Олена Кульчицька увійшла в історію українського мистецтва як першорядний графік, книжковий ілюстратор, автор новітніх естетичних концепцій розвитку графіки.
Любов до графіки відкрила перед нею широкі можливості оперативно та майстерно формувати засади своєї мистецької програми, яку вона розгорнула у вагомих тематичних циклах, серіях. Її творчі шукання не обмежувалися модерною стилістикою початку ХХ століття у цій царині. Досі подиву гідна масштабність її образного мислення, широта формальних шукань та досконале володіння художніми засобами у малярстві, графіці, декоративно-прикладному мистецтві.
Художниця також плідно працювала у малярстві. Вона залишила значну збірку, яка нині є власністю Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького і налічує 431 живописний твір у жанрі пейзажу, портрету, побутової картини, релігійного мистецтва та композицій на історичну тематику. Від початків своєї творчості, особливо у ранній період, вона створила знакові малярські твори, що демонструють її новаторські пошуки та досягнення у контексті художніх явищ, які панували в українському мистецтві першої половини ХХ століття. Картини та пленерні етюди цього часу свідчать про захоплення молодої художниці імпресіонізмом. У цій стилістиці виконані і пейзажі, написані ще під час студій у Відні, а саме мистецьких подорожей до Венеції (1904), згодом до Європи (Мюнхен, Страсбург, Париж, Лондон). Це етюди «Над морем»(1903-1906), «Морське побережжя Франції» (1908), «Париж.Сена» / «Міст через Секвану» (1908), а також «Автопортрет»(1903-1906). Ці твори, вирізняє холодний колорит блакитно-сріблястих витончених тонів, які майстерно передають настрій і природу північного побережжя Франції.
До творчих досягнень раннього періоду належить і її « Автопортрет» (1903-1907), написаний у Відні, де майстерно відтворено психологічний образ молодої жінки. ЇЇ відкрите обличчя – натхнене, живе, сповнене смутку, виразно проступає на узагальненому тлі, вирішеному у холодній гамі зеленкавосиніх тонів. У цьому контексті привертають увагу картини, створені під час побуту у родинному домі у Косові (1904-1909), а саме: «Діти на леваді»(1908), «Пастушок із гусьми» (1908), «Соняшники» (1908), « Ярмарок у Косові» (1904-1908), «Верби зимою» (1907), в яких помітні риси імпресіонізму.
У картинах «Яблуньки» (1903), «Пейзаж із Косова. Млинівка» (1904-1908), «Ярмарок у Косові» (1904-1908), «Верби зимою » (1907) художниця майстерно передала мінливість та настрій карпатських краєвидів, де в єдиному світлоповітряному просторі втрачається предметність форми, яка ніби розчиняється у повітряному середовищі. О. Кульчицька любила малювати на березі річки Рибниці у Косові, робила численні зарисовки із щоденного життя гуцулів аквареллю. … «Я йшла серед Гуцулів, малювала… Я відчувала в собі ту силу й енергію, що змушує людину творити. Я прямо ціла вглубилася в ту працю, й коли сьогодні оглядаю свої образи з того часу просто подивляю той розмах, відвагу й енергію, з якою нарисовані ці картини». Так згодом вона писатиме у своїх нотатках.
Життя галицького села стає провідною темою у її малярстві. Під час підготовки до виставки 1913 року в Києві, художниця мешкає на плебанії о. С. Рибчака у селі Домажир в околицях Львова. Тут вона створює цикл робіт в олійному та акварельному малярстві. Йдеться про олійні полотна «Урочисте свято / Діти з образами», «Усвято/Діти зі свічками», «Бабуся» ( усі – 1913) та інші. У картині «У свято/ Діти зі свічками» художниця відтворює святкову сцену в церкві на Яворівщині. Діти, хлопець і двоє дівчат, вбрані у народні яворівські строї, стоять, тримаючи перед собою запалені свічки. Їхні обличчя, освітлені полум’ям свічок, зігріваються теплим світлом, яке наповнює постаті дітей, виграє світляними плямами на їхньому барвистому одязі, обличчях, випромінюючи своє тепло на усій площині картини.
Художниця майстерно передає гру світла і тіней у жанровій сцені «Двоє дітей із рибками» (1913) де бачимо двох малих дівчаток, які спостерігають за золотими рибками в акваріумі. Тло картини темносинє, у закутках кімнати губляться тіні, освітлені личка дітей, які схилились над акваріумом, сповнені таємничого захоплення. Серед маловідомих картин, які не так часто експонувалися на виставках, є й олійне полотно «Увечері в Перемишлі» (1913), де художниця відтворює сцену в інтер’єрі помешкання: у передвечірньому присмерку, що заповнює кімнату, біля столу, під портретом батька, який видніється на тлі стіни, сидять дві жінки, які читають. Їхні постаті освітлені лампою, що випромінює тепле світло навколо, переходячи у тінь в глибині кімнати. Бачимо, що тут, як і в попередніх творах, Олена Кульчицька розв’язує малярські проблеми відтворення простору та світла, застостусовуючи прийоми імпресіонізму.
Пізніші пленерні етюди «Яблуньки чекають на цвіт», «Прасувачка», «Дівчинка», « Перед церквою», «На кладовищі» із циклу «Тур’є» (усі -1928 ), «Хлопчик із гармонією»(1925) відкривають новий етап у її малярстві.
Вони вирізняються новими формально-пластичними прийомами в стилі експресіонізму і свідчать про такі риси як прямування до широких узагальнень, виразність форми, звільненої від зайвої деталізації, яскравий насичений колорит.
У збірці олійного малярства Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького налічується понад 30 портретів сестри Ольги, виконаних у різні періоди творчості Олени Кульчицької. Це і групові портрети, які представляють Ольгу в колі родини, й невеликі портретні етюди, а також завершені полотна більших розмірів, що вдало передають внутрішній світ і характер сестри. Ці твори вирізняються чарівністю, їм притамана легкість і пластична виразність, колористичне багатство, вдале використання прийомів імпресіоністичного та експресивного малярства.
До кращих творів у цьому жанрі відносимо картину «Літо» (1912), в якій втілено образ сестри Ольги. Молода вишукана жінка сидить, відпочиваючи, під парасолею, через яку сонячне проміння лагідно освітлює її витончену фігуру, гублячись у складках її світлорожевої літньої сукні, мерехтить на обличчі, волоссі, переливається теплими світлотіннями.
У творчому доробку майстрині є небагато натюрмортів, виконаних переважно у 1940-1950 роках. Це експресивна композиція із різнокольорової вовняної пряжі, натюрморт «Альпійські фіалки»(1956), «Гладіолуси» та велика за розміром картина «Натюрморт в майстерні» (1957), де у декоративній манері відтворено інтер’єр майстерні художниці. У майстерні, на тлі портретів рідних, емалі «Народне мистецтво», бачимо стіл, накритий темночервоною скатертиною, поряд із ним – фрагмент верстата для друкування гравюр, графічні аркуші, а також різноманітні знаряддя мистецької праці.
Ми зупинилися на окремих творах із малярської спадщини Олени Кульчицької, а саме на тих, що складали б основу мистецького виставкового проєкту «Олена Кульчицька (1877-1967) Із малярської скарбниці», який планувався до ювілею художниці. Віримо, що після нашої перемоги в нинішній війні ми його реалізуємо.
Любов КОСТЬ
Завідувачка Художньо-меморіального музею
Олени Кульчицької
