Історія – це наука про минуле людства. Вчитель історії – це людина, яка вчить дітей любити і знати наше минуле. А декотрі ще й можуть навчити відчувати історію, чути та доторкатися її. Їх одиниці, але вони точно є!
Отже, місто Трускавець, НВК «СЗШ №2 – гімназія». Школа-вулик, де безліч дітей; шум і рух, крик та галас… А всередині – «острівець з минулого». Переступивши поріг «Оселі», ми потрапляємо у світ, в якому можна торкнутися до речей, історія яких починалася близько 200 років тому.
Нас зустрічає Господар – вчитель історії Байдацький Олександр Анатолійович – та годинник, який гордо відраховує час на стіні. Дитинство проведене в селі з бабусею та дідусем відіграли важливу роль у формуванні особистості. Біблію XIX ст., знайдену на стриху в радянські часи, вчитель дбайливо беріг впродовж усього життя; а сьогодні вона стала окрасою музейної експозиції.
Все почалося в далекому 1989 році, коли серед руїн бабусиної хати порятував ребристу праску, що її колись власноруч змайстрував дід. Саме тоді і народився задум створити музей, тож ця дерев’яна праска заклала перший камінь фундаменту «Оселі». Ще багато років чекалося поки все стане на свої місця, а тоді планувалося створити декілька стендів в класі історії з цікавими речами.
Згодом настав час, коли «відкрили кордон» і люди масово почали їздити «на заробітки», заробляли гроші та будували нові хати на місці старих, і саме тоді діти почали приносити давні речі, які тепер стали непотрібними. Так, кожна річ знаходила місце в своєму новому домі. Були і кумедні історії: повертаючись з празника від родини, мама з татом планували взяти в торбу трішки пляцків і ковбаси, а донька натомість запакувала залізко, яке обов’язково знадобиться вчителю історії в класі. В кожній хаті було безліч речей, більшість з яких сьогодні втрачено, дещо викупили етно-ресторани і тільки маленька часточка потрапила до музеїв.
Двері «Оселі» завжди відчинені для батьків і дітей, які подарували частинку своєї історії. Будь-коли можна прийти і поглянути, де зберігається принесена річ. Загалом налічується близько тисячі експонатів: вишивка, одяг, дерев’яні приладдя, порцеляновий та глиняний посуд, образи, картини, меблі, давні світлини, подушки, хідники, дзеркала, гасові лампи, підсвічники, перо і чорнильниця, ваги, радіо, годинник… Із новостворених є декоративний павук та ляльки, які виготовили учні на уроці трудового навчання. Кожна річ – особлива і цінна в цьому музейному просторі, тож має своє відведене місце. При створені кімнати-музею було відтворено сільську хату бабусі з дідусем, що так закарбувалася учителю в пам’яті з дитинства. Окрім хатини сформовано і своєрідне «подвір’я», крізь яке, через світлини та куманці на стелажі, проглядається місто-курорт.
Факультатив «Мій Трускавець. Кліо», що діє під керівництвом Олександра Анатолійовича Байдацького, має відповідальне завдання на зимовий період навчання: провести облік і перепис усіх експонатів, щоб записати історію від початку і ні про що не забути.
«Оселя» – створена для людей. Тут радо проводять екскурсії. Є чотири екскурсоводи: господар та господиня (вчителі школи), а також двоє дітей (учні школи). Слід зауважити, що одна дитина розповідає правдиву історії своєї прародички, яка приїхала на терени селища бідною молодою вчителькою з дерев’яною валізою і величезною купою книжок. Вона отримала від громади в подарунок скриню для приданого. Цю скриню і вчительський стіл нащадки зберегли та передали згодом до музею. А прародичка свого часу не дарма складала придане до скрині, бо з часом вийшла заміж за місцевого панича.
Створити цей «острівець минулого» вдалося завдяки небайдужості вчителів, працівників школи, батьків та дітей. У 2015 році розпочалася підготовка і вже через два роки відбулося офіційне відкриття. За цей час пророблено колосальну роботу і сьогодні «Оселя» тішить око кожного відвідувача.
Час цінний не тим, що його багато, а тим що його мало… «Оселя» – місце, де зупиняється час.
Завжди усміхнений, ввічливий, добрий, простий і цікавий, ось уже 37 років поспіль щодня радо зустрічає на порозі школи мій учитель історії.
Ірина БЕРДАЛЬ-ШЕВЧИК
