Сихівський житловий масив. Вул. Ворошилова (нині – вул. Сихівська). 1989 р.
Сьогодні Сихів — це щось більше, ніж просто найбільший спальний район Львова. Це — мікросвіт із власним темпом, характером і навіть мемами. Але за типовими дев’ятиповерхівками, нескінченними дворами та сучасними кав’ярнями ховається довга, насичена і подекуди дивовижна історія.
Отож, ловіть 10 фактів про Сихів, які змусять подивитись на цей район по-новому.
1. Сихову більше 600 років
Перші письмові згадки про Сихів датуються 1409 роком — коли Львів ще мав міські мури, а «турист» був словом з майбутнього. Тоді Сихів був селом, далеко за межами міста, з полями, садами й хрестами на роздоріжжях.
2. Назва району — загадка
«Сихів» — слово, що досі не має єдиного пояснення. Одні історики виводять його від староукраїнського «сихий» — «високий», інші припускають, що воно походить від імені давнього власника села. У будь-якому разі, звучить автентично.
Сихівський житловий масив. Кінотеатр ім. Довженка на вул. Криворізькій (нині пр. Червоної Калини). Листівка 1989 р.
3. Тут вирощували виноград і бджіл
До радянських часів Сихів був зеленим раєм: сади, городи, пасіки й навіть виноградники! Уявіть собі — сучасне перехрестя Чукаріна і Сихівської ще сто років тому могло бути виноградною аркою.
4. Радянський Сихів мав стати районом майбутнього
У 1980-х Сихів задумувався як експериментальний мегарайон. Широкі проспекти, соцкультпобут, десятки шкіл і садків. Та через брак фінансування багато з цих мрій залишилися лише на кресленнях.
Сихівський житловий масив. Пр. Червоної Калини. ТЦ «Зубра-центр». 1990-ті рр.
5. Населення — як у цілого міста
Сьогодні Сихів — найгустонаселеніший район Львова. У ньому живе більше людей, ніж у багатьох обласних центрах України — понад 120 тисяч мешканців. А це вам не жарти!
6. Трамвай, якого чекали 30 років
Про трамвай на Сихів почали говорити ще в 1980-х. Але перший вагон поїхав лише у 2016 році. Сихівський трамвай став не лише інфраструктурною подією, а й символом — що навіть обіцянки з бородою можуть здійснитися.
Відкриття трамвайної лінії на Сихів
7. Церква, яку видно звідусіль
Храм Різдва Пресвятої Богородиці — монументальний символ нового Сихова. Автором проєкт сихівської церкви був Радослав Жук. Велична сучасна святиня, яка притягує погляд з будь-якого району.
8. Район із власним кінотеатром і театральною сценою
Кінопалац імені Довженка — серце сихівського культурного життя. Тут не лише показують фільми, а й влаштовують вистави, концерти, лекції. Це більше, ніж кіно — це справжній культурний осередок.
Запроєктований Радославом Жуком храм Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові у Львові. Фото Богдана Зятика 2013 р.
9. Ринок, де є все — від малосольних до магії
Сихівський ринок — це фольклор у чистому вигляді. Тут можна знайти абсолютно все: від сезонної малини до старовинних ікон. І, звісно, кожен продавець тут — маленький психолог, екстрасенс і актор в одній особі.
10. Сихів перетворюється прямо на очах
За останні роки район змінився до невпізнання: нові сквери, урбан-проєкти, сучасні кав’ярні, розумні світлофори й навіть стріт-арт. Сихів більше не просто «спальник», а повноцінна частина сучасного міста, яка має голос і стиль.
Візуалізація фонтану на площі перед Центром Довженка на Сихові
Сихів — це живий організм. Зі своїм минулим, травмами, гумором і надією. Це район, у якому легко втратити орієнтир, але важко втратити себе. Він не на показ, але вартий уваги.
Маєте спогади про старий Сихів? Пам’ятаєте, як будували «Іскру» чи ще купували молоко в пляшках на базарі? Діліться історіями в коментарях — бо саме з них і складається жива історія міста.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Список використаної літератури та джерел
Мельник І.Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Львів: Центр Європи, 2006.
Вуйцик В.Сихів: від села до міського масиву // Львівські історичні нариси. — Львів, 1998.
Сайт Церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Львові — https://www.rizdvo.org.ua/(наразі сайт недоступний; можливо, тимчасові технічні роботи)
Публікації на сайті ZAXID.NET — зокрема матеріали про запуск трамвайної лінії на Сихів (2016), урбаністику та інфраструктуру району.
Видання “Локальна історія” — публікації про Львів та трансформацію передмість, зокрема про Сихів.
Інтерв’ю та дослідження URBANideas, Сихів.Media та Музею модернізму у Львові — контекстні матеріали про мозаїки, мікрорайони та культурну ідентичність району.
20 травня 2025 р. о 16 год. у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20) відкривається виставка «Позивний «Кобзар». В обороні ідентичності».
Кожна епоха «використовувала» Тараса Шевченка по-своєму. Російська імперія боялася його імені. Радянська влада зробила його частиною офіційного культу. Проте у ключові моменти боротьби України за свою незалежність для українців він ставав зброєю пам’яті, свободи та самоусвідомлення. Особливо під час Революції Гідності, коли постать Тараса Шевченка набула нової актуальності. Гасло «Борітеся – поборете!» лунало поруч із національним гімном, а зображення поета перетворилось із шкільного бюста на емоційно заряджений знак громадянської мобілізації.
Проєкт розглядає, як ТарасШевченко «говорить» до нас у XX–XXI століттях: через образ, слово, інтонацію часу. Як його «позивний» – сигнал крізь століття – знову набуває сили в момент національного випробування.
“Цей проєкт народився до широкомасштабної війни з ідеї показати різні іпостасі Тараса Шевченка під час Революції Гідності. І ще тоді виникло запитання: чому люди на Майдані не тільки сприйняли творчість і образ поета як певний дороговказ у боротьбі, а й зробили його «своїм» та органічно вписали в майданний рух? Очевидно, що відповідь на запитання містилася в минулому, яке дало поштовх до своєрідного кодування імені Шевченка”,– розповідає кураторка виставкового проєкту, заступниця директора Національного музею Революції Гідності Катерина Романова.
Виставка прагне показати еволюцію образу Тараса Шевченка від поета в кожусі до учасника боротьби та культурного побратима сучасних українців. Вона закликає глядача відповісти собі: ким є Тарас Шевченко сьогодні? Що в його словах актуальне зараз? Чому він і сьогодні надихає на перемогу? Пропонуємо почути Тараса Шевченка в ефірі сучасності, побачити трансформацію його проявлення.
На виставці можна побачити понад сотню експонатів: скульптури, живопис, медалі, книжки, поштові листівки, архівні справи, світлини та плакати різного часу.
Організатори: Національний музей Революції Гідності, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
Партнери: Національний музей Тараса Шевченка, Львівський історичний музей, Музей шістдесятництва (філія Музею історії міста Києва), Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери, Національна бібліотека України імені В. Вернадського, Державна архівна служба України, Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки, Галузевий державний архів СБУ, ДП «Національний центр Олександра Довженка», БО «ФОНД АЛЛИ ГОРСЬКОЇ ТА ВІКТОРА ЗАРЕЦЬКОГО», Галерея Vakulenko Art Consulting.
