.

Софія ЛЕГІН

Оголошено трьох номінантів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка 2025 року

Оголошено трьох номінантів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка 2025 року

У червні 2025 року Міжнародна експертна рада визначила імена науковців, праці яких рекомендовано до розгляду у заключному етапі конкурсу на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка.

У роботі Ради взяли участь 29 фахівців із Австрії, Польщі, Словаччини та України. Експерти оцінювали наукові дослідження за такими критеріями:

  • наявність інноваційних та оригінальних підходів у дослідженні,
  • концептуальність, системність та критичність дослідження, міжнародний рівень наукового дослідження.

Номінантами стали науковці, дослідження яких було оцінено найвищими балами:

• Андрій Даниленко, професор Університету «Пейс» (Нью-Йорк) — автор монографії «Від Біблії до Шекспіра. Пантелеймон Куліш і формування української літературної мови» (Київ: Критика, 2023).

Подання: Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

• Колективна монографія «Країна солі і нафти»: описи подорожей Дрогобиччиною у 1768–1914 роках. Студії. Документи. Матеріали, 2024 — автори: Богдан Лазорак, Беата Скварек і Тетяна Лазорак.

Подання: Колегіум Вітелона, Державний заклад вищої освіти, Лєгниця (Польща).

• Ігор Набитович, професор Університету імені Марії Кюрі-Склодовської (Люблін) та Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка — автормонографії «Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації» (Люблін: UMCS, 2022).

Подання: ДДПУ ім. Івана Франка, факультет української та іноземної філології.

Ім’я лауреата 2025 року буде оголошено 27 серпня, у день народження Івана Франка, під час урочистої церемонії нагородження у м. Дрогобич, Львівської області.

Метою Міжнародної премії імені Івана Франка є сприяння всеохоплюючому вивченню творчої, наукової, громадської діяльності Івана Франка і заохочення вчених з різних країн світу до проведення актуальних досліджень у галузі соціально-гуманітарних наук, що увиразнюють гуманістичний, національний, духовний, державотворчий сенс для пізнання та утвердження наукової і культурної спадщини України у світовому контексті.

Премію з 2016 року вручає неурядова організація – Міжнародний фонд Івана Франка. Серед лауреатів попередніх років — кардинал Любомир Гузар, професор Міхаель Мозер (Відень), академік Олег Шаблій (Львів), професорка Ярослава Мельник (Львів), доцент Йоганнес Ремі (Гельсінкі), професорка Марія Грація Бартоліні (Мілан), професор Ігор Сердюк (Полтава), професор Леонід Тимошенко (Дрогобич), франкознавець Микола Легкий (Львів) та історик Олексій Сокирко (Київ).

Наталка СТУДНЯ

З минулого Знесіння. Частина третя

Панорама Львова із зображенням будівлі Загального шпиталю (колишнього колегіуму піярів). Рисунок початку ХІХ ст.
Панорама Львова. Рисунок початку ХІХ ст.

Продовжуємо знайомити читачів Фотографій старого Львова з циклом публікацій про історію Знесіння.

Цикл статей “З минулого Знесіння”, авторства український історика, професора Українського вільного університету, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка Миколи Андрусяка було надруковано у часописі Діло в 1932 році. Друга частина побачила світ на сторінках газети 12 червня 1932 р. (№ 128). Почитати першу частину можна тут, другу – тут

Львів, Старе Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша
Львів, Старе Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша

З минулого Знесіння.

Господарські відносини в XV—XVIII ст.

Перед війною було на Знесінні трьох загородників; після війни не було жадного.

Щодо панщини, то робили її селяни з дворища три дні в тижні, у часі жнив крім дня. Відробляючи в тих днях панщину косили сіножати та сторожили в день і в ночі.

Самі знесінчани не виставляли вибранця, тільки прикладалися грошевою складкою (20 зол. і 20 ґр.) на вибранця до Гряди.

У селі була коршма, що опустіла ще перед війною. Одначе люстраційна комісія, покликуючися на люстрацію з 1628 р., визначила, що з неї повинно бути 12 зол. приходу, бо «пиво з села може шинкуватися, як і досі шинкувалося».

Суму приходу з села означено на 19 зол. і 24 ґр.

Зазначено тут також межі села. Знесіння – як подає люстрація – межує «з Ляшками з одної, з Кривчичами з другої, з Личаковом третьої, з Краківським передмістям, ґрунтами законниць від Всіх Святих з четвертої сторони».

Львів, Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша
Львів, Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша

На знесінському фільварку була пекарня з сіньми та коморою й конюшня.

Врожай на фільварковому лані представлявся ось так: з висіяних 12 львівських півмірок (1 льв. півмірка = 66,5 фунта) жита зібрано 30 кіп; коли відрахувати плід на засів та харч (10 півмірок) лишалося 23 льв. півм., з 6 льв. півм ячменю зібрано 16 кіп. коли рахувати на засів і харч (4) лишалося решта 14 льв. півм., з 12 півм. вівса зібрано 30 кіп, на харч ішло 10 півм., лишалося 23. З 4 півмірок гречки зібрано 12 кіп, з чого на харч ішло 4 півмірок, а 4 лишалося. З півмірки гороху зібрано 8 кіп, На харч призначувано 4 лишалося 5.

За львівську півмірку жита платили по золотому – разом 23 зол., ячменю 20 ґр. – разом 9 зол. 10 ґр., вівса 15 ґр. – разом 11 зол. 15 ґр, гречки 2 ґр. – разом 2 зол. 20 ґр., гороху по золотому – разом 5 золотих. Приходу з фільварку було разом 51 зол. та 15 ґр.

Власного сіна на фільварку не мали; треба було купувати. Не сіяно також проса, тому, що не родилося.

Всіх приходів зі Знесіння і фільварку було разом 71 зол. і 9 ґр.

Коли переводили люстрацію, жалілися піддані на львівських міщан, що мають свої поля й сіножати серед їхніх, а не хочуть прикладатися до жадних публичних і жовнірських податків.

Львів, Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша
Львів, Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша

Маємо ще одну люстрацію Знесіння з 1765 р. Посесоркою села була тоді Ева з Куницьких Потоцька (від 1764 р.). Всіх підданих селян було 60, з яких двох призначено до двірських послуг та двох до аренди. Всі інші (56) були зобовязані до таких повинностей: ті, що сиділи на двох четвертинах лану, були зобовязані до дводенної роботи в тижні весь рік і мусіли давати 2 курки та 10 ґр. комірного, з одної четвертини до одноденної роботи в тижні та давати 1 курку й 6 ґр. комірного. Загородники не робили панщини, тільки давали пів курки й півтретя ґроша комірного й робили на панському лані тільки в часі жнив (обжинки), відбували шарварки до направи доріг та по черзі нічну й денну сторожу.

