З часу відновлення Олімпійських ігор сучасності та заснування Міжнародного Олімпійського Комітету, незважаючи на перебування українських земель у складі Австро-Угорської та Російської імперій, українці цікавилися міжнародним олімпійським рухом і долучалися до нього.
У Галичині впродовж першої третини ХХ століття в українській періодиці були опубліковані численні замітки, статті, роздуми з олімпійської проблематики та репортажі з Олімпійських ігор. Серед відомих журналістів того часу можна виокремити професора Івана Боберського, Миколу Масюкевича, Степана Гайдучка, Тараса Франка, Едварда Жарського та ін. Їхня творча спадщина вимагає у сучасних дослідників прискіпливої і ґрунтовної уваги та аналізу. Чимало їхніх праць й досі невідома не тільки широкому загалу, а й вузькому колу фахівців. З огляду на це дана тема є актуальною. У пропонованій публікації зроблена спроба дослідження публікацій українських журналістів з олімпійської тематики, розміщених на сторінках львівських сокільських видань «Сокілські Вісти» та «Вісти з Запорожа». Основна увага приділена Іванові Боберському як першому і основному дописувачу та популяризатору олімпійської ідеї серед українців.
У кінці ХІХ – початку ХХ ст. товариство «Сокіл» (з 1909 р. – «Сокіл-Батько»), за підрахунками фахівця тіловиховання і спорту Степана Гайдучка видало 70 різних видань: статути, календарі, правильники, брошури, науково-методичні праці з питань фізичного виховання і спорту тощо. В контексті теми, яка досліджується, особливу увагу привертають сокільські часописи та календар «Вістий з Запорожа» на 1914 р. Саме в них вдалося віднайти публікації на олімпійську тематику.
На початку ХХ ст. зусиллями членів «Сокола-Батька» у Львові виходили друком «Сокілські Вісти» та «Вісти з Запорожа». Значних зусиль до цього доклав член товариства «Сокіл» (з 3 жовтня 1901 р.), голова «Сокола-Батька» (з 26 серпня 1908 р. по 21 листопада 1918 р.), професор Академічної гімназії та гімназії СС Василіянок у Львові Іван Боберський. За його безпосередньої участі «Сокілські Вісти» як додаток до «полїтичної, просьвітної і господарської часописі» «Свобода», видавалися упродовж січня–липня 1909 р. Всього світ побачило 29 чисел. Упродовж 1910 р. сокільський часопис під назвою «Вісти з Запорожа» (61 число) виходив друком як додаток до «ілюстрованої, популярно-просьвітної, полїтичної й літературної часописі» «Народне Слово». З 1911 по 1914 рр. «Вісти з Запорожа» видавалися як самостійний часопис. Зауважимо, що 23 січня 1911 р. на ХV звичайному засіданні старшина гімнастичного товариства «Сокіл-Батько» у Львові обговорювалося питання видавництва самостійного сокільського часопису. Існувало дві думки, щодо назви майбутнього видання: «Малиновий Прапор» (таку думку обстоював Семен Демидчук) та «Вісти з Запорожа» (голова «Сокола-Батька» – Іван Боберський). У ході дискусії перемогу здобула назва «Вісти з Запорожа», що нав’язувала до традицій українського козацтва. При часописі виходив додаток «Пластовий Табор», що висвітлював історію пластового руху у Львові та Галичині. Постійними рубриками «Вістей з Запорожа» були: «Огляд», «Переписка», «Житє наших Соколів», «Пригадки», «Дописи», «Що є зле?», «Від редакциї», «Прикази до здвигу», «Оповістки» тощо.
Тематика Олімпійських ігор з’явилася на сторінках українських сокільських видань завдяки Іванові Боберському ще декілька років перед Першою світовою війною. У цей час Іван Боберський знаний у Галичині та за її межами як основоположник української тіловиховної і спортової традиції (організатор, фундатор, теоретик і практик), педагог, журналіст, організатор, громадський діяч, розробник української спортової та військової термінології тощо.