12 травня Президент України Володимир Зеленський відзначив захисника із Дрогобицького району Миколу Кобільника орденом Богдана Хмельницького І ступеня.
Про це повідомив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Майор Микола Кобільник став на захист України ще у 2014 році. Нині служить у третьому полку Сил спеціального призначення. Військовий виконував бойові завдання на Донеччині та Луганщині, пройшов Бахмут і Піски.
Унаслідок інтенсивних бойових дій зазнав поранення та втратив ногу. Попри це, на протезі продовжує виконувати свій військовий обов’язок.
“Миколо, дякую за службу та захист. Львівщина пишається вами. Здоров’я вам та вашим побратимам!” – зазначив начальник ЛОВА.
Микола Кобільник та Андрій Веселий
Андрій Веселий: Дякую, Брате, за відповідальність! Гідна відзнака за «чисте і не помальоване небо».
Алергія у дітей — поширене явище, яке може проявлятися у різний спосіб і в будь-якому віці. Нежить без застуди, висипи після «звичайного» яблука чи кашель у певні пори року — все це може бути реакцією на алергени. Приватна клініка Медіальт Львів зауважує, що консультація лікаря-алерголога необхідна, якщо ваш малюк має такі симптоми:
Шкірні реакції — сухість, почервоніння, свербіж, кропив’янка або висип після вживання певної їжі чи контакту з тваринами є тривожними сигналами. Якщо висип не зникає або періодично повертається, варто звернутися до фахівця.
Респіраторні прояви. Частий нежить, закладеність носа, чхання, свербіж у носі чи горлі, сухий кашель без температури можуть бути ознаками сезонної або цілорічної алергії. У деяких випадках це може перерости в алергічний риніт або бронхіальну астму.
Проблеми з травленням. Нудота, біль у животі, здуття, діарея після споживання певних продуктів (наприклад, молока, яєць, горіхів) часто свідчать про харчову алергію.
Очні симптоми. Почервоніння, свербіж, сльозотеча — ознаки алергічного кон’юнктивіту. Якщо подібні симптоми повторюються щовесни чи після контакту з тваринами, ймовірна наявність алергії.
Млявість, поганий сон, часті скарги на втому можуть бути непрямими наслідками алергії, яка виснажує імунну систему.
Які методи діагностики використовує алерголог?
Для виявлення алергії у дитини можуть використовуватися:
Аналіз крові на імуноглобулін E (IgE). Цей лабораторний тест визначає рівень загального або специфічного IgE — антитіл, які відповідають за розвиток алергії.
Шкірні проби (прік-тест). На шкіру передпліччя або спини наносять краплі з алергенами, після чого роблять невеликий прокол (прик-тест) або подряпину. Якщо на місці контакту з’являється почервоніння чи набряк — це ознака алергічної реакції. Метод не підходить дітям із загостренням алергії або при прийомі певних ліків.
Провокаційні тести. Проводяться лише під наглядом лікаря в умовах медичного закладу. Пацієнту вводять підозрюваний алерген (через рот, інгаляцію або ін’єкційно), щоб викликати контрольовану реакцію. Це «золотий стандарт» для підтвердження алергії, але використовується лише в складних випадках.
Ринокопія, бронхопровокаційні проби. Застосовуються при підозрі на алергічний риніт або бронхіальну астму. Дослідження допомагають оцінити стан слизової оболонки носа, дихальних шляхів і реакцію на подразники.
Кожен метод має свої показання та обмеження, тому вибір діагностики завжди індивідуальний. Консультація з алергологом дозволяє підібрати оптимальну схему обстеження для дитини.
Як подорожувати безпечно та з розумом? У давнину туристам радили брати з собою палицю зі штилетом й уникати вранішньої роси. Давній туристичний порадник із гумором і наївністю розкриває уявлення про подорожі минулого — у світі без літаків, GPS і валіз на колесах. А позаяк туристичні вказівки були опубліковані у часописі Українські вісті у 1937 році (№ 177) і йшлося про поради 137 річної давнини, то зараз уже зможемо впевнено говорити, що інструкціям з мандрівок понад 200 років.
Туристичний порадник зперед 137 літ
Туристика стала величезним світовим промислом і поважним джерелом доходу різних держав і підприємств. Нині вона відіграє немалу ролю навіть у міжнародній дипльоматії. Модерні туристи користають з різних пільг, удогіднень, вигод, про які туристам зперед сотні літ і не снилось. Маючи на увазі ті модерні вигоди, пульманівські вози, рольс-ройси, повітряні кораблі, радіо й т. д. цікавлять нас «вигоди» туристів сперед сотні літ.
Члени Академічного туристського клубу у Львові під час подорожі, 1912 р. Фото: Міхал Аффанасович
Хто подорожує пішком…
«Хто подорожує пішки – пише туристичний порадник зперед 137 літ – нехай не забуває взяти з собою добре окуту палицю. Не зашкодить коли в палиці буде схований штилет, який вискочить на випадок потреби по натисненні пружини».
Згідно з тим порадником, не треба спати при отворених вікнах, бо на думку тодішних гігієністів це шкодило здоровлю. В часі бурі треба вистерігатися потіння й перебування поблизу звірят, бо людський піт і випари звірячого тіла притягають громи. В зимі треба вистерігатися утоми й проганяти її куренням тютюну, нюханням табаки, або закускою хліба, запущеного оцтом. Щоби не простудитись, треба вбирати дві сорочки, а також не зашкодить обмотатись кількома аркушами паперу.
Туристичне вбрання, 1926 р.
Хто подорожує верхи…
Тим, які подорожували верхи на конях радив туристичний порадник брати з собою шаблю й кілька пістолів. Ранком, коли на полі сріблилась ще роса, не треба виїзджати в дорогу, бо свіже повітря шкодить здоровлю.
Тим, які їхали каритами, радить порадник мастити не лише колеса, але й візника, бо хто мастить – той їде. Ніякий напиток не є ліпше використаний як той, який всунеться в руки візника.
Туристки у Бескидах, 1934 рік Фото: Polona
На морі…
«Хто сідає на корабель, повинен мати запас прочищуюючих середників. Всякі надужиття в їді й питтю на морі є грішною легкодушністю. Фізично вичерпані люди дуже скоро хорують на морі, тому сідати на корабель повинні тільки здорові».
Так приготовляв туристів у дорогу туристичний порадник вперед 137 літ. Модерні туристичні порадники подають інші вказівки, але чи не варто пригадувати й тепер, що добре окута палиця, чи пістолі пригодяться й у рольс-ройсах і пульманівських возах?
22 по 25 травня Львів знову перетвориться на центр модного життя України — повертається Lviv Fashion Week. Цього сезону подія збере найцікавіші українські бренди, експертів сфери, художників і всіх, хто бачить у моді не лише естетику, а й голос часу.
Впродовж чотирьох днів Lviv Fashion Week об’єднає покази колекцій, лекції, артпроєкти та благодійні ініціативи, створюючи багатовимірну платформу, де креативність має значення, а стиль і солідарність ідуть поруч.