Взагалі знесінчани відробляли на рік 1716 днів панщини, зі запрягом, що оцінено на 686 зол. і 12 ґр. (1 день по 12 ґр.) та 1065 днів ручної роботи, оціненої па 213 зол. (1 день по б ґр). комірне від мельника й за панщину побирав двір 232 зол. і 12 ґр., вартість побраних зі села 55 ½ курей по 10 ґр. була разом 18 зол. і 15 ґр., вкінці за аренду бровара одержував 600 зол. Усі доходи зі Знесіння рівні були 1750 зол. і 12 ґр. З того відпадало 80 зол. на підстаросту, а з останніх 1670 зол. 12 ґр. з четвертини (1252 зол. 24 ґр.) належало до посесорки, а одну (417 зол. 18 ґр.) як податок до державн. скарбу «кварту» у своїм часі плачено у львів. коморі (митовім уряді).

Ткачів на Знесінні тоді не було, ані пасік.

Парохом був о. Теодор Прокопович за презентою з 21 лютого 1758 р.; знесінська церква була без ерекції (фондації).

Львів, Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша
Львів, Знесіння, травень 1960 року. Світлина Юліана Дороша

Багато ґрунтів на Знесінні належало тоді до громадян Львова. До пароха церкви св. Теодора у Львові належала ще від 1559 р. сіножать на Знесінні під Високим Замком. Львівська вірменська катедра була власником сіножаті, дарованої у 1616 р. львівськими вірменами Миколою й Григором Іваськовичами. Сіножать «протаща» переходила з рук до рук інших львівський міщан; у 1628-1698 рр. була власністю Рачковольських, у 1698-1750 рр. – спершу Степана Суманчевського, відтак Казимира Снігурського, вкінці від 1750 р. –  Севастіяна й Маріянни Фешингерів. Також багато інших міщан і передміщан, як також світських духовних і манастирів мало свої посілости, між іншими львівські домінікани, кармелити, св. Мартина й провізори шпиталю св. Духа.

Микола АНДРУСЯК

Далі буде…

«Дударик» виступить у Ватикані: українська хорова капела долучиться до святкування Ювілею УГКЦ

«Дударик» виступить у Ватикані: українська хорова капела долучиться до святкування Ювілею УГКЦ

Львівська національна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» разом із хором хлопчиків отримала почесне запрошення взяти участь у святкуванні Ювілейного року Української Греко-Католицької Церкви. Гастролі триватимуть з 24 червня по 5 липня 2025 року у Ватикані та Римі, за ініціативи Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії.

Кульмінацією візиту стане 28 червня — саме цього дня «Дударик» співслужитиме в Архиєрейській Божественній Літургії у базиліці Святого Петра у Ватикані. Богослужіння очолить Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Хор репрезентуватиме українську хорову спадщину перед паломниками з усього світу.

У той самий день у римському храмі святого Варнави капела дасть перший сольний концерт у межах міжнародного музичного проєкту «Stand with Ukraine». У рамках проєкту заплановано ще два благодійні виступи — 29 червня у храмі Святої Софії в Римі, а 1 липня — у місті Брешія.

Мета проєкту — зібрати кошти на підтримку українських захисників та посилити голос України у світі через музику.

Виступи «Дударика» в Італії стануть не лише актом культурної дипломатії, а й духовною підтримкою для української громади. У гастрольному маршруті також передбачені зустрічі з українськими громадами та екскурсії у Маріборі, Брешії, Римі та Ватикані.

Нині ж «Дударик» наполегливо готуються до відповідального закордонного виступу — репетиції тривають щодня, аби гідно представити українське хорове мистецтво на престижних майданчиках Європи.

Перед поїздкою «Дударик» запрошує львів’ян на два концерти:

🔸 19 червня, 19:00 — Львівська філармонія
«Дударик. Найкраще». Закриття 54-го концертного сезону капели
34-й концертний сезон видався врожайним на нові програми. Судіть самі: цикл концертів «Пісні п’яти століть», серед яких — Початок, Стрільці, Коляда, Шевченко, Поети, Любовні й жартівливі, Дударик-мамі, Духовна музика. А ще — Карміна Бурана, Меса до мінор Вольфганга Амадея Моцарта, програма «Пісні Перемоги», а на десерт — сім розмаїтих літургій.

І лише найкращі зразки з усього цього багатства «Дударик» покаже у цьому концерті. Участь візьмуть усі покоління капели: від найменших співаків хорової школи до наших ветеранів — учасників проєкту «Дударик назавжди».
🎟 Квитки: soldout.ua та у касі філармонії.

🔸 21 червня, 16:30 — Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла
Благодійний концерт «5 століть духовної музики України».
Ця програма вже викликала жвавий інтерес у слухачів Європи — і вже цього червня вона звучатиме в Італії. Але передусім «Дударик» подарує її найріднішій публіці — львів’янам. Це розкішна підбірка творів, що охоплюють п’ять століть шедеврів української духовної музики.

Вхід вільний. Під час події відбудеться збір коштів на потреби 219 окремого батальйону 125 львівської бригади ЗСУ.

Ольга МАКСИМ’ЯК

Ветеранський проєкт RecruiterUA за 10 місяців дав війську понад 500 нових воїнів

Ветеранський проєкт RecruiterUA за 10 місяців дав війську понад 500 нових воїнів

Ветеранський соціальний проєкт RecruiterUA працює у Львові із серпня 2024-го. Ініціатива, яка від самого початку задумувалася як альтернатива роботі ТЦК та СП по роботі з добровольцями, належить ветеранові ООС та повномасштабної російсько-української війни, інструктору відділення рекрутингу, старшому сержанту Георгію Гекману. Гасло проєкту – “Прозорий рекрутинг до ЗСУ!”.

За перші пів року діяльності проєкт RecruiterUA показав відмінні результати – вийшов на друге місце в західному регіоні з виконання планів з підписання контрактів у 2024 році.

Ветеранський проєкт RecruiterUA за 10 місяців дав війську понад 500 нових воїнів

“Ми творимо нову культуру рекрутингу до ЗСУ. Сучасний виклик — сучасна відповідь, – розповідає засновник Ветеранського соціального проєкту RecruiterUA Георгій Гекман. – На передній лінії фронту стоїть не лише зброя, а й людський фактор — вмотивовані, свідомі люди. Саме таких кандидатів допомагає знаходити та підтримувати наш проєкт, який вправно використовує принципи прозорості, ефективності та сервісу в сучасному військовому рекрутингу”.