У багатьох своїх публічних виступах та публікаціях Іван Боберський апелював до олімпійських ідей, досягнень олімпійців, олімпійського руху тощо. Показовим у цьому відношенні стала його доповідь на гімнастично-вокальному виступі «Українського спортового кружка» (УСК) (проводив діяльність на базі Академічної гімназії у Львові та її філії), який відбувся 3 квітня 1909 р. у рухівні (спортовому залі) «Сокола-Батька» по вул. Руській, 20. Програма заходу включала: виступи руховиків (8 точок), декламацію, виступ хору, гру на скрипці. На гімнастично-вокальному вечорі виступив опікун УСК Іван Боберський. У своїй промові, опублікованій 12 травня 1909 р. у «Сокілських Вістях» він наголошував: «Послїдні олімпійські змаганя, четверті з ряду, відбули 1908 р. в Льондонї. Найбільше побідників було межи Анґлїйцями і Американами. Се звучить як з казки, коли чуємо, що Porter виконав скок в гору на 1 м 96 цм., Sheridan кинув диском на 40 м. 92 цм., Irons скочив в даль на 7 м 48 цм., Voigt перебіг вісїм кільометрів в 25 мінутах і 12 секундах, Larner перебув ходом 3.500 метрів в 14 мінутах 55 секундах. Анґлійська і американська молодїж управляє ревно гри, забави і всякі спорти. Не дивно, що Анґлійці є здоровим і енерґічним народом. Спортом і грами гартують завчасу силу волї, розвивають витревалість, рухливість і підприємчивість. Тоті прикмети рішають опісля про силу їх держави, яка є тепер першою державою на кули земській. Ми бажаємо піти їх дорогою. Нинїшний виступ «Спортового Кружка» І. української ґімназиї у Львові є малим доказом, що хочемо бути кріпкі духом і кріпкі тілом, бо наша вітчина потребує не лише людий розумних але також здорових, рішучих і завзятих».
У іншій статті, опублікованій у «Вістях з Запорожа» 11 лютого 1910 р. невідомий автор під криптонімом «ик» (можливо цим криптонімом, що ймовірно розшифровується – «руховик», підписувався саме професор Іван Боберський) так писав про руханково-звуковий виступ УСК, який відбувся 6 лютого у рухівні «Сокола-Батька» (вул. Руська, 20): «Але в заводовім кутику хочемо поговорити про се, що єще належить усунути, щоби осяг був так взірцевий, що вправляюча чета могла би мірити ся на міжнародних олімпійських змаганях з четами других народів. Постава і хід!! Груди вперед, шия прямо, чоло вперед, очи просто себе, руки гойдають ся природно, ноги ступають легко, лїва нога у всїх рівночасно. Видцї бачили як деякі рядовики йшли горбато, хвіяли ся на боки як старий віз. Шведи побідили на олімпійських змаганях гарним ходом! По тримі грудий і шиї, по русї рук і ніг пізнати зараз, чи хто розумно плекає красу свого тїла. Цїлию не є карколомна або покладана вправа на кони або на дручку, але цїлию є передовсїм здоровлє тїла і краса постави та рухів. Маємо осягнути се, що коли який Українець перейде ся бульварами в Парижи то переходячі скажуть: Яка гарна постава, се певно якийсь Швед або Українець. […] Цілість виступу випала гарно. Програма з 9 руханкових а 5 звукових точок і промови пішла скоро, без нудних перерв».
Особливу увагу Івана Боберського привернули V Олімпійські ігри, які проходили з 5 травня до 22 липня 1912 р. у Стокгольмі (Швеція). Нагадаємо, що в цій Олімпіаді взяло участь 2541 спортовців (з них – 2484 мужчин та 57 жінок) з 28 країн, які розіграли 102 комплекти медалей в 14 видах спорту. Публікаціями на олімпійську тематику Іван Боберський хотів зацікавити членів українських руханково-спортових товариств (гімнастичне товаристве «Сокіл-Батько», «Український спортовий кружок», спортове товариство «Україна», «Змаговий союз» у Львові) та українців Галичини.
У сокільському часописі «Вісти з Запорожа» Іван Боберський подав чотири інформаційні замітки, які датуються 30 квітня 1911 р., 30 січня 1912 р., 30 травня 1912 р. та 31 липня 1912 р.
У першій замітці він писав: «Олїмпійські змаганя відбудуть ся в р. 1912 в Штокгольмі. Змаганя в легкій атлєтицї визначені на 6–15 червня. 1. Біг на 100 м, 200 м, 400 м, 800 м, 1500 м, 5000 м; біг на вперейми 8 000 м, біг через воринє 110 м; маратоньський біг через 42 кільометрів; біг дружин (пять людий) через 3000 м, гінцї на 40 м (4 люда по 100 м), гінцї на 1600 м (4 люда по 400 м). – 2. Xід через 10 000 м. – 3. Скок в гору, в довжину, жердковий скок, трискок. – 4. Мет ратищем, кружком, молотом; стусан тягарем. – 5. Пятибій: скок в даль з розбігом, мет кружком, біг на 200 м, мет ратищем, біг на 1 500 м. – 6. Десятибій: біг на 100 м, скок в даль з розбігом, стусан тягарем, скок в гору з розбігом, біг на 400 м, мет кружком, скок жердковий в гору, мет ратищем, біг на 1 500 м. – Розписані є змаганя зі всіх инших галузий спорту і рухових гор. Подаєм нинї лише тоті роди спорту, до яких могла би зголошувати ся і наша мололодїж та подбати, щоби і тою дорогою пригадати Европі, що не даємо ся обставинам придавити».
У другій замітці розміщено інформацію про олімпійські види спорту та вартість подорожі зі Львова до Стокгольму, яка становила 80 корон.