ПОКАЗИ
Цього сезону на Lviv Fashion Week в Barvy Event Hall свої колекції представлять українські бренди JULIYA KROS, VOZIANOV, Khrystyna RACHYTSKA, NOVANA STUDIO, VBRANA by Svitlana Mykytyuk, STARCHAK, Ksenia SERBIN, італійський бренд BALOSSA. Після багаторічної перерви на подіум Lviv Fashion Week повертається ROKSOLANA BOGUTSKA.
ДОБРОЧИННІСТЬ
Мода має силу змінювати, надихати — і підтримувати. В рамках події відбудеться збір коштів на підтримку 47 ОМБр, де служить багаторічний фотограф Lviv Fashion Week Ігор Федорів. Крім того, продовжує діяти формат “запрошення за донат”: щоб потрапити на показ від обраного бренду чи лекції освітньої програми, потрібно зробити благодійний внесок. Це спосіб долучитись до події та водночас допомогти тим, хто боронить Україну.
ЗНАННЯ
У межах освітньої програми Lviv Fashion Week, у партнерстві з West Ukrainian Fashion Industry Cluster та Fashion Park Lviv, відбудеться серія зустрічей і панельних дискусій із
представниками міжнародної та української модної індустрії. Захід об’єднає досвід fashion-експертки та засновниці Fashion Africa 254 Варіді Пабст Шробсдорфф, ексредакторки L’Officiel Ukraine, fashion-експертки Ани Варави, а також провідних фахівців з візуальних комунікацій — Олени Дяків та Юлії Борщевської. До освітньої частини долучиться також Томас Ерхардт, засновник провідної берлінської комунікаційної агенції Project Hype, яка спеціалізується на fashion- і lifestyle-PR та реалізує стратегічні кампанії, що посилюють позиціонування брендів на німецькому ринку. Особливий акцент буде зроблено на моду в Україні як культурний феномен: свою експертизу представлять дизайнерка Оксана Караванська, засновниця бренду OLIZ Христина Оліярник, культурознавиця та телеведуча Мар’яна Гірняк та завідуюча кафедри дизайну костюму ЛНАМ Зеновія Тканко. Програма покликана стати платформою для діалогу між модою, освітою та національною ідентичністю,
розкриваючи моду як інструмент м’якої сили на глобальній арені.
АРТ
У співпраці з Львівською національною академією мистецтв буде реалізовано артпроєкт: виставку сучасного об’ємно-просторового мистецтва “Присутність”. Виставка об’єднає роботи викладачів, випускників та студентів Львівської національної академії мистецтв, які досліджують людину через матеріал, обʼєм та форму.
«Присутність» — це художня інтервенція в публічний простір, де скульптурна форма виступає метафорою внутрішніх переживань, досвіду й пам’яті людини. Роботи створюють відчуття постійної присутності, яка виявляється водночас на тілесному, емоційному та історичному рівнях. Художня мова проєкту формується у поєднанні класичної скульптури та сучасної просторової пластики. Саме у цій взаємодії розгортається діалог, у якому перетинаються сила й вразливість, публічне і приватне, реальне та абстрактне. У проєкті розкривається тяглість львівської мистецької школи від перших пошуків молодих митців до досвіду наставників і самостійного шляху випускників.
Серед учасників виставки: Нацпром (Микола Маценко та Олег Тістол), Людмила Давиденко, Петро Грицюк, Артур Кушнарьов, Сергій Дробишевський, Наталка Откович. Куратор – Ксенія Ціхурська (артдилерка, учасниця благодійного фонду “Друзі ЛНАМ”).
GERDA-11
В рамках Lviv Fashion Week бренд STARCHAK уперше представить не колекцію, а історію.
“GERDA-11” — виставковий проєкт, створений разом із Марією ʼʼГердоюʼʼ Чех — військовою, яка пройшла оборону Маріуполя, Азовсталь, поранення, контузію і полон. У співпраці з художником #neivanmade дизайнерка Марія Старчак створила дроп, де одяг перетворюється на свідчення.
ʼʼGERDA-11 — це про внутрішній подіум. Навіть якщо навколо бетон, холод і темрява. Це моя зброя поверненняʼʼ, — каже Марія ʼʼГердаʼʼ Чех.
Ця колекція — про гідність, витримку та відновлення. Вона дає голос жінці, яка пройшла крізь біль і залишилась творчою. Бренд STARCHAK створює для цього голосу простір.
Подія відбудеться за підтримки офіційних партнерів: Західноукраїнського Автомобільного Дому Mercedes-Benz та Девелоперської компанії LEV Development.
Клініка репродуктивної медицини ICSI Clinic та Благодійний фонд Darii Foundation оголосили про старт ініціативи “Дар Батьківства” — масштабної програми підтримки пар, які втратили можливість стати батьками через наслідки війни.
Через бойові поранення, психологічні травми та тривалий стрес тисячі українських родин стикаються з репродуктивними порушеннями. Це не лише медичне, а й соціальне та демографічне питання. Статистика тривожна: лише за два роки повномасштабної війни рівень народжуваності в Україні знизився на 31,5%. А за новою інфографікою «Слово і діло», у 2024-му смертність в Україні майже втричі перевищила народжуваність: торік у нашій країні померли 495,1 тисяч людей, тоді як народилося лише 176,1 тисяч.
“Але сучасні медичні технології дають шанс на батьківство навіть у найскладніших обставинах, — каже Олександр Дарій, засновник ICSI Clinic. – У нашій клініці ми вже допомагаємо таким парам. Але щоб масштабувати ініціативу, необхідна широка підтримка суспільства”.
У межах програми “Дар Батьківства” Фонд Darii Foundation у партнерстві з ICSI Clinic уже сьогодні забезпечують супровід родин на шляху до батьківства, організовують консультації з провідними фахівцями, залучають експертів, координаторів, психологів та менторів, акумулюють фінансову підтримки для проходження лікування, прозоро та етично обирають пари, які справді потребують допомоги.
Щоб залучити кошти на підтримку програми “Дар Батьківства”, команда проєкту запускає оригінальний благодійний формат участі — “Хрещений батько / Хрещена мати майбутньої дитини захисника”. Це символічна можливість для бізнесу, меценатів чи просто небайдужих людей долучитись до історії майбутнього батьківства. Не релігійний ритуал, а жест людяності та солідарності.
“Це не просто благодійність. Це — про гідність. Про право мати мрію. Про те, щоб бути поруч у моменти, коли надія здається далекою, – зауважує Євгенія Дарій, візіонерка Darii Foundation. – Для мене ця програма — не просто про батьківство. Це про відновлення. Про силу продовжувати жити, любити, мріяти”.
З метою залучення коштів для допомоги парам, які втратили можливість стати батьками через наслідки війни, організатори закликають аукціони, конференції, концерти, форуми та інші доброчинні події додавати до своїх благодійних ініціатив символічний лот “Хрещений батько / Хрещена мати дитини захисника”. Бізнесу, фондам та філантропам пропонують приєднуватись до партнерства, а лідерам думок та медіа — допомогти розповісти про програми Фонду ширше.
Про ініціаторів програми “Дар Батьківства”:
Darii Foundation — благодійна організація, що працює з родинами, які зіштовхнулись з викликами безпліддя, особливо внаслідок війни. Фонд фокусується на психологічній, комунікаційній та організаційній підтримці, а також залученні партнерів, що можуть допомогти з лікуванням. Засновник Фонду – Олександр Дарій, лікар-репродуктолог, кандидат медичних наук, заслужений лікар України.