В RecruiterUA переконані, що нове покоління потенційних військовослужбовців шукає довіру, чесність і сервіс, а також потребує зрозумілих процесів та сучасної комунікації — зокрема, в соцмережах. Відтак сьогодні команда RecruiterUA складається з п’яти спеціалістів, серед яких є люди з досвідом в ІТ, комунікаціях та військовій службі, кожен виконує свою критично важливу функцію.

Ветеранський проєкт RecruiterUA за 10 місяців дав війську понад 500 нових воїнів

А ще, це один із небагатьох проєктів у сфері рекрутингу серед РТЦК та СП, який інтегрував сучасні IT-рішення в операційні процеси, працює за принципами Scrum і Agile, має власну CRM-систему, автоматизовані робочі процеси та вільно спілкується англійською, італійською та іспанською, що дозволяє працювати максимально ефективно і злагоджено, як з українськими рекрутами, так і іноземними добровольцями.

На сьогодні, за десять місяців діяльності, RecruiterUA допомогли понад 500 людям потрапити до бажаних підрозділів та отримати посади, які вони обрали самостійно. Команда допомагає знайти своє місце у війську відповідно до навичок, фізичного стану, досвіду та мотивації кандидата. Проєкт сприяє потраплянню в будь-який підрозділ у складі ЗСУ, який кандидат обирає сам.

Ветеранський проєкт RecruiterUA за 10 місяців дав війську понад 500 нових воїнів

Мета RecruiterUA — не просто набрати людей, а створити якісну систему рекрутингу, яка працює і на користь армії, і в інтересах людини. “Це шлях до підвищення обороноздатності країни”, – кажуть у проєкті. Рекрутери супроводжують кандидата на кожному кроці: від першої консультації, прибуття до навчального центру на комфортному транспорті – і навіть після початку введення служби.

Команда RecruiterUA підтримує активну взаємодію з відомими бойовими частинами, такими як: Сили Безпілотних Систем,  Nemesis, 14 Полк, «Сварог», 9 Окрема Бригада Безпілотних Систем, ГУР, 3 ОШБр, Вовки Да Вінчі, 24 ОМБр, 427 Окремий Полк Безпілотних Систем “RAROG”, 80 ОДШБр, 25 ОПДБр та багатьма іншими. А на етапі підготовки проєкт співпрацює із львівською Школою підготовки “Крук” – ще одним знаним ветеранським проєктом.

Допоміг RecruiterUA знайти себе у війську й близько 30 жінкам, що становить 5,5 відсотків від залучених проєктом нових кадрів до ЗСУ.

Ветеранський проєкт RecruiterUA за 10 місяців дав війську понад 500 нових воїнів

Серед тих, хто підписав контракт, — не лише українці, а й понад 200 іноземців – із Великої Британії, США, країн Балтії, Південної Америки, Австралії та навіть країн Азії. Майже кожен другий контрактник від RecruiterUA – іноземець. Команда проєкту забезпечує умови проживання, харчування та юридичну допомогу для іноземних кандидатів під час оформлення документів та проходження перевірок, зокрема ВЛК. За потреби – кандидатів навіть зустрічають на кордоні.

“Ми отримуємо десятки звернень щотижня, – зауважує Георгій Гекман. – Люди з усього світу готові служити пліч-о-пліч з українцями — і ми допомагаємо їм пройти цей шлях правильно, легально й безпечно. Наша команда прагне зменшити страхи, зруйнувати міфи й показати, що контрактна служба — це реальний вибір для тих, хто хоче бути корисним, але потребує підтримки та чесної, прозорої інформації”.

Більше про Ветеранський соціальний проєкт RecruiterUA та його діяльність:
https://recruiter-ua.army/
https://www.instagram.com/recruiter__ua/profilecard/?igsh=aW83MDFrdGQ0MTM5
https://linktr.ee/recruiter_ua

Галина ГУЗЬО

Нічне нетримання у дітей: чому УЗД — перше, що має призначити лікар

Нічне нетримання у дітей: чому УЗД — перше, що має призначити лікар

Нічне нетримання сечі (енурез) — одна з найпоширеніших проблем дитячого віку. За даними клінічних досліджень, у віці 5 років воно спостерігається у 15–20% дітей, а у 10 років — у 5%. Часто батьки схильні вважати цей стан виключно психологічною проблемою або віковою особливістю, яка минає самостійно. Проте в частині випадків за нічним нетриманням стоїть анатомічна або функціональна патологія сечовидільної системи, яку без інструментальної діагностики виявити неможливо.

Саме тому перше, що має зробити лікар при зверненні з нічним енурезом, — призначити ультразвукове дослідження сечового міхура та нирок. Записатися на діагностику до досвідченого фахівця можна за посиланням.

Енурез — симптом, а не самостійний діагноз

Нічне нетримання може мати різне походження. Лікарі зазвичай орієнтуються на таку класифікацію:

  • первинне (дитина ніколи не контролювала сечовипускання вночі);
  • вторинне (з’явилося після періоду сухих ночей);
  • ізольоване (без денних симптомів);
  • комбіноване (поєднується з частим сечовипусканням, болем, ургентністю вдень).

У будь-якому випадку — це не хвороба, а клінічний прояв, який вимагає з’ясування причин. УЗД — перший крок у діагностичному алгоритмі.

Що показує обстеження за допомогою ультразвуку?

  1. Анатомічні аномалії

У дітей можуть спостерігатися вроджені зміни будови:

  • звуження сечоводу;
  • подвоєння чашково-мискової системи;
  • нейрогенний міхур;
  • мегау́ретер (розширений сечовід);
  • залишкова сеча (ознака дисфункції).

Усі ці стани можуть викликати порушення спорожнення, накопичення сечі вночі або зниження чутливості рецепторів стінки міхура.

  1. Порушення об’єму та функції сечового міхура

УЗД дозволяє:

  • оцінити об’єм у спокої та після сечовипускання;
  • виміряти залишкову сечу;
  • виявити гіпотонію чи гіпертонус;
  • побачити потовщення стінки — непряму ознаку хронічного подразнення.
  1. Патології нирок

Пієлонефрит, гідронефроз, рубці паренхіми — ці стани можуть перебігати безсимптомно, але супроводжуватися функціональними розладами сечовипускання. УЗД дозволяє оцінити:

  • розміри й контури нирок;
  • структуру чашечно-мискової системи;
  • наявність розширення сечоводів або змін тканини.

Чому важливо зробити УЗД на початку обстеження?

