Ольгу Бачинську можна із впевненістю назвати жіночим обличчям кооперації ХХ століття. Діяльність більшості тогочасних кооперативів та організацій налагоджувалась цією наполегливою та відповідальною жінкою. Саме пані Бачинська закликала жіноцтво до активної громадянської позиції у боротьбі за національне визволення, опікувалася сиротами, першою звернула увагу на долю домашньої прислуги й організувала допомогу харчами та ліками українським Січовим Стрільцям в часи Першої світової війни.
Ольга Тишинська народилась 5 червня 1875 року в селі Сучава на Буковині в сім’ї залізничного урядовця. Спочатку дівчина навчалась у Станіславові, в початковій жіночій школі, а з 1888 по 1889 у загальній шестикласній школі в Коломиї. Вочевидь, зміна місця навчання та проживання були пов’язані з роботою батька.
В той час, коли здобути вищу освіту для жінок було майже неможливо, дівчина вивчилась на бухгалтера у Львові в приватній торговельній школі, яку закінчила в травні 1896 року. Успішно опанувавши фах бухгалтера, Ольга стикнулася із проблемою працевлаштування – знайти роботу по професії для жінки було дуже складно. Вважалося, що чоловік повинен забезпечувати родину й бути працевлаштованим, тому завжди віддавали перевагу робітникам-чоловікам.
Дипломований спеціаліст, Ольга Тишинська, не хотіла змиритися з нерівністю у праві на працю між чоловіками й жінками і вирушає до Стрия в пошуках роботи за фахом.
На межі ХІХ та ХХ століть, відбувалося зародження і становлення кооперативного руху в Україні. Влаштуватись на роботу в кооперативне підприємство, яке тільки починало розвиватись, було для Ольги Тишинської єдиним шансом. 1 червня 1898 року дирекція «Каси Задаткової» в Стрию пропонує їй посаду посаду книговода (бухгалтера). З того часу більш ніж півстоліття Ольга Тишинська живе і працює в Стрию.
6 лютого 1909 року жінка виходить заміж за відомого адвоката, секретаря Надзірної Ради «Маслосоюзу» Іларіона Бачинського, але й це не завадило праці Ольги. Чоловік підтримував дружину та пишався нею. Іларіону натякали, що не варто пов’язувати своє життя з Ольгою, «бо вона є жінкою, що їздить на бричкі на рівні з чоловіками!», але він гордо відповідав: «саме таку жінку я шукав».
Ольга Бачинська завжди втілювала у життя задумане. Жодна імпреза, виставка чи урочистість не проходили без сприяння цієї жінки. Працюючи в різних товариствах на організаціях Стрия і Львова, вона чітко сплановувала свій день і завжди справлялася з обов’язками.
Ольга Бачинська брала участь у роботі 14-ти громадських товариств, серед яких товариства «Міщанська Бесіда», «Рідна школа», філії «Просвіти», «Пласт», «Сільський господар», кооператив «Труд», музей «Верховина», Церковне братство та інші.
Люди, які були знайомі з пані Ольгою згадують, що працювати з нею було легко й в задоволення – вона завжди усміхнена, готова допомогти, нічого не забуде й ніколи не підведе.
Ольга Бачинська брала участь в заснуванні кооперативу «Труд» – жіночого кооперативу, який об’єднував швей. Свого часу кооператив був одним із найбільших в Галичині.
Жінка отримала прізвисько «залізний касієр» багатьох організацій, бо вміла не тільки орудувати касою як фахівець, але й добувати готівку для товариств.
Великі заслуги має Ольга Бачинська у зборі коштів на будову Народного дому в Стрию. Від прибирання Народного дому до влаштування прекрасних виставок – Бачинська брала на себе всі обов’язки й не цуралась жодної роботи.
В 1912 році в Стрию було створено «Товариство руських женщин» (пізніше «Союз українок»), де Бачинська була головою і касиром. Завдяки їй товариство закупило нерухомість на вул. Словацького, спорудивши будинок Українського Захисту.
Ольга Бачинська – перша українська жінка Галичини, що очолювала важливу економічну установу. У 1924 році її обрано до дирекціїї «Маслосоюзу» й на посаді Ольга була аж до 1939 року.
Пані Бачинська бере активну участь в будівництві цього сирітського притулку. Вона сама часто стояла коло церкви з пушкою і повторюла прохання: «Прошу о даток на українські сироти». За свого життя жінка чула багато щирих слів вдячності.
16 лютого 1937 року, коли Стрийщина святкувала 40-річний ювілей кооперативної праці Ольги Бачинської, Неонілія Бобикевич-Селезінка сказала: «Не знаю, чи багато знайдеться жінок між українським громадянством, а то й інших культурних народів Європи, тої небуденної вартості і неоцінених прикмет, якими відрізняється пані О. Бачинська. Це справді непересічна жінка».
Останні роки свого життя жінка прожила в бідності. Радянська влада не оцінила внеску Бачинської в економічний кооперативний розвиток та допомогу сиротам і призначила 9 рублів пенсії. Померла Ольга Бачинська 24 липня 1951 року й була похована на кладовищі в Стрию біля свого чоловіка Іларіона Бачинського.
У помешканні Бачинських в Стрию зараз знаходиться музей її імені. У музеї представлена частина колекції вишивок, які жінка впродовж років старанно збирала по різних регіонах. Також тут є особисті речі діячки, її родинні фото, документи, грамоти й архівні записи.
Анастасія ПАТЕР
Джерела:
- Жіночі обличчя кооперації XX століття, Софія Буртак http://www.zerno.org.ua/
- http://www.stryi.com.ua/history/slavetna-stryishchyna/872-bachynska-olha