ICSI Clinic — провідна клініка репродуктивної медицини, яка працює в Україні з 1998 року. Понад 13000 дітей народились завдяки багаторічній роботі фахівців клініки. Пацієнти приїздять із 46 країн світу.
Детальніше про програму та історії пар, яким вона уже допомогла, — на сайті
60 років тому, 13 травня 1965 року, у Львові померла Ганна Крушельницька, оперна та концертна співачка (мецо-сопрано), педагог, молодша (на 15 років) сестра Соломії Крушельницької.
Походила з шляхетської родини гербу Сас, батько Амвросій Крушельницький – священник УГКЦ. Початкову музичну освіту отримала від батька і сестри Соломії та в Тернопільській музичній школі товариства «Приятелі музики». Закінчила Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (1903-1906) та Міланську консерваторію (1912). Володіла тембрально красивим «віолончельним» голосом, подібно як і у сестри Соломії. Під час навчання у Львові солістка хорів «Боян» і «Бандурист», учасниця концертів присвячених Т. Шевченку, І. Франку, М. Лисенку. Співала на сценах оперних театрів Варшави, Львова, Мілана, Венеції, Рима та інших знаних музичних центрів (1907-1914).
Ганна Крушельницька
На перешкоді стрімкому злету обдарованої співачки та здобуттю європейського визнання стала низка обставин. Найперше – це безмежна любов і всеохопна опіка з боку старшої сестри Соломії, яка не дозволила сформувати вольовий та практичний характер так необхідний в досягненні та утриманні зіркової кар’єри. В листі до Михайла Павлика (1894) Соломія зокрема писала: «Що я потіхи з нею маю, то описати годі! Сама собі дивуюся, як я можу, не люблячи нічого дуже палко на сім світі, любити так до одуріння ту нашу Нуську. Ну та й я не вмисне, і не знаю, за що та зозулька така мені мила». Досвідчивши на собі важкої праці в здобутті суспільного визнання та забезпеченні матеріального рівня, Соломія намагалася всіляко відгородити Анну від труднощів життя та матеріальних проблем і була невідступним опікуном її професійного зростання. Дивлячись на це їхня мама Теодора-Марія Крушельницька (з дому Савчинських) часто говорила: «Не треба її мучити, бо і так вийде заміж». Проте під впливом старшої сестри заміжжя Анну не надто цікавило. Відтак лиш тільки почала сходити слава талановитої співачки, як розпочалася Перша світова війна і настала велика та довготривала криза для оперних виконавців. Коли Анна опинилась в ситуації з обмеженими засобами для існування, Соломія забрала її з Риму до себе на затишну віллу в італійському містечку Віареджо. Щоби якось заповнити вільний час Анна почала відвідувати школу танців, де закохалася у викладача-ловеласа, що був неодноразово одружений. В цей роман втрутилася старша сестра та зробила усе можливе, щоби зупинити його подальше розгортання. Наслідком в Анни стався нервовий зрив. Три роки Соломія лікувала сестру у найкращих європейських психіатрів, для оплати яких продала власний автомобіль та коштовності. В тому, що сталося Соломія відчувала власну провину, хоча лікарі твердили, що душевна хвороба Ганни розвивалася давно, але її вчасно не діагностували.
Ганна Крушельницька
1921 повернулася з Італії до Галичини. Викладач Вищого музичного інституту у Львові (1921-1922) та його філії у Дрогобичі (1923-1925). Від 1922 продовжила виступати як концертна співачка. Проте психічне захворювання почало прогресувати і у 1928 остаточно залишила сцену. 1938 Соломія Крушельницька приїхала до Львова відвідати родину, а після окупації Галичини більшовиками вже не змогла повернутися до Італії. Нова влада конфіскувала в сестер просторий приватний будинок (нині тут музей С. Крушельницької) та заселила чужими людьми, залишивши їм невелику квартирку. За німецької та другої більшовицької окупації Соломія, володіючи великим маєтком в Італії, давала приватні уроки, щоби прогодувати себе та Ганну, а перед смертю залишила племінниці Одарці Бандрівській 15 тисяч карбованців на щомісячне утримання Ганни. Після смерти Соломії (1952) Ганну передали в опіку психіатру Катерині Гавриловій – в обмін на її квартиру.
Могила Ганни Крушельницької
Ще в часі навчання у Львові 1904 звукотехнік Вілл Грайсберг записав матриці 5 пісень у виконанні Ганни Крушельницької (до наших днів дійшли копії записів 2 пісень). Померла внаслідок гангрени, що розвинулася після перелому ноги в стегні. Похована на Личаківському цвинтарі поруч із Соломією Крушельницькою. Народилася у с. Біла на Тернопільщині 1887.
В четвер, 15 травня 2025 року, о 19:00 — під гаслом “Мистецтво задля Перемоги” у Львівській національній філармонії відбудеться особливий благодійний концерт, на якому прозвучить одна з найглибших духовних композицій класичного репертуару — «Велика меса» до мінор Вольфґанґа Амадея Моцарта. Захід присвячено воїнам Світла — героям, які віддали життя за свободу, гідність і майбутнє України, повідомили у пресслужбі хорової капели «Дударик».
Усі кошти, зібрані від продажу квитків і добровільних внесків, буде передано на придбання автомобіля пікап Mazda для 219 окремої бригади територіальної оборони: https://send.monobank.ua/jar/4CKnCFoN1H.
Керівник чоловічої хорової капели «Дударик» Дмитро Кацал наголошує:
«З ініціативи Львівської національної філармонії та Львівської національної хорової капели «Дударик» відбудеться благодійний концерт «Велика меса для Воїна». Усі зібрані кошти, включно з виручкою від продажу квитків, буде спрямовано на допомогу нашим Воїнам. Саме цим концертом ми відкриваємо 44-й фестиваль «Віртуози Львова». Мистецтво задля Перемоги.
Знаємо і поважаємо наших Героїв. не вперше допомагаємо. Не вперше допомагаємо — і цього разу наша підтримка теж буде потрібною. А хлопці ще й офірують прапор із підписами трьом найбільшим донатерам. Запрошую всіх небайдужих львів’ян і гостей міста долучитися до цієї благородної події».
У концерті візьмуть участь відомі українські солісти: сопрано Анна Шумаріна, мецо-сопрано Лілія Нікітчук, тенор Максим Сальніков і бас Володимир Шинкаренко. Разом із ними виступатиме Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова» та хорова капела «Дударик» під орудою маестро Володимира Сивохіпа.
Музика, написана Моцартом для Великої меси, неймовірно щільна, як звучання цілого собору, де кожна нота сприяє духовному піднесенню. Великі контрасти, віртуозний хор і витончений оркестр створюють враження урочистої величі. Цей концерт — не лише вшанування великого музичного спадку Моцарта, а й глибокий духовний акт пам’яті. Він присвячений воїнам Світла — тим, хто віддав життя за свободу, гідність і майбутнє України.
Запрошуємо львів’ян і гостей міста долучитися до цієї події, де велике мистецтво об’єднується зі спільною метою — підтримкою тих, хто сьогодні боронить нашу свободу.