  1. Неінвазивно та безпечно. Ультразвук — абсолютно безболісний метод, який дозволяє оцінити органи в режимі реального часу.
  2. Дає змогу уникнути зайвих призначень. Якщо є анатомічна причина — психотерапія чи медикаментозне лікування не принесуть результату.
  3. Ключ до раннього виявлення серйозних проблем. Часто енурез — перший прояв системного або органного ураження.

Нічне нетримання у дитини — не лише питання гігієни чи комфорту, а важливий сигнал, який потребує уваги. Спочатку лікар має виключити анатомічні або функціональні порушення сечовидільної системи, і ультразвукова діагностика — це найшвидший і найточніший спосіб розпочати обстеження без болю, стресу й зайвого очікування.

Юлія СПЕНСЕР

Музей Загиблих Літаків: Свідки Історії та Допомога ЗСУ (відео)

Музей Загиблих Літаків: Свідки Історії та Допомога ЗСУ

Завжди раді зустріти групи відвідувачів у Музеї Загиблих Літаків, що у листопаді 2024 року відзначив своє чотириріччя. За цей час музей відвідала величезна кількість людей, багато з яких повертаються знову і знову.

Під час повномасштабної війни, всі комерційні програми музею повністю працюють на потреби Збройних Сил України. Кожен благодійний внесок, кошти, виручені від екскурсій, продажу сувенірів та книг, направляються в конкретні підрозділи для придбання необхідного обладнання та закриття нагальних потреб. Підтримка відвідувачі дозволяє музею не лише зберігати історію, а й активно допомагати нашим захисникам.

Макети авіабомб та кулемет з літака Фоке Вульф, знайдений біля Львова
Макети авіабомб та кулемет з літака Фоке Вульф, знайдений біля Львова

За чотири роки існування колекція музею значно поповнилася. Тепер тут представлені не лише унікальні зразки техніки часів Другої світової війни, але й трофеї сучасної російської армії.

Одним з найцікавіших експонатів є залишки ударного дрона дальньої дії “Шахед”, збитого українськими бійцями. Він дає відвідувачам можливість на власні очі побачити ворожу зброю, яка щодня тероризує мирне населення України.

Панель приладів та частина капота літака Месершміт 110 - BF110
Панель приладів та частина капота літака Месершміт 110 – BF110

Серед нових надходжень також є:

  • Уламки різноманітних ракет та їх компоненти, що атакували Львів та область. Всі сучасні експонати попередньо знешкоджені саперами і не несуть жодної загрози.
  • Радянський шолом для висотних польотів пілотів.
  • Сувеніри від збитих дронів “Ланцет” та “Зала”, які щодня збивають наші військові.
  • Двигун від “Шахеда” та FPV-дрони.

Значна частина експонатів часів Другої світової війни передана музею паном Миколою Жолтовським, колишнім керівником пошукового товариства “ГАЇТЕТ”. Це товариство з 80-х років займалося пошуком літаків, і свого часу мало власний музей, закритий на початку 90-х. Частина колекції з цього музею була передана до Луганського музею, а решта довгий час зберігалася в підвалі. Пан Микола передав усі цінні експонати, що залишилися, до нашого музею та до Державного музею авіації ім. Антонова в Києві.

Нові надходження експонатів сучасної війни
Нові надходження експонатів сучасної війни

Серед цих унікальних надходжень:

  • Кілька макетів авіабомб часів Другої світової війни, кожен з яких має власну історію.
  • Кулемет MG131 з німецького літака Фоке-Вульф 190, що впав неподалік с. Ямпіль на Львівщині. З цього літака також дісталися циліндри та деталі двигуна BMW801. Пошук цього літака розпочався ще у 1988 році, і цьогоріч ми знову віднайшли це місце для подальших досліджень.
  • Панель приладів німецького літака Мессершміт 110 (BF110) та одна з частин його капота – деталі, на які давно чекали.
Ввивчення нових експонатів і селфі з літачком
Ввивчення нових експонатів і селфі з літачком

Музей приваблює різноманітну аудиторію. Останнім часом спостерігається збільшення кількості організованих груп, зокрема:

  • Курсанти військових вишів.
  • Шкільні групи – дітям особливо подобається наш музей.
  • Діючі пілоти та експерти-криміналісти, які високо цінують нашу роботу з пошуку та ідентифікації.
  • Військовослужбовці країн НАТО та численні закордонні гості.
Двигун від Шахеда та ФПВ дрон
Двигун від Шахеда та ФПВ дрон

Завдяки власнику та засновнику музею, Андрію Риштуну, експозиції постійно розширюються та поповнюються новими цікавими знахідками.

 Музей й надалі будемо наповнюватися новими та цікавими знахідками з теренів України.

Одна з подяк нашому об'єднанню від бійців
Одна з подяк нашому об’єднанню від бійців

Контакти та Інформація для Відвідувачів

  • Музей працює цілий рік з 10:00 до 17:00 за попереднім записом. Вхід безкоштовний.
  • Телефон для запису: 067-1-09-1939
  • Адреса: Карпатська, 12, Хоросно, Львівська область, 81164 https://maps.app.goo.gl/GtgRazMe4PrjkJ2z7

Андрій КІРЯНОВ та Андрій РИШТУН

Ірма Вітовська у виставі «Київська перепічка»: чорна комедія на даху під зорями у Львові

Ірма Вітовська у виставі «Київська перепічка»: чорна комедія на даху під зорями у Львові

23 червня у Львові просто неба, на даху !FESTrepublic, відбудеться унікальна театральна подія — чорна комедія «Київська перепічка» у головній ролі з Ірмою Вітовською. Початок події о 20:00, кажуть організатори.

Це не звичайна вистава, а мультимедійний проєкт на межі свідомості, створений за спогадами й фантазіями самої акторки. Драматургиня — Наталка Ворожбит, художник – Віталій Кравець, а в одній із ролей – загадковий Олексій Гнатковський. Але кого саме він грає – глядачі дізнаються лише під час показу.

Ірма Вітовська грає саму себе – відверто, сміливо, з гумором і самоіронією. Це історія, яка смішить, викликає сором, здивування і… надзвичайну впізнаваність. Бо йдеться про те, чого ми всі насправді хочемо — просто до нестями.

«Це вистава, яка не соромиться бути живою — трохи беззахисною, трохи хуліганською, і водночас дуже точною. Цей проєкт говоритиме про сучасність прямо і без фільтрів — і “Київська перепічка” саме така. Не пропустіть виставу, яка ламає шаблони — і театральні, і життєві», — запрошують організатори.

23 червня, 20:00
!FESTrepublic (на даху, просто неба)

Квитки на подію можна придбати тут:
https://concert.ua/uk/booking/kiyivska-perepichka-lviv/ 

Ольга МАКСИМ’ЯК

Легенди на колесах: Львівський трикутник знову ожив ретро-пробігом!

Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс
Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс

Львів знову занурився в атмосферу минулого століття! 15 червня 2025 року місто наповнилося гуркотом моторів та блиском хрому, адже відбувся сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Подія, організована ГО «Ретровики Львова», як завжди, була красивою, гучною та атмосферною.

Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс
Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс

Все розпочалося з виставки-презентації ретротехніки у львівському музеї техніки «Ретро гараж», що розташований у старому «австрійському» трамвайному депо (вул. Вітовського, 57а). Після цього учасники вирушили на легендарну трасу «Львівського трикутника» — місце, де у 1930-х роках проходили справжні перегони.

Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс
Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс

На відвідувачів чекала справжня подорож у часі: ретро-техніка, музика минулого століття, стильні образи, живі легенди, захопливі історії та щирі емоції. Окрім видовищної частини, захід мав і важливу благодійну місію. «Ретровики Львова» передали маскувальні сітки військовим з Правого Сектора та збирали кошти на лікування трирічного львів’янина Марка Гладиша. Марко має діагноз м’язова дистрофія Дюшена, і його єдиний шанс на порятунок — одноразова ін’єкція препарату Elevidys вартістю 2,9 мільйона доларів. Кожен внесок наближає родину до цієї мети!

Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс
Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс

Після динамічних перегонів, ретро-колона вирушила на стилізований вечірній ретро-пікнік серед квітучої лаванди. Долучитися до унікальної події запрошували всіх охочих, хто мав ретро-автомобіль або мотоцикл, відповідний одяг та бажання стати частиною незабутнього дійства.

Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс
Сьомий ретро авто-мото пробіг «Львівським трикутником». Світлив Євген Кравс

Локація «Лавандові пагорби» у селі Віняви (близько 25 кілометрів від Львова Стрийською трасою) — це найвище лавандове поле Львівщини, що розташоване на висоті 320 метрів над рівнем моря. Початок цвітіння лаванди створив чудову нагоду для чарівних фото та відео, а також дозволив випробувати ретро-техніку минулого століття на крутих схилах.

Євген КРАВС

Львівщина спрямувала 35 мільйонів гривень на підтримку військових: допомога для «стратегічного резерву» ЗСУ

Львівщина спрямувала 35 мільйонів гривень на підтримку військових: допомога для «стратегічного резерву» ЗСУ

Львівська область виділила 35 мільйонів гривень з обласного бюджету для придбання техніки, що посилить українських захисників на південному та східному напрямках. Про це повідомив Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький на своїй офіційній сторінці у Facebook.

Ця ініціатива є частиною загальнодержавної програми зі створення «стратегічного резерву» для оперативного підсилення бойових бригад Оперативно-стратегічних угруповань військ «Хортиця» та «Таврія». За словами Максима Козицького, формування такого резерву відбувається вперше в Україні з ініціативи Президента України Володимира Зеленського.

Загалом, завдяки спільним зусиллям 14 областей України, вже вдалося акумулювати понад 350 мільйонів гривень.
Загалом, завдяки спільним зусиллям 14 областей України, вже вдалося акумулювати понад 350 мільйонів гривень.

Виділені кошти будуть спрямовані на закупівлю критично важливої для боєздатності техніки, зокрема, дронів, засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) та зв’язку. Львівщина стала однією з перших областей, яка долучилася до цієї важливої ініціативи.

Загалом, завдяки спільним зусиллям 14 областей України, вже вдалося акумулювати понад 350 мільйонів гривень. Ці кошти дозволили закупити:

  • понад 3200 дронів;
  • понад 420 зарядних станцій;
  • понад 180 систем радіоелектронної боротьби.

Максим Козицький підкреслив, що ця допомога є прямою підтримкою для тих, хто перебуває на передовій, прикладом єдності українців та відповідальністю області. «Ми все подолаємо. Разом», – наголосив очільник Львівщини.

Створення такого стратегічного резерву є важливим кроком у забезпеченні Збройних Сил України необхідним обладнанням, що дозволяє оперативно реагувати на потреби фронту та посилювати обороноздатність країни. Фінансування таких ініціатив за рахунок коштів тилових регіонів демонструє консолідацію суспільства та місцевої влади навколо питання підтримки армії.

Наталка РАДИКОВА

Як зварити каву по-турецьки і не зіпсувати її користь

Як зварити каву по-турецьки і не зіпсувати її користь

Легендарна кава по-турецьки, її користь та особливості приготування

Цей напій має глибоку історію, унікальну текстуру та специфічний ритуал приготування. Його не сплутати з жодним іншим – ні за смаком, ні за ароматом. Турецька кава не просто бадьорить, а створює настрій. У цій статті розберемо, як правильно її зварити, які властивості має класичний напій і що важливо враховувати, щоб кожна чашка була справжнім досвідом – навіть удома.

Турецький метод — у чому особливість

Цей спосіб приготування має давню історію та особливу філософію. Тут не йдеться про фільтрацію чи тиск, як в еспресо, — навпаки, усе побудовано на повному контакті води з кавою під час повільного нагрівання. Завдяки цьому напій набуває глибини, густоти й виразного аромату.

Кава по турецьки вариться в джезві з дрібно змеленими зернами, без проціджування. Ключовий момент — піна, яка формується перед закипанням. Її не можна втратити, адже саме вона утримує ароматичні сполуки та створює “тіло” напою. Це не просто кава — це ритуал уважності й терпіння.

Як зварити правильно

Щоб отримати класичну турецьку каву, не достатньо просто засипати зерно і довести до кипіння. Усе залежить від температури, співвідношення, часу контакту і послідовності кроків. Основні етапи приготування в джезві:

  1. Налити холодну воду — приблизно 60–70 мл на порцію.
  2. Насип дрібно змелену каву — приблизно чайну ложку або трохи більше на кожну порцію.
  3. За бажанням — додати цукор чи спеції (корицю, кардамон).
  4. Поставити на мінімальний вогонь і не заважати.
  5. Як тільки піна почне підніматись — зняти з вогню.
  6. Після зняття з вогню варто дати каві трохи часу, щоб настоялась — лише тоді переливати в чашку.

Цей метод не терпить поспіху. Якщо перегріти — кава втратить піну і отримає гіркоту. Якщо заважати — смак стане мутним. Правильна турецька кава готується мовчки і з концентрацією.

Користь для організму

У класичному варіанті кава по-турецьки містить високу концентрацію біологічно активних сполук: кофеїн, поліфеноли, ефірні олії. Завдяки тому, що напій не проходить через фільтр, він зберігає максимум корисних речовин. Регулярне, але помірне вживання сприяє:

  • Покращенню концентрації і настрою.
  • Захисту судин і мозку (антиоксидантний ефект).
  • Покращенню чутливості до інсуліну.
  • Протизапальній дії.