У третій подано кількість «змаговців» (учасників) Олімпійський ігор, зокрема від Англії – 325, Російської імперії – 225, Німеччини – 210, Австрії – 95, Греції – 20, Туреччини – 4, Сербії – 10, Швейцарії – 8. За словами автора замітки «Всї части сьвіта шлють велике число учасників до змагань».
У четвертій замітці Іван Боберський навів результати спортовців з різних видів спорту, а також зазначив про те, що «чужинцї жалували ся на сторонничість шведських судцїв».
Вже у 1913 р. у календарі «Вістий з Запорожа» (наклад якого становив 5 тисяч примірників) з’являється стаття Івана Боберського під назвою «Олімпійські змаганя», у якій він згадав про ініціатора відродження Олімпійських ігор сучасності П’єра де Кубертена, подав відомості про Міжнародний Олімпійський Комітет (створений 1894 р.) та результати здобуті спортовцями у різних видах спортивних змагань на І–V Олімпійських іграх (І – Афіни (Греція), ІІ – Париж (Франція), ІІІ – Сент Луїс (США), ІV – Лондон (Велика Британія), V – Стокгольм (Швеція)). Його роздуми були викликані підсумками Олімпійських ігор, які відбулися 1912 р. у Стокгольмі. Іван Боберський висловив сподівання про участь спортсменів незалежної України в цих престижних міжнародних змаганнях: «Чи хто відгадає, коли Українці возьмуть участь в олімпійських змаганях? Фінляндці гнетені Росиєю могли вислати велике число змаговцїв до Штокгольму. Нам також нічо і ніхто не стоїть на дорозі, щоби на тім поли доказати сьвітови, що живемо і працюємо. Можемо пригадувати ся на тім поли совісти Европи. Пильному робітникови найде ся всюди поле до попису і до побіди. Пильного робітника кождий поважає».
Мрія професора Івана Боберського так і не збулася за його життя. Сам же він у 1936 р. мав змогу у лютому 1936 р. побувати на ІV зимових Олімпійських іграх у Гарміш-Партенкірхені, а у серпні цього ж року на XI літніх Олімпійських іграх у Берліні. Результатом цих поїздок були відповідні публікації в українських часописах Галичини та української діаспори.
У сокільській періодиці початку ХХ ст. на означення здвигів чи злетів, які проводилися сокільськими товариствами у Європі часом застосовувалося слово «Олімпіада». Так член товариства «Сокіл-Батько», вихованець Івана Боберського – Степан Гайдучок в одній із своїх публікацій «VІ. Олїмпіяда в Празї» називає VІ Всесокільський здвиг у Празі, який тривав упродовж 28 червня – 1 липня 1912 р., Олімпіадою. Зауважимо, що VІ Всесокільський здвиг у Празі організував Союз Слов’янського Сокільства. На той час до його складу входили такі союзи: чеський (95 300 членів), польський (24 688 членів), хорватський (13 000 членів), словенський (7 916 членів), болгарський (6 000 членів), сербський (3 812 членів). На Всесокільський здвиг прибули делегації від росіян (700 осіб), англійців, французів, американців та українців. 30 червня 1912 р. у святковому поході у Празі взяло участь 17 712 соколів в одностроях, 159 соколів на конях, 314 прапорів, 8 оркестрів. Українська делегація з прапором «Сокола-Батька» була у складі однієї чоти під проводом Івана Боберського, Льонгина Цегельського, Михайла Волошина та начальника Степана Гайдучка.
Таким чином, завдяки публікаціям Івана Боберського на сторінках української сокільської преси «Сокілські Вісти», «Вісти з Запорожа» та «Калєндаря «Вістий з Запорожа» на 1914 рік» ще перед Першою світовою війною українці Австо-Угорщини змогли краще ознайомитись з ідеями міжнародного олімпійського руху та його змаганнями – Олімпійськими іграми. Ці матеріали спонукали сучасників до ґрунтовнішого вивчення історії олімпійського руху та сприяли зацікавленню олімпійською тематикою. Результатом цього стало те, що на ІV зимові Олімпійські ігри в Гарміш-Партенкірхені та ХІ літні Олімпійські ігри в Берліні поїхали фахові українські журналісти (Іван Боберський та Микола Масюкевич), а олімпійська тематика стала невід’ємною на шпальтах провідних українських газет та часописів Галичини 1936 р. таких як «Сокільські Вісти», «Діло», «Новий час», «Життя і знання» та ін. Це в свою чергу спонукало українську спільноту Галичини та українську діаспору до визрівання власних олімпійських прагнень, що вдалося реалізувати після 1991 р. – проголошення незалежності України.
Джерела та література:
- Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
- Сова А. Олімпійська тематика на сторінках українських сокільських видань на початку ХХ століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 36–39.
- Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
- Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com
Андрій СОВА
історик