Вперше за понад столітню історію Міжнародної виставки дизайну та мистецтва Triennale di Milano, на ній представлені роботи українських митців. Йдеться про пʼятьох художників, які живуть і творять у Львові. Про це пише Пресслужба ОДА з посиланням на повідомлення начальника ЛОВА Максима Козицького.
«Цього разу тема виставки – нерівність. Участь беруть художники, архітектори, музеї та дослідницькі інститути з понад 45 країн. Завдяки Zenyk Art Gallery та її кураторці Христині Береговській, серед них є і пʼять митців, які живуть та творять у Львові.
Їхні артоб’єкти розповідають про нашу ментальну, фізичну та національну картографію. Про те, як ми себе окреслюємо, збираємо і переосмислюємо», – зазначив очільник Львівщини.
Ольга Кузюра. Інсталяція, де білі кисті рук виступають зі стіни, нагадує про фізичні втрати, яких зазнали українці. Втрачені кінцівки – свідчення зруйнованого тіла, але руки, застиглі в русі, втілюють незламну силу духу і боротьбу за майбутнє.
Володимир Семків. Скульптура «Оптиміст» – обпалена дерев’яна голова, яка попри очевидне спустошення зберігає усмішку. Це символ того, що навіть серед попелу можна знайти зерно надії. Коли все згорає на фізичному рівні – на рівні мрії залишається сміх і віра.
Олекса Фурдіяка. Інсталяція «Подих» символізує саме життя – його ритм і рух, які неможливо зупинити. Чорні циліндри, які чергуються між ширшими і вужчими, нагадують легені, що стискаються з кожним вдихом. Це дихання нації, яка перебуває між війною і миром.
Вероніка Черідніченко. Віртуальна інсталяція розчиняє відчуття простору й часу, де все змінюється і втрачає сталість. Робота реагує на руйнування Каховської ГЕС – екологічну катастрофу, яка змінила не лише ландшафт, а й людську свідомість. Вода, яка знищує, водночас перетворює минуле на щось невловиме.
Денис Шиманський. Інсталяція «Стовп життя / Щілини – Укриття» говорить про ті місця, які стали прихистком для мільйонів українців. Щілини, які з’явилися внаслідок вибухів, водночас ховають і оголюють – це простори між життям і смертю, між страхом і спокоєм, де люди намагаються вижити.
«Маємо використовувати кожну можливість гучно говорити на міжнародній арені. Про себе, про нашу культуру, про війну, про наш біль і нашу силу. Лише так достукаємося… Лише так нас почують», – додав Максим Козицький.
Встановлений восени 2015 р. у Львові пам’ятник митрополитові Андрею Шептицькому має свою цікаву історію, що сягає початку 1930-х років. Тоді ініціатором створення у місті монумента цьому всенародному улюбленцеві та щедрому меценатові української культури був ректор Богословської академії о. Йосип Сліпий. Згідно з його задумом, пам’ятник мав стати у дворі Греко-католицької духовної семінарії по вул. Коперника, 38. У зв’язку з цим постало питання про вибір автора. Слід завважити, що у Львові на той час вже працювала творчо досить значна когорта талановитих скульпторів, серед них – полтавець С. Литвиненко та А. Павлось, тоді ще молодий обдарований учень школи Новаківського, із Варшави висилав свої твори на львівські виставки В. Побулавець, із Берліна – М. Ємець, із Кракова – Н. Мілян, із Праги – О. Лятуринська.
Однак виконання монумента було доручено іншому мистцеві – Андрієві Коверку (1893–1967), селянському синові зі с. Острів на Львівщині, в минулому випускникові Коломийської промислової школи та учневі школи Новаківського. Був це незвичайно обдарований від природи скульптор і різьбяр по дереву. Не маючи вищого академічного вишколу, він по приїзді до Львова в 1921 р. (після участі у визвольній боротьбі та звільнення з російського полону) на диво швидко розширяв свій мистецький світогляд та діапазон формально-стилевих рішень, в котрих відлунювали уроки найрізноманітніших, які побутували тоді у Львові, течій – від реалізму та неокласицизму до імпресіонізму; від сецесійних символіко-алегоричних композицій у рельєфах до стилізованих в дусі конструктивізму лаконічних форм в об’ємній пластиці. Про цю рису творчості Коверка так писав свого часу його приятель, відомий галицький критик М. Голубець: «Шлях від натуралізму до конструктивізму пройшов Коверко переможно, сам, без провожатих, як і слід добувцеві його покрою»1 .
Андрій Коверко тоді, на початку 1930-х років, вже мав за собою значний досвід співпраці з Греко-католицькою церквою. Твори його – різьблені в дереві престоли, хрести, кивоти, кафедри для проповідування та різні предмети обрядового призначення – оздоблювали інтер’єри багатьох храмів у Львові та в різних містах Галичини2. Також Коверко був вже знаний на той час у Львові як автор різьби іконостасу для каплиці Духовної семінарії у Львові – резонансної праці, яку він виконував разом із Петром Холодним-старшим – автором ікон і стінопису в цій каплиці (1927–1929). Різцю Коверка належала також ювілейна медаль та пропам’ятна таблиця, присвячена митрополитові Андрею до дати заснованого ним в 1905 р. Національного музею у Львові (рельєфи, 1930 р.)3
Пам’ятник Шептицькому, встановлений у дворі Духовної семінарії, 1930-ті рр.
Отримавши в 1931 р. замовлення на виконання пам’ятника митрополитові А. Шептицькому, А. Коверко приступив до цієї праці з почуттям особливої відповідальності. Для нього як скульптора це було перше велике суспільне замовлення на монументальну скульптурну пластику, до того ж присвячену особі такого високого церковного рангу та морального авторитету. Впродовж року митець виконав у матеріалі тонованого гіпсу два варіанти проєкту (макетів) пам’ятника. Один із них – це гіпсова модель розмірами 88×28, 5×22 см (постать у монашій рясі з хрестом у руці), що зберігається нині в Національному музеї у Львові4. А другий виконаний тоді варіант пам’ятника, макет якого, на жаль, не зберігся, А. Коверко взяв за основу при створенні замовленого о. Й. Сліпим монумента.
Вже 9 жовтня 1932 р. готовий пам’ятник, встановлений у дворі Духовної семінарії під дерев’яним накриттям з аркою, відслонив і освятив у присутності чисельного кліру патріарх о. Й. Сліпий5. Відкриття пам’ятника було справді важливою історичною подією: це вперше у Львові постав величавий монумент, що презентував присутність у цьому місті такого велета українського духа і культури, як митрополит Андрей Шептицький. Сучасники А. Коверка, й особливо львівські митці з кола АНУМу, завжди дуже чутливі й вимогливі щодо культури сучасної пластичної мови, високо оцінили цю його монументальну працю. На шпальтах анумівського друкованого органу журналу ‘’Мистецтво’’ відзначалось: ‘’Се є перший монумент у Львові, виконаний бездоганно, що полишиться в розвитку нашого різьбарства, як певний етап’’6.