Але є і зворотна сторона: густа кава може подразнювати слизову, якщо пити її натщесерце. Також вона підходить не всім через підвищену кількість кавової гуми, яка впливає на рівень холестерину.

Варіанти подачі

Турецьку каву можна готувати з додатковими інгредієнтами — і це не менш автентична традиція. Нижче — практична таблиця з прикладами.

Якщо шукаєш класичну насиченість — варто почати з простої кави без домішок. Якщо хочеться трохи обіграти смак — можна додати кардамон або трішки цукру. Головне — пам’ятати: усе, що додається, має підкреслювати, а не перебивати основний профіль зерна.

Часті помилки і як їх уникнути

Турецький метод виглядає простим, але саме в ньому найчастіше трапляються прикрі промахи. Найпоширеніші з них — у нижньому списку. Що часто роблять неправильно:

  • Кип’ятять каву — зникає піна, з’являється гіркота.
  • Використовують крупний помел — результат схожий на несмачну юшку.
  • Розмішують у процесі варіння — піна руйнується, смак стає мильним.
  • П’ють одразу — не дають настоятись, кава каламутна.
  • Насипають цукор після варіння — не розчиняється повністю.

Щоб уникнути цих помилок, варто діяти чітко і без імпровізації. Турецька кава — не експеримент, а ремесло. Якщо дотримуватись базових правил, результат буде стабільно смачним.

Кому підходить, а кому краще утриматись

Цей стиль не завжди універсальний. Через високий вміст кофеїну і осаду кава по турецьки підходить не всім. Краще уникати її людям із гастритом, гіпертонією або підвищеним холестерином — особливо якщо напій вживається натщесерце. Також не варто зловживати: 1–2 порції на день — достатньо.

Для тих, хто відчуває тремор, тахікардію чи перепади тиску — краще обрати інший метод, наприклад, пуровер або аеропрес. Але якщо організм реагує нормально — це чудовий щоденний варіант: насичений, виразний, функціональний. Він не потребує техніки, готується швидко і приносить глибоке задоволення.

Поліна ЛІТВІНКО

Львівщина посилює оборону: 80 мільйонів гривень на потреби захисників

Львівщина посилює оборону: 80 мільйонів гривень на потреби захисників

З обласного бюджету Львівщини додатково виділяють понад 80 мільйонів гривень на підтримку наших захисників та захисниць. Ці кошти спрямовуються в рамках програми «Безпечна Львівщина» і будуть розподілені між 21 військовим формуванням.

Як повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький, виділені гроші підуть на закупівлю розвідувальних та ударних дронів, комплектуючих, засобів зв’язку та іншого критично важливого обладнання. Все це допоможе нашим воїнам здобувати перевагу на полі бою.

«Дякую усім людям у нашій області, які чесно сплачують податки. Це підсилення – ваша заслуга. Дякую нашим оборонцям. Завдяки вам Україна є. І буде! Сильною та непереможною. Але для цього включитися маємо усі!», – підкреслив Максим Козицький, наголошуючи на важливості спільних зусиль у боротьбі за незалежність.

Наталка РАДИКОВА

Тсс…, або як козаки святого Юра грабували

Тсс…, або як козаки святого Юра грабували

Надто багато лиць має війна і більшість з них – потворні та нестерпні. Супутниками будь-якого великого конфлікту є розруха, страждання та смерть. Мова тут не лише про вихід з зони комфорту та руйнування усталеного порядку речей, але й про втрату людьми усього, що вони мали, часто і самого життя. Війни давні були не менш руйнівними та загрозливими, ніж сучасні. Як мінімум, вони завжди перевертали світ навколо, після воєн вже ніколи не бувало так, як до них. Можливо саме тому однією з найбільш відчутних подій в історії українських земель XVII століття стала Хмельниччина.

Козаки під Львовом. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Козаки під Львовом. Фото з http://photo-lviv.in.ua

Якось у жовтні у Львові

У жовтні 1648 року, гарної осінньої днини, або й не дуже гарної, або як кому, козацькі війська, очолювані Богданом Хмельницьким, штурмували Львів, а принагідно – ще й храм святого Юра у місті. Тоді це ще не собор і ще не греко-католицьку, навіть не унійну святиню. Просто невеличний, але досить давній, православний (ой, козаки) монастирський храм поза межами міських мурів. Часи тоді були складні і непевні, а всюди, куди приходили козацькі війська, як написав автор однією з хронік, були руйнування та голод.

Богдан Хмельницький. Гравюра Вільгельма Гондіуса 1651 року
Богдан Хмельницький. Гравюра Вільгельма Гондіуса 1651 року

Щоб багато не фантазувати і не ходити колами, дамо слово очевидцям цих подій. Ось свідчення з тих давніх часів: “… у церкві святого Юра багато чоловіків вбито через вікна, до яких драбини приставляли, по людях немов по зубрах стріляли, а до церкви проникнувши, жінок татарам, хоч були релігії грецької, продавали…”. Таке свідчення, з покликанням на джерельні матеріали з архівів, можемо прочитати у монографії “Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – XVII століть ” сучасної дослідниці Наталі Яковенко.

Обкладинка праці Наталі Яковенко. Фото з https://historybooks.com.ua/
Обкладинка праці Наталі Яковенко. Фото з https://historybooks.com.ua/

Дещо доповнює і збагачує деталями цю оповідь про пригоди козаків у Львові в 1648 році і на території храму святого Юра ще один хроніст того часу. Автор Львівського літопису так описує ці трагічні події: “Замку Високого добули і люд вистинали, также по кшяшторах все побрали і по церквах… У церкві святого Юр’я трупа 54 забитих людей, і татарин, на самий престол упадши, розбився”. Отож, є підстави вважати, що козаки поводились не надто побожно у православному храмі Юра у Львові в 1648 році. Безумовно, що й автори хронік любили перебільшувати та драматизувати, але все ж.

Богдан Хмельницький і Тугай-бей біля Львова (на хмарі Ян з Дуклі), картина Яна Матейка
Богдан Хмельницький і Тугай-бей біля Львова (на хмарі Ян з Дуклі), картина Яна Матейка

Знаково, що у далекому XVII столітті рятувати Львів від козаків мав би інший святий, не Юрій – той стане патроном міста значно пізніше, вже за незалежної України. У XVII столітті, під час описаних вище подій, більшість міщан зверталися у молитвах до святого Яна з Дуклі. Саме він був патроном Львова. Були й такі, що стверджували, наче святий Ян таки захистив тоді місто від козаків. Проте дуже сумнівно, що з цим твердженням погодиться святий Юрій (читайте описи вище).

