Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження відомого українського художника, графіка, очільника мистецького відділу Пресової квартири Легіону УСС – Осипа Куриласа. Про його життєвий і творчий шлях пропонуємо дізнатись у нашій публікації.
Осип Петрович Курилас народився 7 серпня 1870 року у містечку Щирець Острів на Львівщині у багатодітній родині. Батько Осипа, – Петро Курилас до 78 – ми років був церковним дяком та вчив дітей у народній школі. Навчався Осип у дяківській бурсі, а у 1886 році вступив до Львівської художньо – промислової школи. Тут майбутній художник вивчав техніку рисунка і малярства, закони композиції, історію мистецтва, а також українську, німецьку та польську мови. Заради підробітку малював на замовлення ікони та портрети міщан.
Після чотирьох років навчання, Осип міг поступати до Академії мистецтв, проте в родини не вистачило грошей. У 1895 році поступив у Краківську академію мистецтв (яку закінчив через 5 р.), отримавши допомогу від старшого двоюрідного брата, який проживав у Хорватії. За період навчання здобув 5 срібних медалей та 19 конкурсних нагород і був одним з найкращих студентів.
У 1898 році у Львові було створено ‘‘ Товариство для розвою руської штуки ’’, молодий художник став його членом, а через два роки взяв участь у його Другій виставці. Після завершення навчання, Осип залишився у Кракові. Малював картини, ілюстрації, а також до 35 – річчя творчої діяльності намалював найзнаменитіший портрет Миколи Лисенка і зробив для нього різьблену раму. Осип Курилас малює такі картини : “Пробудження весни”, “Сироти за домовиною матері”, “Безпритульні”, “Жебраки”. Ці картини були показані на Краківській художній виставці у 1901 р.
У 1903 році художник здійснив подорож Західною Європою (Відень, Дрезден, Прага, Будапешт), де відвідував картинні галереї. У 1906 р. Осип Курилас одружився з Валерією Скорхан (полька за походженням).
У 1908 році художник працює над ілюстраціями до підручника Миколи Аркаса ‘‘Історія України’’ та виконує портрети Т.Шевченка, І.Котляревського, а також українських гетьманів.
Осип Курилас у 1915 році вступає до австрійського війська і переходить до Легіону Українських Січових Стрільців (на той час йому було 45 років); був зачислений у булавний відділ. Художника переводять до ‘‘Пресової Квартири’’ УСС, – мистецького об’єднання художників, літераторів, фотографів, яких він очолив. Безпосередньої участі в боях не брав, працював над створенням календарів, листівок на теми стрілецтва, Різдва, Великодня, намалював понад 200 портретів своїх побратимів, ілюстрував сатиричні журнали – ‘‘Самопал’’, ‘‘Бомба’’, ‘‘Самохотник’’, ‘‘Республіканський Самохотник’’.
Восени 1918 року Осип Курилас брав участь у львівській виставці УСС. Цю виставку відвідав митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. На початку 1919 року разом із дружиною переїхав до Станіславова (Івано – Франківська), тут йому доручено було розробляти проекти січової шапки, одностроїв, відзнак. У травні повернувся до Львова.
На початку 1920 – х років Осип Курилас вів рисунок в українській жіночій учительській гімназії та художній школі, створеній Олексою Новаківським. У 1923 – 26 роках – заступник декана мистецького факультету Української Таємної Технічної школи у Львові. Також викладав живопис у Мистецько – промисловій школі та Інституті народної творчості. Співпрацював із такими львівськими журналами як, ‘‘Наш приятель’’, ‘‘Шляхи’’, ‘‘Зиз’’, ‘‘Дзвінок’’, ‘‘Новий час’’, ‘‘Дзвінок’’, ‘‘Світ дитини’’ (цикл ілюстрацій до ‘‘Гав на вакаціях’’, ‘‘Пригод Юрчика Кучерявого’’, 8 рисунків до біографії Т.Шевченка). Художник створював ілюстрації до казок та оповідань таких як, “Оповідання про хліб”, “На пасовиську”, “Пригоди Ромка по дорозі з дому до школи”, “Наш котик і Бровко”, “Сирітка Ганнуся”, “Сліпа”, “Як Івасик набирав розуму”.
Осип Курилас – один із засновників модерного українського сакрального мистецтва. Він використовував українську орнаментику на іконах ‘‘Ісус Христос – небесний Учитель’’, ‘‘Пречиста Діва – Мати руського краю’’, ‘‘Пречиста Діва – Мати України’’. Художник створив ікони для іконостасів у церквах США, Канади, Польщі, України.
У 1934 році Осип Курилас брав участь у виставці, присвяченій 20 – тій річниці від створення легіону Українських Січових Стрільців У 1935 р., після смерті О.Новаківського очолив художню школу. В цей час переважно малює ілюстрації до часописів, книжок, шкільних підручників, а також ілюстрації до новел свого товариша, Василя Стефаника. Створював живописні етнографічні сюжети (‘‘Добротвір. Церква’’, 1939 р.), види Львова (‘‘Святий Юр у Львові’’).
На початку Другої світової війни львівське помешкання і майстерня Осипа Куриласа (вул. Леона Сапєги, 87 – тепер вул. Степана Бандери) були зруйновані бомбою і він поїхав до Щирця. У 1944 році повернувся до Львова, влада виділила під майстерню приміщення поряд з житлом (на теперішній вулиці Ярослава Мудрого). Художник брав участь в третій виставці спілки українських митців у Львові (1942 р.), на якій представив роботи: ‘‘Митрополит Андрей Шептицький’’, ‘‘Шевченко малює’’, ‘‘На Гуцульщині’’.
У повоєнні роки, змушений працювати у стилі соціалістичного реалізму. В окремих його роботах цього періоду помітний тонкий сарказм. У грудні 1948 – травні 1949 рр. створив 30 ілюстрацій до нового видання українського ‘‘Букваря’’. В останні роки життя створює багато ілюстрацій до народних казок. Помер Осип Курилас 25 червня 1951 року, похований на Личаківському кладовищі.
У 1952 році з фондів Львівського музею Українського художньо – декоративного мистецтва (тепер – Національний Музей у Львові імені Андрея Шептицького) було знищено неоціненні пам’ятки українського мистецтва – 164 роботи Осипа Куриласа. Їх було спалено із характеристикою : ‘‘як експонати, що не мають музейного значення’’. Знищені твори митця дійшли до нашого часу завдяки тому, що вони були зображені на листівках, виданих у 1914–1918 роках, зусиллями січових стрільців – митців.
Мар’яна ІВАНИШИН
Джерела :
Нажаль ми мало знали про Куриласа, його творчість. Може випадково в 50-роках мені допомогли купити картину Його, досі зберігається