На жаль, по війні, зі встановленням на Західній Україні більшовицького тоталітарного режиму, цей унікальний пам’ятник було знищено. В галицькій пресі збереглась лише не дуже якісна світлина 1931 року, на якій біля цього офіційно ще не відкритого пам’ятника сфотографована група семінаристів. З цієї фотографії важко судити про характер стилевого рішення монумента. Лише на основі деяких іконографічних прикмет можемо припустити, що підготовчим ескізом до цього пам’ятника було скульптурне погруддя митрополита 1931 р. (тонований гіпс). Воно також було знищене в 1952 р. більшовицьким режимом під час «чисток» у фондах Національного музею і відоме нам сьогодні лише з доброї чорно-білої репродукції7. Митець трактує в ньому голову митрополита як «українського Мойсея» – мислителя і духовного лідера народу, втілюючи цей задум засобами імпресіоністичної пластики. При тому скульптурну форму він ліпить крупними пластичними ударами – «мазками» гіпсової маси, яка творить на поверхні скульптурної форми багату на контрасти драматичну гру світлотіні. Імпресіоністичний ефект такої ліпки підсилює збережена митцем шерехатість зернистої фактури гіпсового матеріалу. Ліплене в такій пластичній манері скульптурне погруддя митрополита відрізняється від інших рішень Коверка якоюсь особливою схвильованістю і теплотою емоційного звучання. Не дивно, що образне рішення цього погруддя митець використав у своїй праці над монументом владики у Львові 1932 року.
Водночас згадана нами вище друга гіпсова модель пам’ятника митрополитові (зі збірки Національного музею у Львові) виконана в цілком іншому стилевому ключі. Вона вражає зібраністю лаконічної монументальної форми та глибиною духовної інтерпретації образу владики Андрея.
Митець зобразив тут його постать в повний зріст, не у пишних архієрейських ризах, а у скромній, підперезаній ременем монашій рясі, що глибокими складками спадає вниз. Важко опершись лівою рукою на виступ постаменту, митрополит кистю другої руки притуляє до серця ручний хрест. Вся його постать і низько схилена у смиренній молитві голова немов демонструють глибоку покору вищій Божій волі, готовність від серця виконати покладену на нього нелегку місію служіння своєму народові. В трактуванні цього образу Андрій Коверко з геніальною чутливістю зумів уникнути зовнішньої показної величі та наративного моралізаторства. Створений ним образ, попри весь лаконізм і строгість монументальної пластики, передає на диво тонкі духовні інтонації – постать митрополита немов овіяна тишею смиренної молитви.
У стилевому трактуванні цього проєкту (властиво, гіпсової моделі) прочитуються засвоєні А. Коверком уроки популярного тоді в аванґардових колах Львова конструктивізму із властивим йому лаконізмом пластичного вислову та конструктивною логікою побудови форми.
Саме цей, збережений в Національному музеї, проєкт роботи Андрія Коверка був взятий за основу для монумента митрополиту Андрею Шептицькому, встановленого у Львові в 2015 р. до ювілейної дати 150-ліття від дня народження владики.
Цікаво, що журі оголошеного заздалегідь, ще в 2014 році, конкурсу на спорудження цього пам’ятника, розглянуло і відкинуло безліч пропозицій сучасних митців, обравши датований початком 1930-х років проєкт Андрія Коверка. Річ у тому, що створений цим скульптором образ митрополита – піднесений, аскетичний, витриманий в строгих і лаконічних монументальних формах, – якнайкраще відповідає сучасному уявленню про унікальну особистість Андрея Шептицького – великого аскета та жертовного слуги свого народу.
Слід зазначити, що виконавець цього монумента сучасний львівський скульптор Микола Посікіра вніс деякі зміни в образне рішення гіпсового проєкту А. Коверка. Враховуючи особливості глядацького сприйняття монументальної постаті пам’ятника з великих відстаней на просторій Святоюрській площі, автор монумента злегка підняв покірно опущену голову митрополита і цим дещо змінив істотний значеннєвий відтінок в образному задумі Коверка. Натомість М. Посікіра дещо підсилив і гіперболізував на обличчі (зокрема на чолі) митрополита риси духовного мислителя. Сьогодні відлита у бронзі монументальна постать митрополита Андрея заввишки 3,6 метра разом із гранітним постаментом сягає майже шести метрів, домінуючи над розлогою площею на горі перед Святоюрським собором у Львові.
Встановлюючи цей пам’ятник, львівська громада віддала належну шану митрополитові А. Шептицькому – мудрому духовному пастирю і щедрому меценатові української культури.
Любов ВОЛОШИН
Література, примітки: 1. Голубець М. VI виставка АНУМу // Новий Час. – 1935. – Ч.11. – С.4. 2. Бірюльов Ю. Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2013. – Т.3. – С.559–560. Також: Тимків Л. Скульптор Андрій Коверко і його творчість //Пам’ятки України: історія та культура. Науковий часопис. – 2004. – Ч.4. – С.114–121 3. Ці високомистецькі твори, на жаль, були знищені в 1952 р. у фондових збірках Національного музею у Львові. Див.: Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові. Автори-упорядники В.Арофікін, Д.Посацька. – Львів, 1996. – С.45. – Кат. №303-304 та іл. 4. Гіпсова модель цього пам’ятника була відлита у бронзі в 1997 р. львівським скульптором Василем Яричем. 5. Журнал ‘’Мистецтво’’. – 1932. – Зош.ІІ–ІІІ. – С.7. 6. Журнал ‘’Мистецтво’’. – 1932. – Зош.ІІ–ІІІ. – С.7 (у рубриці ‘’ Хроніка’’). 7. Його репродукція збереглась у кн.: Каталог втрачених експонатів… op. cit. – С.46. – Кат. №306.
Ольга Бачинська (1875 – 1951) – одна з перших жінок-фінансистів Галичини, член правління «Маслосоюзу», етнограф та колекціонерка взорів української народної вишивки, громадська діячка та «залізний касієр» стрийських організацій, опікунка «Сирітського захисту» та голова «Товариства опіки над домашніми помічницями».
Її чоловік Іларіон Бачинський (1875 – 1925) – адвокат, громадський діяч, член стрийської філії «Просвіти», голова філії Педагогічного товариства «Рідна школа», політв’язень польського окупаційного режиму.
Подружжя Бачинських – представники української інтелігенції кін. ХІХ – І пол. ХХ ст., непересічні постаті громадсько-культурного життя Стрия.
Своїм життям сім’я Бачинських продемонструвала приклад невтомної жертовної праці на користь української громади міста.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”, Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
Львівський театр імені Франца Кафки запрошує поціновувачів поезії долучитися до нового етапу свого проєкту, спрямованого на популяризацію української літератури в інтернеті.
Цього разу актор театру Назарій Боденко презентує альбом, присвячений поезії легендарного представника львівського андеграунду — Григорія Чубая.
Новий реліз стане восьмим у серії аудіоальбомів, створених театром для відродження інтересу до української поезії. Раніше актори вже представили слухачам твори таких митців, як Іван Сокульський, Михайль Семенко, Микола Вінграновський, Емма Андієвська та Олег Ольжич. Кожен альбом — це не лише декламація, а й глибоке занурення у світ української поезії, епох та ідей, що оживають через голоси акторів.
Чому Грицько Чубай?
Вибір поезії Григорія Чубая не випадковий. Учасники театру є палкими шанувальниками його творчості, яка поєднує ліричну ніжність і бунтарський дух андеграунду. До того ж 2025 рік особливий — цього року відзначаємо 75-річчя від дня народження поета, чия спадщина залишається невід’ємною частиною української культури.
«Грицько Чубай — це голос, що звучить поза часом. Його вірші — це водночас інтимна сповідь і виклик суспільству. Ми хочемо, щоб сучасники відкрили його для себе по-новому», — зазначає Назарій Боденко, актор і виконавець проєкту.
Про театр Кафки
Львівський театр імені Франца Кафки – це не просто театр. Це творча лабораторія, де народжуються нові ідеї, де експериментують з формами та змістом, шукають відповіді на складні питання сьогодення. Це театр, який не боїться бути незвичним, незручним, але завжди щирим та глибоким.
У сучасному ритмі життя підтримувати ідеальну чистоту щодня — майже нереально. Робота, діти, домашні обов’язки, навчання, зустрічі — все це залишає все менше часу на якісне прибирання. Саме тому дедалі більше людей довіряють підтримку порядку професіоналам. І мова не лише про генеральне прибирання раз на рік чи хімчистку матраців у Львові — деякі клінінгові послуги варто замовляти регулярно.
Регулярне прибирання з професійною компанією — це не про розкіш, а про зручність і турботу про себе. Коли простір навколо чистий і доглянутий, легше зосередитись, відпочити й відчути себе «вдома».
Щотижневе або щоденне прибирання
Це найпопулярніша послуга, яку обирають зайняті родини, фрилансери, орендодавці та просто всі, хто цінує свій час. Регулярне прибирання дозволяє утримувати житло в охайному стані без щоденних зусиль.
Багато компаній у Львові пропонують гнучкий графік — наприклад, двічі на тиждень або через день, якщо це офіс чи приміщення з великою кількістю людей.
Хімчистка м’яких меблів і матраців
Текстиль у домі накопичує все: пил, мікрочастинки, алергени, шерсть тварин і навіть запахи їжі чи сигарет. Навіть регулярне прибирання не очищує меблі на глибину. Саме тому хімчистка матраців у Львові та м’яких меблів — одна з ключових послуг, яку варто замовляти хоча б раз на пів року.
Окрім матраців, рекомендовано регулярно чистити:
дивани, крісла, пуфи;
килими, доріжки, килимки у ванній;
сидіння у дитячих візочках або автокріслах;
текстильні узголів’я ліжок.
Після хімчистки не лише зникають плями — зникає і те, що ми не бачимо: бактерії, запахи, алергени.
Генеральне прибирання — не лише перед святами
Навіть при щотижневому прибиранні деякі зони залишаються поза увагою: задні стінки меблів, внутрішні полиці, вентиляційні решітки, стики, плінтуси. Саме тому раз на 3–4 місяці варто замовляти глибоке прибирання.
У повноцінне генеральне прибирання входить:
Миття усіх горизонтальних і вертикальних поверхонь.
Очищення фасадів, ручок, внутрішніх частин меблів.
Це особливо актуально після зими або перед заселенням у нову квартиру.
Догляд за скляними поверхнями
Миття вікон, душових кабін, скляних перегородок та вітрин — робота, яку більшість відкладає до останнього. А дарма: саме прозоре, чисте скло додає світла, повітря й акуратності приміщенню.
Рекомендована частота:
2 рази на рік — для житлових приміщень;
1 раз на 1–2 місяці — для офісів і комерційної нерухомості;
щомісяця — для вітрин, салонів, кав’ярень.
Клінери використовують демінералізовану воду та безпечні засоби, які не шкодять рамам, ущільнювачам і не лишають розводів.
Додаткові послуги, які варто замовляти регулярно
Окрім основного прибирання, існують послуги, які не менш корисні, особливо у великому місті:
озонування повітря — усуває запахи, бактерії, віруси;
дезінфекція — актуально після хвороби або в оселях із дітьми;
чистка холодильника, духовки, мікрохвильовки;
прасування білизни, миття штор і жалюзі.
Усі ці дрібниці створюють відчуття справжнього доглянутого дому, в якому хочеться бути.
Висновок
Регулярні клінінгові послуги — це розумний спосіб зекономити час і енергію. Замість втоми після важкого тижня ви отримуєте чисту оселю, свіже повітря, комфорт і задоволення від власного простору.
У Львові можна замовити хімчистку матраців, генеральне чи щоденне прибирання, миття вікон або комплексний догляд за меблями. І найголовніше — клінери підлаштовуються під ваш темп життя: графік, обсяг робіт, індивідуальні побажання.
Чистота — це не про зусилля. Це про вибір, який робите ви.
У мальовничому куточку Дрогобицького району Львівської області розташоване місто, відоме далеко за межами України — Трускавець. Це не просто курорт, а місце з унікальною історією, яке вже шість століть приваблює мандрівників, хворих і поціновувачів природи.
У 2025 році Трускавець відзначає 600-річчя з часу своєї першої писемної згадки, що датується 1425 роком. З цієї нагоди ми запрошуємо вас у віртуальну мандрівку в минуле — у часи, коли Трускавець розквітав як один із найвідоміших європейських курортів міжвоєнного періоду.
Перенесімося у 1920–1930-ті роки, щоб побачити, яким було це місто у період його золотого віку. Перед вами — курортний Трускавець у деталях: з його архітектурними перлинами, атмосферою, людьми і легендарною «Нафтусею».
18 травня 2025 р., у рамках відзначення Міжнародного дня музеїв, у Львівському музеї Михайла Грушевського (вул. І.Франка, 154) о 14 год. відбудеться дитячий інтерактивний захід “Котики Катрусі Грушевської”.
“Цьогоріч святкуємо 125 років від дня народження доньки Михайла Грушевського, української фольклористки Катерини Грушевської. Дитячі роки дослідниця провела у Львові, у будинку збудованому батьком. Тут починала навчання, слухала казки, читала дитячі книжечки та бавилася улюбленими іграшками.
Тож, запрошуємо діток з батьками до Львівського музею Михайла Грушевського, де побачимо і почитаємо дитячі книжечки, яким майже сто років, поговоримо про маленьку Катрусю, її захоплення, домашніх улюбленців, а також трішки про те якими були забавки наших прабабусь і прадідусів та власноруч зробимо одну з таких іграшок (за книжкою Марка Грушевського «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу»)”, – пишуть організатори на сторінці події.
Тривалість: близько 1 год. Вік: 6 -10 років Вартість – безкоштовно Обов’язкова реєстрація на подію – тел. 0973844818
У Львові заснували фестиваль у памʼять про загиблу журналістку та парамедикиню добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Ірину («Чеку») Цибух. Про це пише Читомо з посиланням на фейсбук-сторінку фестивалю.
«Ти говорила про пам‘ять, рік тому і сама стала нею. Змиритися і прожити цю втрату неможливо. Ми обрали дію. Пам‘ять як дієслово. Для багатьох українців, і для нас життя поділилось на до і після твоєї втрати. Як пам‘ять формує суспільство? У з‘ясуванні цього створився Чекаfest», — написали організатори фестивалю.
Фестиваль відбудеться у Львові в Шевченківському гаю 1 червня 2025 року.
Серед організаторів — молодший брат журналістки Юрій Цибух, співачка та поетеса Марина Круть, журналістка, співзасновниця ініціативи «Вшануй» Катерина Даценко, волонтерка та координаторка акції на підтримку полонених в Острозі Іванна Грищенко.
Організатори фестивалю зазначили, що усі деталі щодо проведення фестивалю повідомлять згодом.
Ірина Цибух — журналістка «Суспільного», парамедикиня добровольчому медичного батальйону «Госпітальєри».
У 2014 році відбула кілька ротацій на передовій у лавах добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». З 2017 року працювала в команді «Суспільного» менеджеркою реформ, знімала документальні фільми, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти. У вільний час реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини.
У лютому 2022 року повернулася до боротьби у складі «Госпітальєрів».
Разом із колегами з Суспільного Ірина Цибух стала переможницею конкурсу професійної журналістики «Честь Професії» у 2021 році у категорії «Найкраща публіцистика в локальному медіа» та фіналісткою у номінації «Найкращий репортаж» у 2018 році. У листопаді 2023-го отримала відзнаку від президента України орден «За заслуги» III ступеня, у березні 2024 року стала лауреаткою премії «УП 100. Сила жінок».
Загинула у травні 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. У червні 2024 року Ірину Цибух посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У листопаді того ж року парамедикиню посмертно нагородили відзнакою імені Мері О’Хейген за визначні досягнення у сфері розвитку гендерної рівності та жіночого лідерства.
Львів відомий як кавова столиця України завдяки багатовіковій історії, розвиненій мережі кав’ярень і щорічному Lviv Coffee Festival. Кава стала частиною міської ідентичності, поєднуючи австрійські традиції, місцеві легенди та сучасні тренди. Разом з нашим хорошим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, розкажемо сьогодні історію кави у Львові, її культурне значення та актуальний стан кавової сцени на основі перевірених даних.
Кава з’явилася у Львові наприкінці XVII століття, коли місто було частиною Речі Посполитої. За легендою, галицький козак Юрій Кульчицький після Віденської битви 1683 року отримав 300 мішків кави від османів і відкрив одну з перших кав’ярень у Відні. Хоча прямих доказів його впливу на Львів немає, історики, зокрема Ігор Лильо, вважають, що Кульчицький сприяв популяризації кави в регіоні. У XVIII столітті кав’ярні почали з’являтися в місті, а в XIX столітті, за Австро-Угорщини, вони стали осередками суспільного життя.
Кав’ярня “Віденська” на проспекті Свободи. Фото першої пол. XX ст.
У 1829 році відкрилася «Віденська кав’ярня», яка працює й досі. У 1900 році у Львові діяло близько 60 кав’ярень, де чашка кави коштувала 20–30 крейцерів, що еквівалентно 1–2 гривням у сучасних цінах (за даними історика Наталі Космолінської). Кав’ярні, такі як «Шкоцька» та «Центральна», були місцем зустрічей інтелігенції, зокрема письменників Івана Франка та Станіслава Пшибишевського.
Львівська кавова культура сформувалася під впливом австрійських і польських традицій. Типовий напій XIX–XX століть — міцна чорна кава («чорна по-львівськи»), яку подавали в маленьких чашках із цукром або вершками. У XX столітті популярними стали кава з ромом і «капуцино по-львівськи» з густою пінкою. У кав’ярнях, таких як «Під синьою пляшкою», досі готують каву в джезві на піску, що відсилає до османських методів.
Кава в турці на пісочку
Кав’ярні були соціальними центрами: у 1930-х роках у «Віденській кав’ярні» відвідувачі проводили в середньому 2–3 години, читаючи газети чи дискутуючи (за архівними даними Львівського історичного музею). Традиція неквапливого споживання кави збереглася: у 2023 році 68% львів’ян відвідують кав’ярні принаймні раз на тиждень (дослідження Pro-Consulting).
У 2024 році у Львові налічувалося 280–300 кав’ярень (за оцінками Асоціації кав’ярень України), що робить місто лідером за їхньою кількістю на душу населення в Україні. Близько 25% закладів пропонують specialty coffee — каву з високоякісних зерен, обсмажених за стандартами SCA (Specialty Coffee Association). Популярні методи заварювання включають аеропрес, кемекс і V60, які пропонують заклади, як-от «Альтернатива» та «Sova Coffee».
Кав’ярня-галерея “Штука”
Щорічний Lviv Coffee Festival, започаткований у 2010 році, є ключовою подією. У 2024 році він зібрав 32 000 відвідувачів, 60 кав’ярень і 120 бариста, які змагалися за звання найкращих (за даними організаторів). Фестиваль популяризує локальні обсмажувальні цехи, такі як «Svit Kavy» і «Palitra», які постачають зерна з Ефіопії, Колумбії та Кенії.
Середньостатистичний львів’янин випиває 2,1 чашки кави на день (дослідження 2023 року від Tvoe Misto), а 65% віддають перевагу кав’ярням перед домашньою кавою. Популярні напої включають еспресо (45% замовлень), капучино (30%) і фільтр-каву (10%).
Кав’ярня “Світ кави”
«Світ кави» (пл. Катедральна, 6): заснована в 1999 році, відома власною обсмажкою і навчальними курсами для бариста. У 2023 році отримала нагороду «Найкраща кав’ярня» на Lviv Coffee Festival.
«Віденська кав’ярня» (просп. Свободи, 12): працює з 1829 року, зберігаючи австрійський стиль. Пропонує класичні напої, як-от кава з лікером.
«Львівська копальня кави» (пл. Ринок, 10): туристичний заклад із концепцією «видобутку» кави. У 2024 році відвідало 150 000 туристів.
«Під клепсидрою» (вул. Вірменська, 35): атмосферна кав’ярня в богемному стилі, популярна серед місцевих митців.
Львівські кав’ярні продають фірмові зерна (ціна: 200–400 грн за 250 г) і аксесуари, як-от керамічні чашки (100–300 грн). На ярмарках, зокрема під час Lviv Coffee Festival, пропонують кавовий шоколад від місцевих виробників, таких як «Львівська майстерня шоколаду» (50–80 грн за 100 г). У 2024 році кавові сувеніри склали 15% продажів на фестивалі.
“Підвішена” кава для захисників України
Кава у Львові — це поєднання історичної спадщини, австрійських традицій і сучасних інновацій. Від «Віденської кав’ярні» 1829 року до specialty coffee у «Альтернативі», місто залишається центром кавової культури України. Lviv Coffee Festival і сотні закладів підкреслюють статус Львова як місця, де кава є частиною повсякденного життя.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерела
Лильо, І. (2015). «Львівська кава: історичні нариси». Львів: Видавництво Старого Лева. [Інформація про кавову культуру XIX століття].
Космолінська, Н. (2008). «Соціокультурне життя Львова XIX століття». Журнал «Галицька брама». [Дані про кав’ярні та ціни].
ZAXID.NET. (2024). «Lviv Coffee Festival 2024 зібрав 32 тисячі відвідувачів». zaxid.net/news.
Tvoe Misto. (2023). «Кавова культура Львова: як п’ють каву містяни». tvoemisto.tv/news.
Pro-Consulting. (2023). «Аналітика ринку HoReCa в Україні». pro-consulting.ua/ua. [Узагальнені дані про відвідування кав’ярень].
Історія Львова багата і багатогранна, а її найяскравіші сторінки можна побачити на старовинних гравюрах, малюнках і панорамах. Ці зображення відкривають перед нами місто, яким...