“Героїчні” діяння славного воїнства

Для людей, які звикли сприймати історію одноманітно, навіть дещо заідеологізовано (наприклад, через призму категорій “свій”/“чужий”, що далеко не завжди так однозначно щодо минулого), наведені вище описи можуть видатися дивними. Проте вони зовсім не обов’язково викликали подив у людей минулого. Багато впливових та відповідальних людей, які жили на українських землях у XVII столітті, не погодилися б із тезою, що Хмельниччина – це героїчна сторінка нашої історії. Той самий князь Ярема Вишневецький, скажімо. Й тут не йдеться про те, що він нібито не любив козаків.

Руський воєвода Ярема Вишневецький. Фото з https://upload.wikimedia.org
Руський воєвода Ярема Вишневецький. Фото з https://upload.wikimedia.org

Був серед останніх і київський воєвода Януш Тишкевич. Події Хмельниччини вимагали і від нього додаткових зусиль та виходу за межі зони свого комфорту. Отож, у липні 1648 року Тишкевич відправив 400 воїнів у Бердичів. Вони мали стежити там за порядком – оберігати від ворогів цей населений пункт, а особливо заснований Янушем Тишкевичем бернардинський монастир. Проте в житті все часто буває значно складніше, ніж у наших думках та планах. Отож, не дочекавшись козацьких військ чи будь-якого іншого противника, жовніри Тишкевича “прогнали монахів і грозились їх потопити… і забравши церковного срібла на суму понад 30 тисяч поїхали”. Важко стверджувати, але напевне без цих “захисників” бернардинцям у Бердичеві було би краще.

Хмельниччина у Миколи Самокиша. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Хмельниччина
Хмельниччина у Миколи Самокиша. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Хмельниччина

Неодноразово траплялися подібні історії і на шляху козаків. Наприклад, липнем 1648 року датується універсал Богдана Хмельницького із вимогою покарати козаків, які пограбували Прилуцький Густинський монастир. Окремі з козаків напали тоді на побожних монахів, мордували їх і били, інших людей та ктиторів (меценатів) цієї святині повбивали, спустошили монастир і пограбували коштовні речі. Такі ситуації дійсно траплялися часто. Ще й супроводжувалися наругою над святинями. Характерно, що часто не особливо мало значення, що святині й нападники були представниками однієї конфесії.

Шляхтичі, конфедерація. https://zbruc.eu
Шляхтичі, конфедерація. https://zbruc.eu

Знову ж – вдавалися до подібних дій досить різні сили та сторони: як менш, так і більш офіційні. Зокрема, військовий і мемуарист Якуб Лось під 1666 роком також описував епізод, коли коронне військо Речі Посполитої занадто захопилось грабунком сіл у Куявії (історична область в Польщі на Захід від Мазовії). На жаль, епізодів, коли війна годувала війну у минулому вистачало. Чого лише Тридцятилітня війна варта.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Бевзо О. Львівський літопис і Острозький літописець. – Київ: Наукова думка, 1971. – С. 122-123.
  2. Метельський Р. Святий Юрій, або як лицар зі списом став покровителем Львова // Фотографії старого Львова, 2025 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/sviatyy-yuriy-abo-iak-lytsar-zi-spysom-stav-pokrovytelem-lvova/
  3. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – XVII століть. – Київ: Критика, 2002. – С. 207.

Львівський Фотомузей запрошує на лекцію про таємничий Звенигород

Львівський Фотомузей запрошує на лекцію про таємничий Звенигород

У четвер, 19 червня 2025 року, о 18:00, Львівський Фотомузей, що знаходиться у Львівському палаці мистецтв (вул. Коперника, 17), стане майданчиком для захопливої подорожі у глибини української історії. Науковець, дослідник архітектурно-археологічних пам’яток та пам’яткоохоронець Василь Петрик прочитає лекцію під назвою “Між Перемишлем та Галичем: таємнича княжа столиця Звенигород.

Повномасштабна російсько-українська війна, що триває, яскраво підкреслила надзвичайну цінність української історичної спадщини. Ця спадщина є не лише невід’ємною частиною національної ідентичності, але й фундаментом української державності. Проте численні історичні скарби, що були втрачені внаслідок століть руйнувань, зокрема ординських навал, та стерті з пам’яті поколінь, потребують системних зусиль для їхнього віднайдення та дослідження.

Одним з таких унікальних скарбів свого часу стало віднайдене місце княжого Звенигорода – літописної столиці династії Ростиславичів. Це загадкове місто, приховане у глибокій долині неподалік Львова, розташовувалось на важливому давньому шляху, що сполучав Перемишль та Галич. Його дослідження дозволяють по-новому поглянути на ранні етапи української державності.

Василь Петрик, який присвятив значну частину своєї роботи дослідженню Звенигорода, поділиться власним досвідом археологічних розкопок та наукових здобутків, досягнутих спільно з іншими археологами. Особливістю лекції стане візуалізація – Василь Петрик не лише розповість, але й покаже, як могло виглядати це місто у княжу добу, що дозволить присутнім максимально зануритися в атмосферу минулого.

Подія організована у тісній співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Історико-культурного заповідника «Древній Звенигород», Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.

Інформаційну підтримку заходу забезпечують провідні регіональні медіа: Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

До та після лекції на всіх гостей гостинно чекатиме пригощання від Кави Старого Львова, що створить затишну атмосферу для обговорення та обміну враженнями.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

“Лемик. Постріл в обороні мільйонів”: Благодійний показ відбудеться у Львові на підтримку ЗСУ (відео)

"Лемик. Постріл в обороні мільйонів": Благодійний показ відбудеться у Львові на підтримку ЗСУ

18 червня о 18:00 у Театрі Лесі Українки відбудеться унікальний благодійний показ історичного фільму «Лемик. Постріл в обороні мільйонів». Стрічка розповідає історію молодого українця, який у 1933 році наважився на героїчний вчинок, щоб світ дізнався про Голодомор.

В основу фільму “Лемик” покладено реальну історію, що сталася у Львові у 1933 році. Головний герой – 18-річний юнак Микола Лемик, уродженець Перемишлянщини, студент Львівського університету, один із найкращих бійців ОУН. Микола виділявся приємною зовнішністю, був вправним стрільцем, хоч і шульга, але наполегливість і вправність робили його винятковим агентом під керівництвом самого референта Крайової екзекутиви ОУН – Романа Шухевича.

Кадр з фільму “Лемик. Постріл в обороні мільйонів”. На фото Назар Бонящук
Кадр з фільму “Лемик. Постріл в обороні мільйонів”. На фото Назар Бонящук

Саме на долю Лемика випала одна з найгучніших акцій ОУН. У червні 1933 року керівництво Організації українських націоналістів прийняло рішення привернути увагу світової спільноти до трагедії голодомору, що вирувала у цей час в Україні, здійснивши атентат (умисне політичне вбивство) на радянського дипломатичного представника у Львові.

 Кадр з фільму “Лемик. Постріл в обороні мільйонів”
Кадр з фільму “Лемик. Постріл в обороні мільйонів”

Автор ідеї та режисер фільму військовий капелан о. Михайло Греділь, також відомий за стрічкою “Незламні” розповідає, що в основі історичної драми «Лемик» не просто реальна подія, а і великий акт самопожертви заради порятунку мільйонів людей. У фільмі присутнє відображення внутрішньої боротьби молодої людини:

«Фільм продовжуватиме тематику української визвольної боротьби. Та ми плануємо відобразити внутрішні переживання бійця ОУН, бо взятись за таку справу, провести атентат і здатись під трибунал, виступити на суді – потребувало значних моральних зусиль. У сюжеті прослідковується боротьба ідеї та сподівань, котрі покладає на хлопця його родина. Він студент університету, для його сім’ї це велике досягнення, на ньому лежать великі надії рідних. Але Лемик обирає боротьбу за Україну і ризикує усім».

Автором сценарію є видатний український сценарист Тарас Антипович, що працював над фільмом «Чорний ворон» та серіалом «І будуть люди».

Фільм зняла ГО «Апостольська Чота». У головній ролі – актор Театру Лесі Назар Бонящук. Також у фільмі знімалися актори Сергій Литвиненко, Ростислав Колачник, Володимир Левінець.

Усі виручені кошти з показу фільму будуть скеровані на збір на наземний роботизований комплекс для дивізіону артилерійської розвідки ОАБр, в/ч 3101, де служить Роман Кривдик, актор фільму “Лемик” та близький друг театру Лесі.

Показ фільму “Лемик” відбудеться на великій сцені Театру Лесі (вул. Городоцька, 36).

Вхідний квиток: донат від 350 грн.

Зареєструватися на показ можна через гугл-форму: https://forms.gle/DeZdCkdhpSCoQ9sc8

Анна ГЕТМАНОВА

Технології у світі LEGO: чим захоплює серія LEGO Technic дітей і дорослих

LEGO Technic
LEGO Technic

LEGO Technic — це популярна лінійка конструкторів, яка приваблює можливістю створювати реалістичні моделі, здатні функціонувати, як справжні. Набори Лего Технік призначені для старших дітей і дорослих, які цікавляться механікою, інженерною справою, технологіями. З такого конструктора можна побудувати модель автомобіля або іншої техніки з рухомими функціональними механізмами — двигунами, підйомним механізмом, системою управління та іншими.

Кому підходять конструктори із серії ЛЕГО Технік?

Набори конструкторів Лего Технік сподобаються таким категоріям збирачів:

  • дітям віком від восьми років;
  • підліткам, а також дорослим, які захоплюються технологіями;
  • любителям збирати реалістичні моделі автомобілів;
  • збирачам, які прагнуть удосконалити свої навички конструювання;
  • колекціонерам моделей різної техніки;
  • дітям, які люблять технічні розвивальні іграшки.

Особливо корисні конструктори цієї серії для дітей шкільного віку. Збираючи, налаштовуючи і модифікуючи моделі, юні збирачі розвивають інженерне і творче мислення, отримують реальний будівельний досвід і вчаться реалізовувати свої задуми.

LEGO Technic
LEGO Technic

Якими бувають набори Лего Технік?

Можна виділити такі популярні категорії конструкторів LEGO Technic:

  1. Автомобілі. Набори конструкторів для складання автомобілів представлені широким асортиментом — від класичних до гоночних. Багато моделей мають пневматичні функції, а їхні капоти і двері можуть відкриватися. Ідеальний варіант для дитини, підлітка або дорослого, який захоплюється автомобілями! Варто зазначити, що набори цієї серії чудово поєднуються з іншими конструкторами. Наприклад, ви можете впровадити реальну автомобільну техніку у фантастичні світи Лего Майнкрафт.
  2. Для дорослих від 18 років. Найскладніші набори з численними деталями, електричними моторами, пневматичними функціями та іншими технологічними елементами. Для дітей такі конструктори занадто складні, а для захоплених дорослих — якраз!
  3. Транспортні засоби. Велика категорія, яка включає автомобільний транспорт (наприклад, позашляховики або вантажівки), будівельну техніку (екскаватори, трактори, підйомні крани), різні види мотоциклів та інший транспорт. Готові моделі мають багато функцій справжніх транспортних засобів: робочі мотори, рульове управління, дверцята, що відчиняються, можливість пересуватися нерівною поверхнею тощо.
  4. Предмети декору. Розкішні моделі транспортних засобів, які мають не тільки функціональність, але ще й декоративну цінність. Насамперед, це мініатюрні копії легендарних автомобілів і байків, а також ретро-транспорт — красивий, реалістичний і деталізований. Вони не тільки подарують задоволення від процесу складання, а й матимуть стильний вигляд на полиці або в шафі. Такий виріб стане гордістю колекціонера і справжньою окрасою інтер’єру!

Юлія СПЕНСЕР

Храм села Роснівка на Львівщині на столітніх кадрах

Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік

Сьогодні пропонуємо вам зазирнути в минуле — до світлин храму Львівщини, який був тут 110 років тому.

Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік

На фото показуємо церкву в селі Роснівка, що в Яворівському районі Львівської області. На фотографії 1912 року зображено дерев’яну церкву, збудовану у 1806 році на місці давнішого храму, який тоді був перенесений до села Вільшаниця. Це був цікавий приклад галицької церковної архітектури: споруда складалася з ширшої квадратної нави, вужчого прямокутного бабинця та прямокутного вівтаря такої ж ширини. Над навою височіла велика шоломоподібна баня з ліхтарем і маківкою, розташована на низькому світловому восьмерику. Вівтар мав трисхилий дах, тоді як бабинець — нижчий за основну частину храму — був вкритий двосхилим причілковим дахом, схили якого плавно переходили у широке піддашшя, що оточувало всю будівлю. Піддашшя спиралося на декоративно вистругані кінці зрубів.

Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік
Деревʼяна церква в селі Роснівка, 1912 рік

Церкву було розібрано у 1913 році через початок будівництва нового, мурованого храму. На фото можемо також побачити іконостас в храмі.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: Polona

Популярні статті: